Зараз в Україні відбувається грандіозна реформа місцевого самоврядування і взагалі всією системою управління державою, у тому числі й децентралізація. Чимало повноважень держава передала новоствореним громадам. У процесі реформування колишні райони в більшості випадків подрібнилися на менші за територією адміністративно-територіальні одиниці. Натомість мають фактично зникнути більшість існуючих сільрад. Згідно із задумом реформаторів, це має покращити якість послуг, які влада надає людям на місцях. Чимало експертів говорять, що прикладом для проведення реформи є Данія. На так давно автор статті повернувся з цієї країни. А перебуваючи в Данії, скористався нагодою і поговорив із тамтешнім політиком про данське сьогодення та реформи, які проходять і в цій країні.
Спочатку трішки про самого Лайфа Тюссена, який є членом виконкому комуни Рінкобінг-Скєрн. Зустрітися і поговорити з Лайфом запропонували данські українці Володимир Семеніченко та Микола Гузченко, які вже багато років тут живуть і працюють. Обидва, не змовляючись, розповіли, що Лайф Тюссен дуже опікується нашими співвітчизниками, які приїхали на заробітки в далеку і незнайому для них країну. Лайф у будь-який момент готовий вирішувати проблеми, які виникають в українців. Він і з представниками комунальних служб, і енергопостачальних компаній комунікацію налагоджує, і з керівництвом комуни зв’язок встановлює, і безліч інших побутових питань вирішити допомагає. Часто приходить додому і приносить цукіні чи інші овочі з власного городу. І це при тому, що придбати продукти може кожен: проблем із грошима немає. Але Лайфу просто хочеться приділити увагу, зробити людям подарунок.
Чому так? Володимир і Микола вважають, що Лайф Тюссен, як людина розумна і досвідчена, помітив, що практично всі українці є добропорядними людьми і добре адаптуються у данському суспільстві. А люди, які працюють і не порушують закон, викликають симпатію.
Лайф Тюссен є членом партії християнських демократів. Двадцять років поспіль він обирався депутатом комуни. Зараз є членом виконкому. Крім того, як розповіли наші земляки, Лайф є досить заможною людиною, він — мільйонер. Тюссен усе життя працював у агрокомпанії і постійно інвестував у нерухомість та акції данських підприємств. У результаті розбагатів.
Між іншим, у побуті данський мільйонер нічим не відрізняється від українських доярів, які приїхали в країну кілька років тому. У нього — невеликий будинок, не обнесений височезним парканом (від автора: парканів, тим більше «європарканів», у Європі практично немає). Їздить Лайф на «Ауді А4», якій п’ятнадцять років, побутова техніка в домі теж старенька, одяг — не від відомих брендів.
Така скромність у побуті є типовою для данців. Такого явища як українські «понти», коли по неосвітлених і заляпаних коров’ячими кізяками сільських вулицях їздять «ренжровери» та «лексуси» новоявлених мільйонерів, там просто не існує. Можливо, відсутність радянського минулого дається взнаки, можливо, протестантизм як пануючий в Данії напрямок християнства так на людей впливає, але їхні багатії не намагаються будь-якою ціною відрізнятися від бідних (від автора: хоча бідних у нашому розумінні там просто немає).
Щоправда Лайф розповів, що у свої сімдесят із гаком років він з дружиною по кілька разів на рік подорожують світом, в основному їздять у теплі краї. Хоча, тут можна сміятися, під час подорожей мільйонери теж підробляють гідами.
У Данії відбувається укрупнення громад
Той етап реформування, на якому зараз знаходиться Україна, данці пройшли ще у двадцятому столітті. Тоді у них були створені комуни, схожі на ті громади, які зараз пробують утворити у нашій державі. У 2005 році почався новий етап реформування. Відбулося укрупнення комун. Теперішня комуна Рінкобінг-Скєрн утворилася у 2007 році після своєрідного злиття п’яти менших комун.
Як і в Україні, ініціатором проведення реформи виступила влада держави. Як розповів Тюссен, їм теж ніхто нічого особливо не пояснював. На рівні держави було прийняте рішення, яке необхідно виконувати. Об’єднання громад не було добровільним. Це — теж важливий нюанс. Данські економісти порахували, що не всі комуни, які функціонували до 2005 року, можуть зібрати таку кількість податків, якої вистачить для забезпечення своїх потреб. І прийняли рішення про укрупнення, про об’єднання багатших із біднішими. Бідним дали час для підготовки до об’єднання.
Так, як і в Україні, ідея реформи не викликала захвату «внизу». Багатші не надто прагнули об’єднуватися з бідними. Були суперечки з приводу того, яке містечко має стати центром комуни. Приміром, влада і жителі Скєрна вважали, що саме їх населений пункт повинен на це претендувати. Але врешті-решт компроміс був досягнутий і центром стало містечко Рінкобінг.
Тобто, у цьому суб’єктивному небажанні людей і місцевої влади щось змінювати данська реформа цілком схожа на українську ситуацію.
