Вхід | Реєстрація

Сьогодні немає місця для апатії

Весна. Перші промінчики сонця, пробиваючись крізь вікно, змушують хоч на хвилину забути про всі проблеми і не засиджуватись удома. А за вікном безкінечні потоки машин та перехожих. І всі поспішають у якихось щоденних, буденних справах...

Тим часом російські окупанти, виставивши жінок та дітей живим щитом попереду автоматів, штурмують наші військові частини в Криму. Та здається, що ця реальність десь далеко, за сімсот кілометрів від нас. І для багатьох українців усе залишилося, як і раніше. Яка війна, коли ніхто не стріляє, танки не перемелюють асфальт міських доріг, а літаки не скидають бомби? Та військові дії тривають. Час від часу вони нагадує про себе потужною військовою технікою та зброєю, яку провозять через наше місто в невідомому напрямку. Деякі кобелячани вітають українських військових та вигукують їм слова підтримки. А хтось налякано дістає з кишені телефон і фільмує все на відео.

Тим часом тисячі небайдужих збирають гроші, речі та харчі для нашої армії. У військкоматах формуються черги добровольців, готових стати на захист своєї держави. Хтось збирає гроші на бронежилети для військових, хтось допомагає біженцям із Криму, а дехто записує зворушливі відео та пересилає слова вдячності нашим армійцям.

Мені здається, що за цих обставин дні пролітають просто блискавично. Для мене вони проходять в очікуванні останніх новин. Ця звичка, до речі, з’явилась не так давно. Особливо вона загострюється вечорами. Можливо, кількамісячні події в Україні навчили мене чекати від ночі страшних новин. Чотири місяці — як чотири сезони якогось трилера. Із серії в серію тебе щоразу переносить у нову реальність.

І сьогодні просто немає місця для апатії! Кожен може зробити свій маленький вклад у одну, спільну справу. Ми мусимо об’єднатись заради однієї мети. Адже по той бік східного кордону стоїть хоч і братній народ, але озброєний до зубів. І найстрашніше те, що він справді готовий стріляти. Бо образи якихось страшних бандерівців та націоналістів не один день вбивали в їхню свідомість.

Та, звісно, колись усе стане на свої місця. І ці страшні події нам лише потрібно пережити. Тільки разом, об’єднавши свої сили.


Автор: Дарія СРІБНА, «ЕХО з регіону»


Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини України та Полтавщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook
28 березня 2014, 09:12 | Полтавщина | Редакційна
1. Депутат / 29 квітня 2014, 22:30
Академик Алексей Соболевский писал:
Великорусы называют малорусов хохлами, а малорусы великорусов кацапами (то есть козлами) смеясь над внешними особенностями друг друга (в старое время).
Согласно академику Дмитрию Яворницкому, слово кацап (касап) — тюркского происхождения и значит резник, разбойник.
Не хочу оскорбить гостей из России и Путина, но разве не ошбались класики.
В трудное время, когда крысы разворовывали страну со средины, разбойник из вне оторвал себе кусок, видя что ослабленный брат ничего сделать не может. Но проклятие нещасных, пострадавших от этого некуда не денется. Некоторые люди смомента созданий проклинали советский союз. Их проклятия осуществились. Сейчас россия запустила этот же механизм. Ждемс.
Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном



Курс НБУ
Останні коментарі

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації