Є такий жартівливий вислів: хто перший встав – того і тапки. Щоправда, зараз він стрімко втрачає свою актуальність. Це років 20 тому якісне, та що там казати – будь-яке взуття було дефіцитом. А якщо згадати ще післявоєнні часи.. Тоді діти у великих сім’ях навіть у школу ходили по черзі. Адже в оселі елементарно не вистачало взуття аби взулися всі члени родини.
Зараз, безумовно, ситуація кардинально змінилася. Аж до невпізнанності. Від величезної кількості взуття буквально вгинаються полиці магазинів та столики в торгівельних наметах на чисельних ринках. Навіть жителі найвіддаленіших та найменших сіл в Україні мають змогу взутися. І купити при цьому взуття на будь-який смак та вміст гаманця. Щоправда, для цього все ж доведеться здолати шлях у кілька кілометрів до райцентру чи більшого за розміром та кількістю населення села. Це у великому місті все простіше – сів у маршрутку або у власне авто, чи взагалі пішим ходом за кілька хвилин дістався до взуттєвого магазину У села ж взуття якщо й привозять, то майже завжди воно є секонд-хенд.
До речі, чимало жителів сіл їздять у райцентри за взуттям, але при цьому не відвідують ні ринків, ні магазинів. Люди цілеспрямовано йдуть до відділення «Нової пошти» чи інших фірм, котрі займаються перевезення поштових відправлень. Просто перед цим громадяни замовляють собі взуття через інтернет. Це нині дуже просто. Набираєш у пошуковику «Взуття купити» і має величезний вибір взуття. Одні магазини спеціалізуються на продажу відносно недорого китайського взуття, інші пропонують черевики від загальновідомих і дорогих брендів. А в кінцевому результаті - кожен отримує змогу придбати чи то простенькі капці з Піднебесної, чи чоботи зі зміїної шкіри. Причому останні навіть додому привезуть. Інше питання, що жителі сіл не змовляють дороге взуття через дефіцит грошей.