Лайф розповів, що в деяких населених пунктах є інші форми самоврядування. От вирішили люди, що у них в межах комуни може бути своя маленька сільрада. Їм ніхто не забороняє цього робити. Але і грошей їм ніхто не дає. Тобто, можеш ходити у свою сільраду, можеш якісь рішення приймати, людей на якісь справи організовувати. Але робитимеш це абсолютно безкоштовно. Із бюджету комуни виділять гроші лише на печиво, торти і каву. Тобто, усі органи місцевого самоврядування не санкціоновані державою не мають фінансування (від автора: якщо українська реформа проводитиметься за данським зразком, то схожа доля очікує всі «самодостатні» сільради. Їх не розженуть, просто працювати доведеться без зарплати). Неоплачуваною у Данії є і робота старости.
Натомість депутати комуни, а їх 29 на 57 тисяч населення, отримують щось на зразок зарплати. За виконання депутатських обов’язків їм платять 60 тисяч крон за рік. Це - близько 240 тисяч гривень. Крім того, депутатам доплачують окремо за час, витрачений на самі засідання. В сумі виходить тисяч 350. На руки вони отримають десь 200 тисяч гривень на рік. Для Данії це незначна сума. Такі гроші пересічний данець заробляє за кілька місяців
Бюджет комуни формується за рахунок надходжень із так званого персонального податку (щось на зразок нашого податку з доходів фізичних осіб), земельного та податку на нерухомість. Земля, як і нерухомість, оцінюється по-різному. Крім того, держава направляє на комуни субвенцію вирівнювання. Її розмір залежить від багатьох факторів. Це і протяжність доріг, і кількість людей працездатного і пенсійного віку. За землю сільськогосподарського призначення власники платять 0,8 відсотка від її оцінки. Персональний податок в бюджет комуни становить 25 відсотків, але його платять лише особи, які заробляють понад 15 тисяч гривень на місяць. Заробив 16 тисяч - 250 гривень в комуну віддай.
За кошти з бюджету утримують школи, дитсадки, дороги, окрім державних, фінансують сотні місцевих проектів. Скажімо, кілька комун можуть собі дозволити побудувати аеропорт і потім заробляти на ньому. Профтехучилища фінансують із різних бюджетів, медицину утримує регіон (область по-нашому), поліцію — держава.
У комуні є невеличка за штатом сервісна служба, яка слідкує за чистотою і благоустроєм. Та в основному всі роботи виконують приватники, яких наймає комуна. Так — дешевше і якісніше.
Проведення видатків комуни в момент їх здійснення державні органи влади не контролюють. Але потім можуть провести ревізію. За словами Лайфа, бували випадки, коли повертали гроші. Одного мера притягли до відповідальності за те, що влаштував бучний день міста і всім роздавали вино по 300 крон за пляшку. Але мера покарали не за марнотратство. Просто він підписав якийсь документ на оплату без затвердження його депутатами. Тут данські закони схожі на українські. Чи навпаки.
Та в основному виборні особи і призначені ними чиновники несуть політичну відповідальність. Лайф стверджує, що політика, який говорить і не виконує обіцянок, вдруге не виберуть у владу (від автора: певно, данці, на відміну від українців, заводять зошити, у яких записують передвиборчі обіцянки).
Своєї газети комуна не має. Лайф жартома поскаржився, що невдовзі розпочнуться місцеві вибори і йому та його партії доведеться багато платити за рекламу в пресі. Газет у комуні Рінкобінг-Скєрн — п’ять. Тиражі трьох основних коливаються від 13–18 тисяч примірників. У порівнянні з українськими реаліями — це просто «шалені» тиражі. Секрет популярності друкованої преси надзвичайно простий: усі газети люди отримують безкоштовно. Величезна кількість реклами, яка коштує дорого, створює таку можливість.
І на завершення про головне. Так, данська організація місцевого самоврядування і реформи, які були проведені, дуже схожі на те, що відбувається в Україні. Але є дуже принципова відмінність. Описана комуна Рінкобінг-Скєрн за розмірами і чисельністю населення схожа на Кобеляцький район. У нашому районі на початку століття проживали близько 50 тисяч чоловік. Його площа — 1,8 тисяч квадратних кілометрів. Тобто, територія у нас трішки більша, людей трішки менше. А тепер порівнюємо бюджети. Кобеляцький район у рік має 337 мільйонів гривень, данська комуна (по курсу обміну валют) — трішки більше тринадцяти мільярдів. Тобто, якщо пересічний данець має зарплату в 10–12 разів вищу, аніж середня зарплата по Україні, то доходи комуни більші від доходів її українського аналога майже у 40 разів! Звідси — кращі дороги, соціальний захист, школи і все інше.
Звідки гроші у Данії? Каюся, так і не задав цього питання Лайфу Тюссену. Можливо, зроблю це заочно. І повідомлю, якщо отримаю відповідь.
Запитав його про ставлення до теорії змов і про боротьбу за поділ світу між США та Росією. А Микола Гузченко, який виконував роль перекладача, запитав ще й про ставлення до євреїв. Ми пояснили, що ці питання дуже хвилюють певну частину українців.
Лайф відповів, що про «теорію змов» він нічого не знає, євреїв поважає за те, що серед них дуже багато талановитих і розумних науковців. А щодо боротьби за світове панування, то данець нагадав ще про одну супердержаву — Китай. Але пояснив, що данцям на всі ці світові «розборки» начхати.
Дійсно, якщо ти живеш у країні, де фактично втілилася в життя теорія соціалізму (від автора: але не марксистського) або, як сказали б українці, «там, де бабло перемогло зло», то можна й не перейматися чварами США і Росії.
