Під час урочистого мітингу в день аварії на Чорнобильській АЕС народний депутат розповів раніше не відомі факти щодо трагедії.
Ліквідатори — без медалей
Колона мітингувальників із прапорами та квітами традиційно шикується у центрі селища неподалік управління праці. Попереду — керівники району та чорнобильці. Кілька представників організацій тримають українські прапори. Народний депутат України Андрій Река йде попереду біля керівників та розповідає про погоду в Німеччині, її особливості. Дорогою згадує, як горювали люди, коли спилювали старі берези на «клинчику». Тепер там вже витягнулись угору молоді берізки.
Попереду всієї колони йдуть четверо ліквідаторів‑чорнобильців. Несуть у руках гірлянди зі штучних квітів. Дорогою перемовляються про наболіле: хто не дожив до чергової річниці, кому із ліквідаторів відмовили у призначенні пенсії, хто і де купує ліки, адже болячок — не перелічиш.
— А що ж нам по медальці до ювілею не купили? — напівжартома, напівсерйозно запитує один із ліквідаторів. — Нас же не так багато. Он Реку попросили б. Що, грошей не змогли знайти?
Біля Новосанжарського НВК до колони приєднується гурт учнів разом із класними керівниками. Діти йдуть поруч із ліквідаторами, а потім так само стоять поруч під час урочистого мітингу. І з повагою дивляться на людей, які тридцять років тому приборкували «мирний атом», ризикуючи власним життям.
«Над українцям проводили експеримент!»
Під час мітингу перед новосанжарцями виступають виконуючий обов’язки голови райдержадміністрації Наталія Постольник, голова районної ради Геннадій Супрун та селищний голова Інна Коба. Дійсно, медалей ліквідаторам не вручають. Лише кілька чорнобильців отримують грамоти: Костянтин Божинський та Олександр Руденко — від РДА, Василь Вертій та Микола Погорілий — від районної ради, Олександр Хвіткевич, Олександр Слюсаренко та Василь Харченко — від селищної ради.
Найбільш нешаблонним та емоційним на заході видається виступ народного депутата Андрія Реки.
— У Києві — тишина, п’ятнадцять днів тишина! Не панікуйте! Тих, хто панікував, виключили з партії, звільнили з роботи! Так це було. Ми думаємо, що це Боже прокляття для нас було, і вибухнув Чорнобиль. Ні! Це було задумане навчання: випробувати реактор, що він може витримати! Це тільки зараз виявляються ці дані! Потім почали випробовування на людях. Мільйони людей туди зігнали, хоча — хлопці підтвердять — не потрібні вони тоді там були у такій кількості! А їх там тримали для того, щоб пізніше провести досліди: скільки ці українці витримають! — говорить Андрій Река. І потім називає винуватців експерименту: — Хто цим керував? Цим керував Союз Радянських Соціалістичних Республік на чолі з Політбюро ЦК КПРС. І ніхто в Україні не міг прийняти ніякого рішення: ні Щербицький, ні Шевченко. Усім керували з Москви. Я закликаю знати, вивчати свою справжню історію, щоб подібних трагедій більше ніколи не повторилося. Думаю, прийшов той час, що ми будемо багато правди знати: чому так відбулося, по чиїй команді був зірваний цей реактор.
Після виступу народного депутата до мікрофона виходять учні Новосанжарського НВК. У літературно-музичній композиції вони відтворюють події страшного дня 26 квітня 1986 року. Із тремтінням у голосі (чи то від квітневого холоду, чи то від стримуваних сліз) вони розповідають про страшний вибух, про пожежу на четвертому енергоблоці, про мужніх рятувальників, які почали боротьбу із вогнем і всі згоріли від невидимого випромінювання.
Згадати імена усіх загиблих від страшної чорнобильської катастрофи закликав отець Микола Улинець. Він також у своєму слові після спільної молитви попрохав не забувати живих чорнобильців, які потребують допомоги як від держави, так і просто від тих, хто мешкає з ними поруч.
