Попри весь драматизм і навіть трагічність тих подій, які нині переживає держава Україна та її громадяни, потрібно визнати, що нічого унікального в нас не відбувається. Революції, заколоти, військову інтервенцію та війну переживали у свій час всі народи і держави світу. У тому числі й ті, котрі зараз вважаються найуспішнішими та найпрогресивнішими. Візьміть сучасну Польщу, яка нині є лідером в Європі за темпами економічного розвитку. Ще 30–40 років тому українці дивились на поляків, як на затятих перекупників, котрі нічого, окрім того, як перепродавати в Європі дешеві кип’ятильники та кавомолки, не вміють. У них війни не було? Тоді давайте згадаємо Грузію, котрі, переживши справжнє військове зіткнення з Росією, оговталась, подолала корупцію і нехай не рекордними темпами, але розвивається. Та що там Грузія. У Італії ще у 80‑х затято стріляли на вулицях. У Англії був Ольстер — той же український Донбас. У тому ж об’єднаному королівстві закривали шахти, вели війну проти Аргентини і переживали ще купу великих і малих проблем. І пережили. І дуже успішно розвиваються.
А знаєте, чого не було в Грузії, Англії, Польщі, Італії, Франції? І цей список можна продовжувати. Та не було райдержадміністрацій. Хоча, ні, брешу, були. Але у Середньовіччі, у період феодалізму. Тоді тамтешні королі давали васалам і баронам за їх військову звитягу землі. А ті, у свою чергу, роздавали їх лицарям. Точно так, як відбувається в Україні ХХІ століття. У нас теж король, чи то пак, президент роздає вотчини губернаторам, а ті — своїм підпанкам, головам РДА. От тільки за які заслуги — незрозуміло. Як незрозуміло й те, чим оті голови адміністрації та їх підлеглі займаються, крім збору статистичних даних, розчищення посадок та виконання ролі масовки під час мітингів і концертів. Зізнаюсь відверто, якби моя воля, то райдержадміністрацій в Україні не було б вже завтра. Це той чемодан без ручки, який давно потрібно викинути.
Але так же чесно потрібно визнати, що не володію всім масивом інформації про цю структуру. А вони ж нібито навіть військову таємницю знають. Саме тому, аби не нав’язувати громаді виключно свою суб’єктивну думку, ми вирішили задати цілу низку давно наболілих запитань головам Кобеляцької і Новосанжарської РДА. Задали б і царичанському голові, так його де-юре немає. І, до речі, район від цього не розвалився.
А щоб задати ці питання, ми запросили Івана Тернового та Володимира Паршевлюка до нашого редакційного «Кабінету». Для тих, хто забув, нагадаємо, що це такий формат спілкування з чиновником, у ході якого свої запитання можуть ставити як журналісти, так і читачі «ЕХО».
Володимир Паршевлюк уже погодився взяти участь у «Кабінеті». Розмова відбудеться у четвер 28 серпня о 17:00 у Новосанжарській РДА. Свої запитання ви можете поставити через редакційний сайт. Або телефонуйте на номер 3-18-84 28 серпня з 17-ої до 19‑ої години.
P. S. Зовсім забув, є ще одна країна, де збереглися адміністрації, — Росія.
