Жителька села Яблунівка виходила лелеченя, що випало із гнізда.
Пенсіонерка Алла Проскурня живе в малесенькому селі Яблунівка, що розташоване у Кобеляцькому районі на території Кунівської сільської ради. Як розповідає про себе сама жінка, вона ніколи особливим природолюбом не була. Не займалася і активною благодійною діяльністю. Для цього у Алли Миколаївни банально не вистачає коштів. Але цього року їй довелося випробувати себе в ролі природолюба-благодійника.
Було це у червні, точної дати Алла Миколаївна не пам’ятає. Жінка пішла навідати племінника, який проживає поряд. І раптом почула, що в нього у дворі щось незвично «кахкає». Ні качки, ні гуси таких звуків не видають. Племінник показав жінці малесеньке лелеченя, яке сиділо в траві. Чоловік пояснив:
— Дітвора побачила, що воно з гнізда випало і зависло поряд із ним. Можливо, його самі лелеки викинули, бо слабе. Я підібрав. Але воно чи то поранене, чи хворе. Не буде з нього діла: або само загине, або собаки роздеруть.
Та пенсіонерка вирішила випробувати долю і забрала лелеченя до себе додому. Каже:
— Як залишити пташку напризволяще, точно загине, а я спробую його врятувати.
Лелече гніздо на стовпі поряд із будинком, у якому проживає Алла Проскурня, з’явилося чотири роки тому. За весь цей час жінка жодного разу не бачила, щоб птахи викидали пташенят. Зазвичай вони виводили і вигодовували трьох лелеченят, котрі у серпні відлітали у теплі краї разом із батьками.
Прогнози щодо того, що пташеня не виживе у неволі, не збулися. Зараз воно вже виросло і перетворилося у досить великого птаха. Але повноцінно літати так і не змогло. Лише днями лелека почав підлітати після того, як його підкидають у повітря. А до того він просто падав на землю. За цей час його однолітки виросли і в середині серпня відлетіли.
Алла Проскурня згадує:
— Я відвела для свого Жоріка спеціальне місце в загородці, щоб вночі його не розірвали наші собаки. Годували ми його всім миром. Я та дочки купляли рибу. Сусіди та їх діти приносили жаб і черв’яків. Одного разу собаки задавили пацюка, так Жора його з’їв.
Узагалі, випадки, коли лелеки виживають, потрапивши до людей, не є унікальними. Якщо підібрати пташеняті правильний раціон, що складається із вже згаданих жаб, мишей, комах, то воно виживе і виросте. У разі, коли птах зазнав серйозного пошкодження, то він так і залишається жити у людей. Інколи зимують в Україні і здорові дикі лелеки.
Жорою птаха назвали внуки Алли Миколаївни. Пташеня дуже багато їло і жінка почала називати його Обжорою. Діти почули і назвати птаха Жорою-обжорою. Так ім’я і «прилипло» до врятованого лелеки. Сама Проскурня говорить:
— Може, то й не Жора зовсім, а Жоржетта. Усе кажу внукам і дітям, щоб подивилися в Інтернеті, як самців від самок відрізнити. А вони забувають.
Пенсіонерка із задоволенням віддала б свого вихованця в добрі руки у якийсь притулок, зоопарк чи «живий» куточок. Але бажаючих забрати птаха немає. Жінка бідкається, що Жорі взимку буде холодно, думає, що в сараї він із курми не вживеться. Каже:
— Нажила я собі і дітям клопоту. Але ж і не викинеш його.
Алла Проскурня сподівається, що її Жора, перезимувавши, остаточно зміцніє і наступного року відлетить разом із іншими лелеками.
