nigil novi sub soli


Автор: alexisyp
Кількість записів: 8

17 років міським головою Кобеляк.

Минає 17 років моєї роботи на посаді міського голови Кобеляк, що, безперечно, є великою гордістю, честю та відповідальністю. Одночасно – це й тяжка ноша, що обмежує в діях та створює напруженість у відносинах з оточуючим світом. Видатний земляк Г. Сковорода сказав: "Найкраща влада та, що вчить нас управляти самими собою". Дотримуючись цього принципу, я прагнув, щоб громада міста Кобеляки вирішувала самостійно, що їй потрібно більше. Тому, виконував бажання громадян, уважно і пильно приглядався до потреб і проблем людей, робив часто не те, що сам хотів би амбіційно запропонувати для міста, а те, що було більше потрібно жителям в той момент часу. За все зроблене мною чи під моїм керівництвом подано щорічні детальні звіти громаді.
Будучи керівником молодого віку я постійно вчився, здобував досвід, спілкувався, бував у відрядженнях по всій Україні, збираючи крихти передових поглядів та ідей, кращі практики. Намагався впровадити технології управління з Польщі, Німеччини та інших країн світу, які вивчив під час стажування за кордоном. За це мене часто критикували. Сьогодні кожен правильно розуміє слова Шевченка, що й чужому не гріх навчитися, якщо свого не цуратися. Адже, тисячі кобелячан побували за кордоном і стає легше вести діалог з такими людьми, ніж було 17 років тому, коли міського голову критикували й засуджували навіть за те, що мав мобільний телефон раніше інших. Простіше стало працювати й тому, що вже досяг 40 річного віку, тобто знаходжусь в «середній групі» населення міста. До цього часу я внутрішньо намагався бути скромним, дуже толерантним до чужих думок, старших людей, не сперечався, поступався перед авторитетами, не бив себе в груди, рекламуючи себе й свої справи, бо знав, що знання, енергія й досвід в молодому віці не сприймаються іншими належним чином і можуть бути поціновані як зарозумілість, самовпевненість, самовихваляння. При цьому, я вдячний людям за те, що підтримують мене й розуміють. Намагався, всі роки, виправдати високу довіру, очікування, сподівання, жив і живу інтересами рідного міста й кобелячан.
Що ж вдалося зробити? Відмітимо головне. Доводилося займатися глибокими структурними змінами, модернізацією, системними перетвореннями й реформами міської власності, господарства, економіки. Це дало можливість мешканцям відчути полегшення та комфортніші умови проживання в місті. Міська рада щороку ставала менш залежною від державного бюджету, органів влади області і району. Місто отримало змогу жити своїм повноцінним життям, незалежно від впливів районної влади. В рази збільшилися надходження до бюджету.
Зупинимось конкретніше. Місцеве самоврядування в світі – це не стільки влада, скільки система послуг. От ми й зайнялися тим, що реформували Виробниче управління житлово-комунального господарства. Гроші стали виділяти з бюджету не в «комунгосп», а людям для вирішення їх проблем. Мешканці Кобеляк просили розібратися з квартплатою, яку вони сплачували, а послуг у відповідь не отримували. Знятий з них тягар в 2008 році у вигляді ліквідації щомісячної квартплати, дав економію, для кожної сім’ї, в тисячі грн., а отже, збережені кошти громадяни використовували на свій розсуд, для користі їх сімей, а капітальний ремонт будинків міська рада з жителями роблять спільно вже без «комунгоспу» і на ті потреби, які визначені мешканцями й дійсно є бажаними людям. Хіба це не демократично? Це і є реформа, коли все стає прозорим, зрозумілішим, доступнішим і ефективнішим.
