Один із класиків російської політики колись сказав: «Ми хотіли зробити, як краще, а вийшло, як завжди». Цю фразу довелось згадати, стоячи в черзі у районному відділенні зв’язку. Часу було багато, більше години, от і думалось про все на світі.
Узагалі, в ці перші травневі дні у всіх фінансових установах, де приймають різні платежі від населення, зафіксовані гігантські черги. Люди масово платять за «комуналку». А черги виникли зовсім не через те, що українці масово забагатіли чи почали виявляти ледве не німецький педантизм. Ні, усе залишилось без змін. Просто пошта і банки не працювали через чергові гігантські вихідні, оголошені українською владою. І у добросовісних громадян «випало» кілька днів, протягом яких можна заплатити за комунальні послуги. А тут ще й місцеві форс-мажори виникають: там комп’ютер «завис», тут касовий апарат не працює. Звідси — черги, втрачений час, зіпсовані нерви, незадоволення тих, хто прагне вчасно заплатити.
От і виходить, як завжди. Ніби хотіли, як краще. Тобто, гуляй майже без обмежень. І комусь, можливо, таке й подобається. Але неминуче виникли небажані побічні ефекти у вигляді черг.
Про що цей текст? А про те, що в української влади були й залишаються ті ж вади, що й у колег із влади російської. Бо і одні, й інші ще не позбавились отого, що називається «совком». Отого, що відрізняє Україну від тих держав, які прийнято називати європейськими, де все — максимально раціонально і прораховано.
Щось схоже відбувається нині і з адміністративно-територіальною реформою. Вона нібито й «запущена», й іде. І справа ця, безумовно, потрібна. Адже оте укрупнення, об’єднання (чи як там ще можна назвати цей процес) назріло і перезріло дуже давно. І відбулось воно не лише у ворожій для декого Європі, а навіть у майже радянській Білорусі.
В Україні ж влада про реформи лише говорила. До речі, те, що нині робить влада щодо об’єднання громад, планувалось і при Юлії Володимирівні, і при її наступниках. Але далі балачок справа не пішла. Ну, як завжди.
Нинішнім таки доведеться щось робити. Час і обставини «підперли» — далі нікуди. Як зроблять? Навіть не сумніваюсь, що, як завжди. Тому що — «совки». Але ж інших немає. Ще не виросли, не зайшли у владу, не приймають рішень, як європейці, швидко і з максимальним ефектом.
Але робити реформи таки доведеться. Навіть по «совковому» це краще, аніж вмикати «задню». Інакше Україна так і залишиться державою-лузером, над якою сміятимуться як на Сході, так і на Заході.
