У пам’яті українського народу 26 квітня 1986 року–це день чорнобильського лиха, болю, суму.
З нагоди 30‑х роковин Чорнобильської катастрофи у великій залі адмінбудівлі районної ради 26 квітня відбувся урочистий захід. На урочистості були запрошені учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Усього в районі проживає 114 громадян, які мають статус «чорнобилець», з них — 12 чоловік І-ї категорії і 28 дітей.
Перед присутніми виступили керівники району та вручили грамоти і квіти 9 учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які у ті складні часи знаходилися безпосередньо в самому епіцентрі трагічних подій. Далі ведуча оголосила хвилину мовчання.
— Проходять роки… Після аварії на Чорнобильській АЕС минуло 30 років. Аварію було ліквідовано ціною життя відважних і безсмертних людей, — говорить ведуча. — Вдячна пам’ять народу про героїв житиме вічно. Усі вони молоді, мало прожили, але так багато зробили для рідної землі.
Право покласти квіти до пам’ятного знака ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС надається Володимиру Молодану та Івану Чепурному. На фоні тихої мелодії сивочолі чоловіки виносять корзину квітів до пам’ятника.
На урочисте зібрання прийшли сказати своє слово і школярі Царичанської ЗОШ І-ІІ ступенів. — 26 квітня! Люди, не проспіть! Атомне століття раною горить! Кличе кожне серце стать на боротьбу, щоб зустріли внуки вранішню зорю! — лунає з уст дитини.
Для присутніх прозвучали декілька пісенних композицій.
На сьогодні у чорнобильській зоні ризику проживає мало людей. Це ті, хто обслуговує атомний реактор. За рік Чорнобиль відвідує 5–10 тисяч туристів. Чорнобильське лихо нагадує людству про те, наскільки небезпечна сила атому, позбавлена контролю, і як неймовірно важко вгамувати її. Чорнобиль — попередження, набат. Такого не повинно повторитися.