Після зміни цін на газ в 2004 році, послуги на тепло від полтавського "теплоенерго" зросли, а тим часом мешканці багатоповерхівок мерзли в квартирах і платили великі кошти за неіснуючі послуги теплопостачання, тому міська рада радикально змінила систему й розпочала реформу з переведення усіх будинків на індивідуальне теплопостачання й поквартирне опалення. Ліквідація котелень і старої системи, а також  проектування й будівництво нового опалення тривало 2 роки. В Кобеляках вже 9 років проблеми тепла не існує в багатоквартирних будинках. Скрізь тепло, й коштує це не дорого. Міста України користуються нашим досвідом і процес переобладнання триватиме в багатьох населених пунктах ще багато років. Дивно, що люди не можуть добитися у влади дозволу робити це за власні кошти, а в нас, 10 років тому, ми не могли в людей добитися дозволу зробити їм тепло за кошти міської ради. Скільки енергії й зусилль було марно затрачено на боротьбу міського голови з людським недовір’ям до змін на краще й здійснення реформ…
Місто було не освітлене, тому мною було прийнято рішення за 10 років зробити вулиці яскравими й безпечними у вечірні години. З 2006 року ми збільшили кількість світильників з 20 до 1200 шт.  в 2015 році – це у 60 разів. Створена служба, придбано автовишку, розроблені відповідні проекти. Нове освітлення робити стає важче, бо щомісячні рахунки за електроенергію для міськради зростають з двох причин – збільшення кількості світлових точок та вартості електроенергії, і вже сягають 15 тис. грн., необхідно все більше коштів на утримання господарства (заміна ліхтарів, дротів, ламп). Але я вперто стверджую – йдемо вперед і за 2-3 роки будуть освітлені всі вулиці й куточки міста. Перешкод на цьому шляху й труднощів достатньо, але ми їх подолаємо.  Ще на початку моєї роботи головою вдалося отримати обласні екологічні кошти й збудувати новий міський каналізаційний колектор через усе місто та разом з цим каналізувати всі комунальні багатоповерхівки підключивши їх до центральної мережі каналізації. Цим було звільнено тисячі людей від залежності щотижня платити великі кошти за викачування вигрібних ям. За роки проблема забута, але для економіки міста це мільйони гривень економії.
Спілкуючись з людьми, я завжди говорив, що «показухою» займатися не можна. Тому не реагував на критику, що треба зробити щось таке, наприклад: «вилизати» центральну вулицю чи побілувати бордюри й дерева на ній. Це теж важливо, але людям потрібніше інше. Я міг би пофарбувати й фіолетовим в крапочку ті дерева чи щось інше, але вирішив підтримали людей, що жили на окраїнах: газифікувати Ведмедівку, Поділ, Шарівку, Заворскло, Солонці, підключитися через річку Кобелячок до підгорянського газогону. За кілька років роботи на посаді міського голови це завдання вже було виконано при допомозі дієвих помічників серед жителів громади.
Наступним етапом було проведення централізованих водопроводів у ці та інші мікрорайони і вже тоді люди оцінили допомогу й наміри міської влади всерйоз. Тому, без «показухи» вибори проходили успішно завдяки підтримці переважної частини населення міста. Вигравав у конкурентів знову й знову. Для опонентів це було не зрозуміло і дивно. Навіть зараз, ще дехто з опонентів не може зрозуміти як це – біля контейнерів лежить багато сміття, в пресі йде постійна критика з фотографіями, а люди однаково підтримують його… А виборці розуміють, що йде чергова реформа, яка не закінчена. Ще недостатньо контейнерів, ще не всі люди сплачують за послугу, ще не вся техніка закуплена для комунальників, не визначені остаточно місця розташування контейнерів, ще культура поведінки населення в цій сфері тільки виробляється. Але, найголовніша ціль досягнута - людям зручно. Вони знають і відчувають, що це зроблено для них і від щирого серця з бажанням полегшити життя для всіх. І разом з людьми, міська рада пройде дорогою реформи до логічного завершення. Будуть придбані сучасні сміттєвози, налагоджено роздільний збір сміття, знайдено місце для вивезення відходів, надходитиме вчасно оплата від людей…
Всі роки щиро бажаю звільнити місто від зайвих і непотрібних витрат, щоб вивільнити людські та фінансові ресурси на розв’язання тих питань, які піднімалися перед міською радою виборцями. Тому, вирішено важливі завдання по капітальному ремонту мостів через річки Ворсклу й Кобелячок, передачі транзитної дороги в межах 5 вулиць на обслуговування державним підприємством автодору, щоб усе це величезне господарство утримувалось і ремонтувалося не за кошти громади Кобеляк, а фінансувалося з державного бюджету. Це вдалося нам успішно зробити, а деяким містам, таким як Гадяч, на жаль, ні. В майбутньому буде будуватися об’їздна дорога. До цього ми теж доклали зусилля. Плануємо новий Ведмедівський міст і дорогу до «насипу», щоб у Кобеляки був ще один в’їзд з "навколишнього світу".
