У той час, коли більшість сільських голів Кобеляцького району несамовито борються проти об’єднання, опускаючись при цьому до відвертої брехні, поряд бурхливими темпами розвивається нова громада, керівництво якої зважилося зробити крок у правильному напрямку.
У Кобеляцькому районі поки що про об’єднання громад лише говорять. Якісь конкретні, хоча й безуспішні кроки, роблять лише кобеляцький міський та бутенківський сільський голови. Але зусиль Олександра Копельця, Миколи Скрильника та підтримки голови РДА Таміли Шевченко недостатньо для того, щоб подолати інерційні процеси, а то й відвертий саботаж з боку керівництва більшості нині існуючих сільських рад. Адже ні для кого вже давно не є секретом, що головними противниками цієї реформи є саме діючі сільські голови. Дехто із них навіть не приховує своєї позиції. Ті, що хитріші, мовчать, але й палець об палець не б’ють для того, щоб провести реформу. І нехай вони в сотий раз ображаються на автора цієї статті за суб’єктивність думок і тверджень, але це є правдою. Керівництву сільрад є що втрачати, передусім мова йде про посади із гарантованою зарплатою за не надто кваліфіковану і не дуже важку працю. А при об’єднанні, навіть при збереженні посади, доведеться набагато більше трудитися і нести більшу відповідальність. Тому й противляться сільські чиновники процесу об’єднання, нерідко опускаючись до банальної брехні. Так не зовсім давно під час сесії у Біликах, яка так і не відбулася, довелось почути «перли» на зразок того, що й закон «сирий», і «краще перечекати». Добалакались навіть до того, що новостворені об’єднані громади розпадаються. При цьому обрані людьми посадові особи оперували аргументами на зразок «Та мені однокласник із Шишак дзвонив і розказував». І, сиплючи такими, з дозволу сказати, «аргументами», не наводили жодної цифри, жодного факту.
Тому автор статті з величезним нетерпінням чекав можливості зустрітися і поговорити із Юлією Омелян, головою Ляшківської об’єднаної громади, що розташована за якихось двадцять п’ять кілометрів від Кобеляк. Більше року тому об’єдналися дві малесеньких сільських ради — Ляшківська та Залеліївська. Минув певний час. Рік діяльності нової громади — це вже період, за який можна підводити певні підсумки.
Про те, що Ляшківська громада не розпадається, можна було говорити, навіть не заглиблюючись у тонкощі бюджетного та інших процесів, що там відбуваються. Це було видно навіть із вікна автомобіля. Кожного тижня автору доводиться їздити в Царичанку, щоб розвозити газети. Дорога проходить через Ляшківку. І кожного тижня приємні зміни, які відбуваються у селі, буквально «різали» очі. Неможливо було не помітити і нову дорогу, і буквально з нуля зведені будівлі.
Зустрітися і поговорити з Юлією Омелян не вдавалося майже місяць. То Юлія Вікторівна їздила в Німеччину, то у неї були невідкладні справи у Дніпрі, то була зайнята підготовкою тендерних пропозицій. Нарешті у понеділок 22 серпня розмова відбулася. За півтори години вдалося дізнатися досить багато цікавого про життя новоствореної об’єднаної громади. У одній публікації про все докладно не розкажеш. У Ляшківку можна і потрібно приїжджати знову і знову, надто цікавим є досвід та історія громади.
Реальні факти проти вигадок: коротка історія успіху
Для початку — про стартову позицію тоді ще двох громад. До складу невеличкої Ляшківської сільради входили 4 села: Ляшківка, Шарівка, Орлівка, Назаренки. Населення до початку процесу обєднання становило близько 1500 чоловік. Бюджет станом на 2015 рік — півтора мільйони гривень.
Коли сільський голова Юлія Омелян розпочала процес створення нової громади, у її успіх майже ніхто не вірив. Адже паралельно, зі схожою пропозицією, до сусідньої Залеліївської сільради звернулось керівництво Царичанки. І, звичайно ж, більше шансів було на об’єднання навколо більш потужного райцентру. Але Царичанської громади немає й до сьогодні, а Ляшківській — уже більше року. Отже, Залелія вирішила об’єднатися саме з Ляшківкою. За це проголосували дві третини сільських депутатів, ідею підтримали 85 відсотків місцевих жителів.
