У Лелюхівці створили незвичайний музей, у якому збирають старі рушники, давні вишиванки та українські традиції.
У невеличкій кімнаті, яка розташовується у приміщенні сільської ради, щотижня проводять репетиції учасники гурту «Родовичі». Співають пісень, які виконували на Полтавщині сто-двісті років тому. Кімнату облаштували як невеличкий музей. У кутку — плетений тинок із лози. На ньому — старовинний жіночий одяг, юпка (не плутати із юбкою. — Авт.) Поруч стоїть старовинна прядка. На стінах кімнати — вишиті рушники. Деяким — більше сотні років. Керівник «Родовичів» Віталій Тарасюк пояснює: кожен експонат був знайдений під час дослідницьких експедицій Полтавщиною та Новосанжарщиною. Під стелею кімнати натягнуті червоні стрічки, які утворюють зірку — символ сонця. По центру висить так званий «павучок» — зроблений із соломинок. Раніше такі робили і вішали у хатах як новорічні прикраси. Також кілька експонатів музею — унікальні картини, у яких використовувалась техніка малювання на склі.
Утім, головні експонати своєрідного музею не висять на стінах і не стоять на видному місці. Головні експонати — це пісні, звичаї та традиції, які збирають учасники «Родовичів».
— Ми майже щотижня здійснюємо експедицію до якогось із сіл. Останнім часом їздили до Старих Санжар, Дубини. Спілкуємося із старими людьми. Вони не одразу, але пригадують якісь звичаї, які побутували тут, пісні, які співали на роботі та під час свят, — пояснює Віталій Тарасюк.
На підтвердження учасники «Родовичів» співають кілька давніх полтавських пісень. Потім розповідають кілька історій про традиційні свята, які відзначали наші пращури. Старі люди пригадують, що навесні хлопці та дівчата збиралися у гурти, співали пісень, каталися на великому колесі, яке підвішували на кшталт каруселі. Парубку, який довго не одружувався, прив’язували до ноги колодку. І потім брали викуп та вимагали обіцянку цього року обов’язково одружитися. Якщо парубок ламав слово і таки не одружувався, то наступного разу колодка була значно більшою.
Звісно, маленький музей у Лелюхівці не такий багатий на експонати, як, приміром, краєзнавчий у місті Полтава. Та він унікальний тим, що тут збирають не лише речі. Головне — це культурні традиції, які учасники «Родовичів» знаходять, зберігають і передають сучасникам. Музеїв, які зберігають речі, в Україні чимало. А от такі, які зберігають пісні, — унікальні. І один із них тепер є у Лелюхівці. Кожен бажаючий може відвідати маленьку репетиційну кімнату «Родовичів», побачити старовинні речі, давню вишивку, сторічні рушники і почути традиційні пісні такими, якими чули їх наші діди та прадіди. Ну чим не машину часу?
