Вхід | Реєстрація

Необмежені можливості

Два тижні тому з автором цих рядків стався неприємний випадок: граючи у футбол, підвернув ногу і чи то надірвав, чи то розтягнув зв’язки гомілкостопа. Травма у ігрових видах спорту поширена і далеко не смертельна, проте деякий час довелося пересуватися, стрибаючи на одній нозі. І виявилось, що, маючи у своєму розпорядженні лише одну здорову і неушкоджену ногу, ти стаєш надзвичайно обмеженим у діях. Ти можеш пересуватися, незграбно стрибаючи, лише у межах власного будинку. Ти можеш, не ризикуючи завдати собі болю, лише дивитись телевізор, читати книгу, лежати. Погратися з дітьми не можеш, бо вони хочуть, щоб ти поносив їх на спині. Піти до магазину не можеш, бо навіть це для тебе тепер — далека мандрівка. Навіть принести самому собі каву з кухні стає складною проблемою, бо стрибати на одній нозі з повною чашкою в руках не надто виходить.

Ось тут волею-неволею згадуєш своїх друзів та знайомих  інвалідів. І те, як ми співчутливо, але звично щороку говоримо їм шаблонні фрази про «людей з обмеженими можливостями». Чи уявляємо ми насправді, що ховається за цим мовним штампом? Як воно їм, тим, у кого ці можливості справді обмежені? І не на два тижні, не на місяць, а іноді — на все життя…

Адже мене, стрибаючого на одній нозі, найбільше заспокоювала думка, що вже за два тижні (ну нехай  за місяць) зв’язка зростеться і все буде добре. Можна буде гратися з дітьми, ходити до будь-якого магазину в радіусі трьох кілометрів, робити ранкові пробіжки і навіть знову грати у футбол. А яка думка заспокоює інваліда у візку, який знає, що не встане з нього ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік? Де він бере сили для того, щоб прокидатися вранці, підійматися з ліжка і починати новий день? І як він живе у світі, який стає для нього з безмежного — обмеженим?

Ми багато що у житті розуміємо, лише пропустивши через себе. І от, кілька днів провалявшись у ліжку з забинтованою ногою і книжкою Ремарка, автор заново відкрив для себе давно відомі світові істини. Ми не маємо ані найменшого права бути песимістами, маючи абсолютно цілі дві руки, дві ноги і голову на плечах. Нам, здоровим і сильним, має бути соромно жалітись на життя тоді, коли поруч із нами живуть люди, які все віддали б за можливість просто ходити. Нам потрібно пам’ятати, що більшість наших страхів та обмежень насправді — лише у нашій голові. І в нас насправді вистачить сил та енергії, щоб зробити цей світ трохи кращим. Не просто прожити абияк, а зробити щось значне, хороше. Відкрити благодійний фонд і зібрати гроші дитині, хворій на лейкемію. Допомогти військовому, який повернувся з війни. Підтримати (не образити своєю жалістю, а саме підтримати) інваліда, який цього справді потребує. Скептики скажуть: «Ми ж не врятуємо всіх нещасних! Не вилікуємо усіх хворих!» Можливо, і так. Але маємо до цього прагнути. Хоча б тому, що у нас є необмежені можливості.


Автор: Володимир ПАРШЕВЛЮК


Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини України та Полтавщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook
27 березня 2015, 09:15 | Полтавщина | Редакційна


1. Бусел / 27 березня 2015, 10:03
   Відкрити коментар, який містить ненормативну лексику
Да-да, травмировался, граючись у футбола... Ты почему падло не на войне, развязанной и вследствие твоих скаканий на майдане?! Таким как ты, Вова, падлюкам скоро население и здесь конечности поотрывает
2. Маска / 27 березня 2015, 11:27
У лікарні казали, що якби були мозги, то було б іще і сотрясєніє, а не тільки травма ноги.
3. Боб Роб / 27 березня 2015, 12:53
"а зробити щось значне, хороше. Відкрити благодійний фонд і зібрати гроші дитині, хворій на лейкемію. Допомогти військовому, який повернувся з війни. Підтримати (не образити своєю жалістю, а саме підтримати) інваліда, який цього справді потребує. "Супер,відкрити фонд,нехай люди здадуть гроші,а він пі.....рас зробить гарну справу.Ні, ти піди на роботу, в отой обпльований тобою комунгосп водопроводчиком,зароби своїми руками 1,5 тисяч гривень,й половину принеси матері хворої дитини.А то на одній нозі,а скачеш з рупором неприносячи ніякої користі.
4. Маска / 27 березня 2015, 13:35
3.Маска
«У лікарні казали...»
Не знаю, що там у тебе з ногою, але очевидно, що про мозги казали саме твої. Не ходи більше туди, однокліткове створіння, там тобі не допоможуть.:)))
5. Миру Мир / 27 березня 2015, 15:27
паршевлюк патріот України А ви всі сиділи по хатах чекали поки паршевлюк виборе вам халявне щасливе життя А тепер коли нас всіх обманули і паршевлюка також ви виставляєте йому претензії а владі боїтесь Вийдіть на площу з плакатами і кричіть верніть януковича Шо страшно Так чого ви на паршевлюка наїжджаєте Всі ми надіялись на краще а отримали кабак у райраді Нас всіх кинули Ви думаєте що паршевлюк не страждає Страждає ще й як Ми повинні його підтримувати Хто ж думав що на нас підуть танками і градами Ти паршевлюк не падай духом Я колись сам з плакатами стояв під адміністрацією в кобеляках як врачі мого синочка покалічили Ніхто з людей мене не підтримав жоден не підійшов доброго слова не сказав Люди тільки можуть базікати а як до діла то всі зразу в кущі Паршевлюк тобі Бог наказав нести людям правду Так що сідай і пиши на всіх на мінтів суддів прокурорів врачів голів керівників хочеш на мене напиши Не мовчи Ти голос народу вони це поймуть Може хтось через 10 20 30 років але поймуть
6. Пілотка / 27 березня 2015, 15:33
6.Миру Мир
«паршевлюк патріот України А ви всі сиділи по хатах чекали поки паршевлюк виборе вам халявне щасливе життя А тепер коли нас всіх обманули і паршевлюка також ви виставляєте йому претензії а владі боїтесь Вийдіть на площу з плакатами і кричіть верніть януковича Шо страшно Так чого ви на паршевлюка наїжджаєте Всі ми надіялись на краще а отримали кабак у райраді Нас всіх кинули Ви думаєте що паршевлюк не страждає Страждає ще й як Ми повинні його підтримувати Хто ж думав що на нас підуть танками і градами Ти паршевлюк не падай духом Я колись сам з плакатами стояв під адміністрацією в кобеляках як врачі мого синочка покалічили Ніхто з людей мене не підтримав жоден не підійшов доброго слова не сказав Люди тільки можуть базікати а як до діла то всі зразу в кущі Паршевлюк тобі Бог наказав нести людям правду Так що сідай і пиши на всіх на мінтів суддів прокурорів врачів голів керівників хочеш на мене напиши Не мовчи Ти голос народу вони це поймуть Може хтось через 10 20 30 років але поймуть»

Правильно міркуєш. Ти мабуть справжній патріот. Ми всі повинні подякувати Володимиру Паршевлюку. Його також покалічили. Якби не травмована нога, то Володимир Паршевлюк зараз би захищав незалежність України на східному фронті, а зараз Володимира Паршевлюка необхідно назначити заступником голови адміністрації, а Розу Туманову - начальником відділу культури адміністрації.
Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном



Курс НБУ
Останні коментарі

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації