Вхід | Реєстрація

Номери у телефоні

Сиджу на засіданні комісії у районній раді. І доки розповідають про кількість наданих адміністративних послуг, вирішую почистити номери у телефонній книзі. Мобільний цей у мене давно. І за останні три-чотири роки у ньому назбиралося чимало номерів телефонів тих людей, із якими я давно втратив зв’язок. Не лише мобільний, але і взагалі по життю. Більшість таких номерів витираю без жалю, лише деякі залишаю, як старі речі в будинку: раптом колись іще знадобляться.

Хоча розумію, що, скоріш за все, я цим людям уже не зателефоную. Просто тому що у нас немає спільних тем для розмови чи спільних справ для роботи. Гортаю телефонну книгу далі і натикаюсь на кілька інших номерів. Особливих. Тих номерів, на які я також уже ніколи не зателефоную. Але з іншої причини: абонент уже ніколи не зможе взяти слухавку.

Тут телефон Володі, мого друга дитинства, який помер минулого літа в один із останніх липневих днів. І в пам’яті — СМС, останнє повідомлення від нього з номером нашого спільного друга, бійця-атошника. У дитинстві та юності ми були нерозлучні, а за останні два роки я бачив його кілька разів, та й то мигцем, випадково. А тепер уже нікому подзвонити і спитати: «А пам’ятаєш?»

Іще два номери: Антона і Дмитра. Один пішов 2014‑го — під Іловайськом, другий — на початку 2015‑го, під Широкиним. Із Антоном так би хотілося поговорити про історію, послухати його розповіді про благородних лицарів, завойовницькі походи, утворення та розпад імперій. Із Дмитром — реалізувати хоч якийсь із його численних божевільних, але таких правильних проектів. І з’їздити разом до Холодного Яру, куди він так мріяв поїхати, але не встиг… Так хотілося б подзвонити їм обом, стільки всього розповісти, порадитись. Але цих розмов не буде. Лишаться тільки сум, спогади та номери у телефонній книзі.

Іще є номер Галини Василівни. Людини із великим серцем, неймовірно гострим розумом та безмежною душею. Із нею ніколи не можна було наговоритися досхочу — вона постійно поспішала. А в останні місяці життя дуже хворіла. І довгі зустрічі втомлювали її. Хоча під час нашої останньої розмови вона була переповнена планами та ідеями, розповідала про нові прочитані книги. І здавалося, що таких розмов буде ще багато у майбутньому, що можна буде заїхати до неї за тиждень-два і послухати її натхненний голос за чашкою чаю. Але не встиг, а тепер уже не подзвониш, не заїдеш, не скажеш того, що міг би сказати ще кілька місяців тому…

Погортайте і ви номери у своїх телефонних книгах. Знайдіть тих, кого давно не бачили, кому вам є що сказати. Поки у вас є така можливість. Подзвоніть, поки на тій стороні є кому взяти слухавку. Просто подзвоніть.


Автор: Володимир ПАРШЕВЛЮК


Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини України та Полтавщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook
8 квітня 2016, 09:11 | Нові Cанжари | Редакційна


1. Петлюрівець / 8 квітня 2016, 18:37
не бачили, кому вам є що сказати. Поки у вас є така можливість. Подзвоніть, поки на тій стороні є кому взяти слухавку. Просто подзвоніть.
Автор: Володимир ПАРШЕВЛЮК /Ехо/
Дуже зворушлива тема.Справді спілкуйтеся,телефонуйте поки живі самі і живі ваші друзі....
2. Паршглюк / 8 квітня 2016, 19:38

Коментар видалено за порушення пункту 2.1 Правил користування сайтом
3. гість / 8 квітня 2016, 19:47

Коментар видалено за порушення пункту 2.5, 2.9 Правил користування сайтом
4. Петлюрівець / 8 квітня 2016, 23:22
Проїхавши Росію зі зйомками та гастролями вздовж і впоперек, вдалося познайомитися з багатьма людьми, які стали близькими – і митцями, і пересічними росіянами. Але зараз шлях до цієї держави варто закрити. Це констатувала в інтерв’ю Радіо Свобода актриса Ада Роговцева. І пояснила: коли тебе називають «бендерівкою», не визнають існування України, іншого варіанту немає. Є у Росії митці, ставлення до яких не змінилося, однак довелося перегорнути «багато-багато сторінок тих відносин, які були ціле життя». Ада Роговцева також висловила свою думку про те, чи не були марними жертва «кіборгів» і голодування Надії Савченко, хто може взяти у свої руки українську державу ...
5. Степан Степанович / 8 квітня 2016, 23:50
Дуже жалко шо Галина Василівнв не дожила до Европи вона боролася з комуняками до кінця.Антон і Дмитро тоже уже не побачать Европи,зате онуки скоро туди відправляться,а ми вже якось доживем.треба і свій телефон почистити,не всі доживуть до Европи,дуже зворушлива тема.
Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном



Курс НБУ

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації