11‑го листопада в актовому залі клубу медичного центру «Нові Санжари» відбувається зустріч із полтавським письменником Володимиром Карпенком (Владом Землянином). Упродовж години він розповідає про свої книги. Головним чином про «Амбу», у якій описане життя в радянських таборах.
Володимиру Карпенку — 81 рік. У Нових Санжарах він оздоровлюється у місцевому медичному центрі. На прохання адміністрації закладу погоджується на зустріч із новосанжарцями. У актовому залі клубу медичного центру збираються кілька десятків чоловік.
— Ніколи не писав під колір прапора. Ні тоді, ні зараз. Якщо я писав про табори у Радянському Союзі, то не тому, що був проти цієї країни. Я просто писав правду такою, якою вона була. Можливо, через це КДБ мене і не чіпало. З незалежністю України я також не став писати «під прапор». Напевне, тому в мене немає державних відзнак.
Книга «Амба» ішла до читача 25 років. У радянський час цю книгу критикували, намагалися переписати. Хоча вже перед самим розвалом її взялися надрукувати. Мала вийти накладом 10 тисяч, і це лише перший тираж. Проте потім Союз розпався. І друк книги довелося відкласти ще на кілька років.
Зеки сприймають мене за свого. Героїв і сюжет для своєї книги я знайшов, спілкуючись із колишніми політв’язнями на півночі Росії. У Хабаровську кілька років працював у геологічній експедиції. Були серед них хороші, були погані, були вбивці, різні були. Із ними я їв із одного казана, спав у одному наметі і слухав їх історії про табірне життя. Уже після написання книги, при зустрічі колишні ув’язнені сприймають мене за свого. Кажу: «Та я не сидів ніколи!» Не вірять.
Чому сталінський соціалізм знищував кращих людей? «Амба» — це не лише історія про життя у таборах. Вона дає відповідь не лише на питання «як?», а й «чому?» сотні тисяч хороших розумних людей у той час були репресовані.
Не писав два дні у році — у день народження дружини та на 8 Березня. У інші дні працював над своїми книгами. Зараз не пишу зовсім — вік. Потрібно вміти вчасно зупинятися.
Найвідомішу книгу Володимира Карпенка «Амба» можна отримати у читальному залі Новосанжарської бібліотеки для дорослих. Після зустрічі там з’явився один її екземпляр із автографом письменника.
