Давні різдвяні традиції та обряди пригадує 67-річна Ганна Романко з с. Погреби, що на Глобинщині. До Різдва дбайливі господині старанно прибирали оселю: білили стіни, розмальовували квітами димохід, застеляли підлогу чистими або щойно витканими ряднинками. Щоб забезпечити своїй родині добробут і щастя у наступному році, наші предки у Святвечір запалювали у хаті свічки й лампадки. Господар обкурював приміщення ладаном і читав молитви. Не оминали й хліву, де худобу обсипали маком та обкурювали зіллям, аби усяка нечисть не пристала. Дехто навіть вірив, що худоба цього вечора розмовляє і може скаржитися на недбалого господаря.
За стіл – після першої зірки на небі
На Святвечір уся сім’я збиралася за одним столом. Тому за традицією господиня мала приготувати 12 пісних страв: капусняк, горох, рибу, голубці, борщ, вареники, млинці, кашу, пиріжки, гриби, ну й, обов’язково, кутю та узвар. Першим кутю мав скуштувати господар. Перед родинною вечерею він виходив надвір з ложкою куті і промовляв: «Морозе, морозе, ходи до нас кутю їсти, а коли не йдеш, то не йди й на жито, пшеницю і всяку пашницю». Вважалося, що такий ритуал оберігав посіви від вимерзання. У деяких селах Полтавщини першу ложку куті з’їдали стоячи, аби пшениця не полягла, і заплющивши очі, що мало захистити збіжжя від горобців. Ганна Йосипівна каже, що особливого смаку різдвяній їжі додавали дерев’яні ложки та глиняні миски.
За стіл родина сідала після появи на небі зірок. Вони символізували про народження Сина Божого – Ісуса Христа. Пригощали навіть випадкову людину, яка заходила до хати. Ганна Романко пригадує, що в оселі панувала таємнича тиша. Надворі потріскував міцний мороз, у печі – дрова, а на столі парували гарячі запашні страви. Під час вечері поминали померлих родичів. Для цього у миску клали трохи від усіх 12-ти страв та ставили її на підвіконня. Кажуть, на Святвечір і мертві сходилися кутю їсти. У різдвяну ніч в усіх віконцях горіли свічки. Не можна було їх гасити, вони мали повністю догоріти. Вважалося, що господарям негоже було спати цієї ночі.
Чого колядники побажають, те й збудеться
У давнину вірили – чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для господарів рік. Ще з порогу різдвяні колядницькі ватаги просили дозволу колядувати. Обов’язковим атрибутом була зірка і дзвіночки. Якщо у родині була мала дитина, яка довго не розмовляла, то їй давали напитися води з ритуального дзвіночка. А коли в сім’ї була дівчина, то саме вона обдаровувала колядників гостинцями – домашніми цукерками, коржиками, яблуками та горіхами. У колядках молодь возвеличувала господарів, їхніх дітей, зичила їм щастя, здоров’я і достатку, приплоду худоби. Вважалося, чого колядники побажають, те й збудеться. Тому не схвалювали господарі колядників, які казали, що «піде хата сторчака». Найстарші члени родини навчали дітвору гарним і добрим колядкам.
На Святвечір вносили до оселі пшеничний чи житній сніп, який ставили на почесне місце – під образами. Цей сніп мав назву Дідух, а символізував він достаток. Допоки стояв Дідух, господарі нічого не робили, лише доглядали за худобою. Дехто навіть виносив з хати віник, аби не замітати та не гнівити Дідуха.
Народні прикмети
• Якщо на Різдво багато бурульок під стріхою – вродить ярина, особливо ячмінь.
• Коли падає сніг – до врожаю озимини й яблук. Якщо сонячний день – на врожай пшениці.
• Якщо на Різдво на деревах лід – вродять горіхи й садовина.
• Місячна ніч напередодні Різдва свідчить про гарний врожай баштанних культур.
• Селяни помічали: на який день тижня припадає Різдво, у такий же потрібно починати жнива.
Почастуйте гостей «Золотою рибкою»
Окрім символічних різдвяних страв, кожна дбайлива господиня хоче побалувати рідних та друзів чимось смачненьким і незвичайним. Таємницю власної різдвяної страви читачам «КП» розкриває Світлана Козина з с. Погреби Глобинського району.
Рецепт риби з казковою назвою «Золота рибка» досить простий та економний. До того ж, не забирає багато часу. Для цього потрібно 500 г рибного філе, 2 цибулини, 1 морквина, 2 ст. ложки томатної пасти, склянка сметани, 300 г олії, сіль та спеції за смаком, картопля.
Рибне філе слід посолити, поперчити, трохи обсмажити й одразу ж покласти у каструлю. Окремо обсмажити почищену й нарізану великими шматочками картоплю, нарізану цибулю, натерту моркву. Все це викласти шарами в каструлю. Залити сметаною, яку попередньо слід змішати з томатною пастою, посолити, додати трохи води, накрити кришкою й тушкувати до готовності на невеликому вогні.
Усім гурманам господиня бажає щедрого святкового столу та приємного апетиту.
Зазирнути в майбутнє
Гадання – традиційне дійство на Різдво. Дівчата ворожили на долю, судженого, намагалися зазирнути у майбутнє. Зі спогадів старожилів «Панорама» зібрала найбільш цікаві і прості різдвяні гадання.
Доля, вилита з воску
Найбільш популярним було ворожіння на свічному воску. Недогарки світлих свічок складали у металеву посудину, плавили на вогні і виливали в ємність з холодною водою. За фігурами, які утворились, і передбачали майбутнє. Побачити восковий будинок означало швидке заміжжя. Каблучка чи свічка однозначно пророкували швидке весілля. А млинець, який осів на дно, свідчив про те, що дівчині ще довго сидіти в дівках. Найбільше боялися побачити яму, адже це символізувало тяжку хворобу чи навіть раптову смерть.
Пливи, горішку!
Цікавим було гадання на шкаралупі волоського горіха. У велику миску чи таз наливали воду. До країв посудини прикріплювали смуги паперу, на яких писали події – весілля, заручини, знайомство з майбутнім нареченим, дальня поїздка з дому. У шкаралупі горіха кріпили недогарок іменинної свічки, підпалювали її і пускали цей кораблик у плавання з середини посудини. Шкаралупа мала підпливти до однієї з записок. Але бажання мало здійснитися лише за умови, якщо папір загориться від полум’я свічки.
Бровко-провидець
У різдвяну ніч в українських селах слухали гавкіт собак. Якщо він був жвавим і лунким, то майбутній чоловік буде веселим та добрим. Якщо гавкіт злий, значить і суджений буде суворим.
Навколо церкви кроком руш
Самотні дівчата у різдвяну ніч виконували особливий обряд. У північ треба було підійти до найближчої церкви й 12 разів обійти навколо неї. Вірили, що цей ритуал руйнує самотність та сприяє швидкій зустрічі свого судженого.