Люди мені говорили, що потрібно для молоді будувати житло і нами введено в експлуатацію 50 квартир та куплено й передано для соціально незахищених в користування ще 12 квартир. Для дітей та молоді ми намагалися збільшити кількість місць відпочинку, ремонтували й будували дитячі майданчики, спортивні споруди, підтримували дискотечні заклади, перші в області успішно обмежили торгівлю спиртними напоями, фінансували й організовували усілякі інші заходи для молоді нашого міста. Дитячі садочки міста стали сучасними, красивими, обладнаними технікою, меблями, в них замінено комунікації, відремонтовані дахи, котельні, групові кімнати, огороджено території, оновлено оздоблення, побутову техніку, освітлено двори, забезпечено скорочення дефіциту місць для новоприйнятих дітей на 90% шляхом відкриття 9 нових додаткових груп протягом кількох років.
Політика розвитку бізнесу в місті Кобеляки теж дала свої результати. Ми підтримували ініціативних людей і дозволяли безперешкодно будувати та створювати торгові точки й магазини, переробляти квартири на перших поверхах для торгівлі й послуг, робити реконструкції будівель (наприклад, автостанція). За моєю ініціативою розпочато забудову центру міста об’єктами підприємництва на площі Перемоги, вул Шевченка, Дніпропетровська, Огія, Полтавська та ін., розширено ринок. До речі, базар, який «красувався» на той час шиферними рядами та арматурою був закритий сучасними новобудовами, а через деякий час було забудовано й всю площу Перемоги, а ярмаркову торгівлю міська рада заохочувала як могла, щоб Кобеляки розвивалися й стали центром торгівлі виграючи конкуренцію серед інших міст. Все вдалося. Було багато критики, але знову більшість людей мене розуміли й підтримували. Відчуваючи це, ми з колегами рухалися вперед упевнено. З’явилася АЗС замість старої бані, новий центр зайнятості, опт "Два куми", магазин квітів перед готелем, торговий дім «Мрія», футбольне поле з штучним покриттям в парку Б.Хмельницького, магазин «Лідер» біля готелю, «Сезон», "Оптовичок", АТБ, "Маркетопт", "Мир", кілька авто мийок, перукарень, аптек та багато чого ще, чому люди дивувалися на початку.
Пам’ятаю, коли тільки прийшов працювати, одним з найгостріших питань громади було закриття кладовища із-за відсутності місць. Планувалося відкриття нового на території Кунівської сільської ради. В той же час, багато людей просили цього не робити. Взявшись до роботи, міська рада й комунальники поліпшили роботу ритуальної служби, вирізали кущі й старі дерева, звільнили достатньо території, щоб відкласти це питання надовго. За кілька років стан міського цвинтаря приведено в добрий стан, поліпшено благоустрій, вивезено сміття, насаджено клумби, збудовано трибуну для урочистих ритуалів, розширено й покращено меморіал «Пам’яті жертвам Голодомору», збудовано каплицю, і ця робота щорічно продовжується, бо плануємо збудувати огородження, освітлення, алеї.