Та перед цим Юлія Омелян провела велику роз’яснювальну роботу. Із керівництвом сільради перемовини теж велися, але місцеві представники органу самоврядування, як і більшість їх колег по Україні, були проти об’єднання. А Юлія Вікторівна передусім зустрілася з місцевими керівниками. Вона провела роботу із керівництвом потужних агропідприємств, що діють на території громади, та місцевим активом, зуміла пояснити цим людям ті переваги, які вони отримають в результаті об’єднання. Розуміння було досягнуте. До речі, це дуже цікавий досвід для всіх, хто безуспішно намагається створити нові громади у Кобеляцькому районі.
Шанси є у всіх
Ідею створення Ляшківської громади скептично сприйняли навіть люди, які у Дніпровській області опікувалися проведенням реформи. Так в офісі реформ стверджували, що ця громада не буде фінансово спроможною. Але в Кабінеті Міністрів вирішили дати шанс і Ляшківці. З цього приводу Юлія Омелян говорить:
— Наш приклад показує, що шанси є у всіх. Просто потрібно працювати. Якщо держава дає можливість, нею необхідно скористатися. Зараз такий час, у якому ті, хто чогось очікує, неминуче програють.
Держава перевиконала свої зобов’язання
Приклад Ляшківки продемонстрував, що українська держава ледве не вперше виконала свої зобов’язання. Об’єднаній громаді, як і було обіцяно, залишили податки. У результаті місцевий бюджет із півтора мільйона зріс до семи з половиною. Це — станом на серпень поточного року. Усього ж у 2016 році у Ляшківці планують отримати близько 9 мільйонів гривень доходів. Тобто, бюджет громади з населенням у 2,5 тисячі жителів є більшим, аніж бюджет десятитисячного райцентру Кобеляки.
Крім того, до Ляшківки надійшли обіцяні державою субвенції. На розвиток виділили 2,5 мільйони, ще 3,3 мільйони — на будівництво дороги. Але справа не обмежилася лише допомогою із державного бюджету. Зі слів голови громади, вона знайшла серйозну підтримку з боку народного депутата Олега Кришина та голови Дніпровської ОДА Валентина Резніченка. Кришин посприяв у отриманні 5,5 мільйонів, із обласного бюджету надійшло ще 12 мільйонів. Буквально за рік у малесеньку Ляшківську громаду «влили» майже 23 мільйони! За ці гроші збудована нова дорога у Ляшківці, фактично з нуля зведений дитсадок, капітально відремонтована школа, триває капітальний ремонт адмінбудівлі та ФАПу в Залелії.
У наступному році планують придбати сміттєвоз, створити службу пожежної охорони та розпочати процес будівництва системи вуличного освітлення, відремонтувати Будинок культури в Залелії та дорогу в Нетесівці.
Ніхто не постраждав, нічого не закрили
Зі слів Юлії Омелян, усім колишнім працівникам Залеліївської сільради запропонували роботу. Вони відмовилися. Зараз у штаті нової громади — 9 працівників. Хоча згідно плану має бути 18. Але «роздувати» склад апарату не поспішають, щоб економити гроші. Залеліївську початкову школу не закрили. Там нині навчаються 20 дітей, ще 17 — у тамтешньому дитсадку. Є шанс, що школярів стане більше. У Ляшківській середній школі вчаться майже 200 дітей.
Є поштове відділення, працює банкомат. Кожного тижня по селах їздить секретар громади і виконує нотаріальні дії. Тобто, створюються умови для того, щоб люди максимальну кількість послуг з боку влади отримували не виїжджаючи із села. А якщо б і їхали, то на відстань не більше 10–15 кілометрів.
Звичайно, не все ідеально в діяльності нової громади. Про проблеми, як і про нові успіхи, ми ще будемо розповідати.
