У Царичанському районі хворіють на діабет 689 чоловік, з них 180 — інсулінозалежних. Серед них є двоє дітей.
Інсулінозалежні хворі щомісяця отримують безкоштовно інсулін у лікарні. Та з березня цього року вони не забезпечуються цим лікарняним препаратом і змушені купувати його за свій кошт. Як виявилося, в області не відбувся тендер на закупівлю інсуліну і коштів на це немає.
Головний лікар ЦРЛ Віктор Бровко пояснив:
— На жаль, на процес придбання препаратів інсуліну і його розподіл ми не впливаємо. Інсулін придбавається за кошти обласного бюджету. З області нам лише повідомляють про наявність препарату, ми їдемо і забираємо його у тій кількості, яку потребуємо. Як нам повідомила головний обласний лікар-ендокринолог, оголошені торги на закупівлю препаратів інсулінів (різних форм) повинні відбутися 12 квітня. Процес торгів відбувається нешвидко, то, можливо, у середині травня ми отримаємо інсулін. Тож хворим доведеться трішки потерпіти.
Головний лікар повідомив, що є резервний запас препаратів інсулінів. Формується він на базі обласних ЛПЗ.
— Звичайно, я розумію, що хворий звикає до конкретного препарату, — зауважує Віктор Анатолійович, — та коли у певній ситуації лікар-ендокринолог пропонує пацієнту тимчасово замінити постійні ліки на інші, то цього боятися не треба.
Також Віктор Бровко зауважив, що скарг з боку населення про відсутність інсуліну особисто до нього як до головного лікаря не надходило. Він готовий реагувати на будь-які скарги.
«У нас показник, як у Європі»
Бесідували ми з головним лікарем і про оптимізацію в мережі медицини згідно Постанови Кабміну. Віктор Бровко розповів, що у Царичанській районній лікарні оптимізація триває.
— На сьогодні у нас в лікарні, — каже співбесідник, — функціонує 110 ліжок, а це складає показник на 10 тисяч населення — 40,3. У районі 27 тисяч населення. Є 6 ліжок у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії.
— Так що у нас показник, як у Європі, — жартує Віктор Анатолійович. — І цей показник, — продовжує головний лікар, — навіть нижчий, чим вимагається у Постанові Кабінету Міністрів. У принципі, і скорочувати ліжка не треба. Та все ж таки будемо спостерігати, як використовуватимуться ліжко-дні. Кожного ранку лікарі надають відомості про кількість пацієнтів, що перебувають у відділеннях. Не завжди ліжка заповнені хворими на сто відсотків. Впливають на цей процес і пори року. Восени, взимку — палати переповнені, весною і літом, навпаки, є вільні місця.
На думку Віктора Бровка, у першу чергу треба думати не про оптимізацію ліжкоднів, а про оптимізацію видатків на утримання лікарні. Адже левова частка бюджету лікарні витрачається на зарплати та комунальні платежі. Приміщення лікарні дуже велике за площею і становить близько 11 тисяч квадратних метрів опалюваної площі. У свій час районну лікарню будували на два райони, Царичанський і Петриківський. У кінці 90-х років минулого століття кількість ліжок сягала 220. За твердим переконанням головного лікаря, до скорочення ліжок і персоналу треба підходити дуже обережно і виважено, щоб не було боляче для людей.
— Я не прихильник скорочення працівників. Я хочу максимально зберегти штати, — запевняє співбесідник. — Оптимізацію будемо проводити поступово і щоб це не було відчутно на людях. Зведемо до мінімуму негативні моменти, пов’язані зі скороченням ліжкового фонду, щоб максимально зберегти колектив, який склався. Що стосується працюючих пенсіонерів, звільнити я їх не маю права за законом. Згідно Закону про працю, пенсіонерів мають право скоротити лише на загальних підставах.
Урайонній лікарні налічується 5 відділень. У інфекційному, дитячому та гінекологічному відділеннях — по 10 ліжок. Згідно штатних нормативів, у цих відділеннях немає і не передбачено посади завідуючого відділенням, старшої медичної сестри, сестри-господині. Більш того, на таку кількість ліжок передбачено 0,5 ставки лікаря відповідного профілю.
— Я прихильник того, — говорить Віктор Бровко, — щоб отакі малі відділення увійшли до складу повноцінних відділень терапевтичного та хірургічного направлень.
Як запевняє головний лікар, такі зміни ні в якому разі не вплинуть негативно на роботу цих відділень і на якість лікування. Пацієнти не відчують негативних наслідків.