Поодинокі люди завжди чимось незадоволені. Але й їх думки ми враховуємо. Багато критики йшло завжди від базару. За ці роки я вислухав безліч людей і їх думок з цього питання. Довелося працювати з кількома директорами ринків. Приймаючи рішення дбав про те, щоб краще ставало всім відразу, а не комусь конкретно. Щоб і покупці і продавці були задоволені. В ті часи, коли ринок був засобом для виживання для багатьох сімей, було прийнято рішення розширити торгівлю у вихідні дні за рахунок перенесення торгівлі з вулиці Огія на площу Перемоги («підкова»). Для цього міська рада навколо парку заасфальтувала смужку території для зручного розташування палаток і авто. На території ринку теж було розвалено старі складські й торгові приміщення та заасфальтовано майданчик і огороджено парканом. Все це збільшило кількість торгових точок, створило додаткові робочі місця, збільшило податкові надходження до бюджету. До нас почали активніше їхати продавці й покупці з інших міст і районів. В Кобеляки почали "збігатися" кошти. І хоч невдоволених вистачало, як завжди, але хто працював успішно – міг заробити на життя та ще й податки в місто платив. Вважаю, що міська рада зробила правильно все, що на той час було можливо. Сьогодні ринкова торгівля ще залишається важливою для міста й багатьох людей окремо, але потребує коректування, щоб розвантажити центр міста, зробити його чистішим і охайнішим. Торгівля тваринами, одягом, хімією, ядами, запчастинами, зерновими, будматеріалами та ін. може проводитися не тільки на центральній площі. Залишити торгівлю в центрі переважно продуктами харчування пропонується в території ринку. Центральну площу необхідно реконструювати, зробити сучасний благоустрій, щоб громадяни й гості міста могли відпочивати і насолоджуватися красою Кобеляк. Це місце потрібно викласти плиткою, встановити лавочки, посадити дерева, освітити й проводити там концерти, святкування та урочистості, приводити гостей, відвідувати церкву, гуляти з дітьми і внуками. Кобеляки матимуть таку можливість.
Взагалі, святкування для громади важливе. Воно об’єднує. З 1999 року за моєю ініціативою міська рада розпочала святкування Дня міста Кобеляки. До цього, день міста вважався мітингом присвяченим визволенню від німецько-фашистських загарбників у вересні. Громада святкувала в різних форматах і мікрорайонах нашого міста. Це парк Богдана Хмельницького, парк Центральний, площа Перемоги, пляж, стадіон. Багато талановитої кобеляцької молоді отримали на цих заходах досвід артистів, багато запрошених співаків приїздило до нас і полюбили Кобеляки. Вперше ми запропонували кобелячанам за всю історію міста яскраві шоу з фейєрверками та салютами доступні для всіх мешканців. За це нас дуже критикували, постійно й жорстко. І от, з початком кризи, складністю знайти спонсорів та початком війни, ми припинили на деякий час організацію свят та гульбищ. Можливо, відновимо в майбутньому, але зараз час все детально осмислити й обдумати. Взамін плануємо більше приділити уваги благоустрою, збудувати дитячі майданчики, спортивні споруди, підтримувати проведення богатирських ігор, поліпшити пляжі, відновити квітники, клумби, фонтан, освітлення.
Однак, скільки б ми не ставили лавочок, урн, ліхтарів, контейнерів, дитячих майданчиків, все це може бути зруйноване й знищене. Тому, міська рада приділяє увагу відновленню джерел духовності та підтримці культурного піднесення міста. Це, насамперед, будівництво церков, утримання пам’ятних місць, підтримка бібліотек, музею, освітніх проектів, друкування книг місцевих авторів та історії рідного краю. За останні роки розпочато будівництво трьох храмів. Каплиця «Всіх Святих» на кладовищі збудована за спонсорські кошти М.Касьяна та міських підприємців. Міська рада надала земельні ділянки на Покрівці та в парку Б.Хмельницького для відновлення історичних храмів, що втрачені в 20 столітті. Для спортивної школи ми передали приміщення котельні для облаштування в ній атлетичного залу, а будинку дитячої творчості передано велику земельну ділянку по пров. Проїзжому звільнену після демонтажу старих приміщень, вона огороджена і чекає цікавої забудови. Розроблено проект на будівництво ще одного футбольного поля з штучним покриттям біля існуючого. Планується будівництво зимового катка з хокейним полем.  Великі проекти в нашій ще не багатій і нестабільній країні – ризикована справа. Але ми не боїмося їх, пробуємо просувати на фінансування до бюджетів вищого рівня. Невдалим є, поки що, будівництво об’їздної дороги, не достатньо швидко й успішно рухається проект розчистки річки Кобелячок. Поки що, не отримали підтримки проекти будівництва нового полігону для відходів, Ведмедівського мосту та притулку для бродячих тварин. Щодо розчистки річки скажу окремо, що відпочатку це була добра ідея міської ради, яка прийняла рішення про розчитку в 2008 році й отримала кошти області на проектування. Розпочався навіть перший етап робіт, але потім із-за кризи роботи припинилися і були відновлені лише в 2012 році. Відверто кажучи, проект недостатньо фінансується, адже загальна вартість робіт вже може сягнути більше 10 млн. грн., а коштів на роботи виділяється лише 100 - 200 тис. - цього дуже замало. Але ініціатива та документальні заявки на фінансування спрацювали й проект в дії. В 2012 році до чищення долучилася громадськість та районна влада, але результати поки що ті самі - недофінансування. Це ще раз доказує, що річку чистити треба маючи достатньо коштів і не 10 - 20 років, а за 3-5. Можливо в майбутньому проект доведеться зупинити, а відновити за екологічні кошти придбання сміттєвозів і контейнерів, будівництво каналізації, сортувальної станції, впорядкування звалища. Це найбільш гострі питання.
В цілому все, що зроблене, відбулося завдяки кобеляцьким людям. Це будівельники, комунальники, проектанти, службовці, робітники, підприємці, пенсіонери, молодь, громадські діячі впроваджували в життя бажання жителів міста і рішення міської влади. Міський голова тільки формував загальний напрямок і політику або просто підтримував ініціативу. Хоча й на таке доводилося не раз витрачати занадто сили й часу, щоб прийняти рішення, досягти компромісу чи переконати якусь частину населення поступитися амбіціями. Протягом 17 років довелося працювати з чотирма депутатськими колективами міської ради різними за чисельністю, віковими, політичними й професійними показниками. Більшість людей були розумні, ділові й патріотичні кобелячани. Я вдячний депутатам усіх скликань за підтримку й хорошу спільну роботу. Іноді нам доводилося гостро сперечатися, але рішення, в більшості, були прийняті правильні. Цьому дуже допоміг професійний і відданий роботі колектив міської ради.
І головне. Хочу подякувати громаді Кобеляк, від якої отримав довіру, підтримку й розуміння протягом 17 років. За цей час змінилося кілька Президентів, декілька керівників області та району, безліч політичних партій та проектів. Як ми всі побачили, найближчою і доступною до кобелячан може бути тільки міська влада. Тож, будь-які реформи повинні принести посилення фінансового статусу громад та їх спроможність надавати якісні послуги мешканцям міст і сіл, а також, здійснювати плани розвитку під власну відповідальність. Жителям міста Кобеляки моя сердечна повага і шана, які допомагають триматися в бурхливому морі постійних змін та проблем, контролювати емоції і не занепадати духом, триматися морально й фізично на висоті, бути оптимістом. Мрію, шановні кобелячани, що ми все частіше будемо гордитися кажучи - «Я з Кобеляк!»

Поділитися:
20 березня 2015, 14:34 | Блог: nigil novi sub soli


Коментарі до цього запису заборонено автором

Останні коментарі

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації