Нерідко роль рятівників скалічених дитячих душ виконують працівники приймальника-розподільника для дітей, підпорядкованого ГУМВС України в Полтавській області (що розташований за адресою: м. Полтава вул. Жовтнева, 54), яким доводиться «відшкодовувати» нестачу уваги батьків і допомагати дітям долати негативний вплив соціального середовища.
Співробітники кримінальної міліції у справах дітей Октябрського райвідділу ПМУ ГУМВС України в Полтавській області познайомили учнів 9-тих класів 23-ї загальноосвітньої школи м. Полтави з колективом приймальника-розподільника для дітей, історією його створення, а також з організацією роботи.
Віталій Шевчуга, начальник Октябрського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, наголосив, що «профілактика правопорушень – багатогранна робота, яка потребує ґрунтовного підходу». «На моє переконання, – відзначив Віталій Миколайович, – ознайомлення дітей з умовами та порядком роботи галузевих служб органів внутрішніх справ – це ефективна форма морально-правого виховання молоді. По-справжньому вплинути на свідомість дитини можна винятково шляхом створення умов для безпосереднього сприйняття дійсності. Побачити на власні очі атмосферу приймальника-розподільника, поспілкуватися з працівниками підрозділу та утриманцями закладу – значить закарбувати враження на все життя і зробити висновки»!
Історію становлення спецустанови делегації повідав старший вихователь приймальнику Володимир Попитченко.
Приймальник-розподільник I категорії УНКВС Полтавської області розпочав свою діяльність у 1943 році на підставі наказів НКВС СРСР.
У період з 1943 року по 95-тий в спецустанові міліції утримувалися діти віком від 3 до 18 років, які самовільно залишили домівки, блукали, а також неповнолітні злочинці і правопорушники, які тимчасово перебували в установі до направлення в спеціальні заклади соціальної реабілітації для дітей і підлітків.
З 1943 року по теперішній час приймальник-розподільник «відвідали» майже 25 000 дітей, які отримали від працівників установи належну психологічну, педагогічну і матеріальну допомогу.
У 1943- 1953 роках групи налічували більше 25 дітей. Кожного дня склад вихованців оновлювався. Утім спецустанова, на той час, не мала достатньої кількості парт і навчальних посібників. Брак часу не дозволяв педагогам установи виконувати шкільну програму у повному обсязі.
«Ледь встигали прийняти дітей, оглянути, відмити, нагодувати та оформити відправлення до батьків (якщо вдавалося їх знайти) або дитячого будинку чи школи-інтернату, – підкреслив Володимир Попитченко, – і знову все спочатку ...»
Особливо «врожайним» на дітей виявився 1947 рік. За цей рік через установу пройшло близько 2000 дітей і підлітків. Співробітники установи змушені були приймати групи дітей без документів, хворих на рахіт, поліомієліт тощо. Нагодувавши, надавши першу медичну допомогу їх відводили до навчального класу. Діти були настільки голодні і не відчували міри, що вихователь зобов’язаний був упередити спробу будь-якої дитини, направленої до класу, «прослизнути» до їдальні з наступною групою.
Орієнтовно з 1953 року, з покращенням економічної ситуації в країні, у приймальнику-розподільнику розпочали приділяти увагу шкільній програмі. Телевізору не було, натомість вечорами усі діти з цікавістю збиралися у найбільшій кімнаті і дивилися діафільми. З часом, серед загублених, покинутих дітей і поміж сиріт зросла кількість тих, кого згодом назвуть «важкими підлітками» й, відповідно, зросли вимоги до працівників підрозділу, перед якими постали нові задачі – з метою здійснення виховного впливу спрямувати основні зусилля на вивчення матеріально-побутових умов життя дітей, а також впливу родини і друзів.
На екскурсії дев’ятикласникам розтлумачили, що, відповідно до норм чинного законодавства, у приймальнику-розподільнику тимчасового утримуються окремі категорії неповнолітніх, поведінка і спосіб життя яких вимагають ізоляції від оточуючого середовища. Зокрема, до такої категорії відносяться діти віком від 11 до 18 років, які:
· вчинили у віці від 11 до 14 років суспільно-небезпечні діяння, якщо є потреба негайно ізолювати їх (за постановою органів дізнання і слідчого, санкціонованою прокурором, а також за постановою суду)
· згідно рішення суду направляються у спеціальні установи соціальної реабілітації для неповнолітніх;
· самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де вони перебували;
· які знаходяться в розшуку.
До складу підрозділу входять досвідчені фахівці, які мають юридичну, психологічну та педагогічну освіту і постійно підвищують свою кваліфікацію.
Під час екскурсії школярам продемонстрували їдальню, учбовий клас, а також кімнати тимчасового утримання (так звані «телевізори», за обстановкою в яких постійно спостерігають вихователі). Гості ознайомилися з розкладом дня і пересвідчилися, що значну увагу адміністрація закладу приділяє навчанню, праці, відпочинку і виховному процесу. «Сеанси трудотерапії» проходять на маленькому городі, створеному силами вихованців і працівників установи.
Начальник сектору КМСД Октябрського РВ Олександр Караман, повідомив дітям, що будь-яке повідомлення про зникнення дитини, яке надходить до органів ОВС – це надзвичайна подія. Фахівець привів приклади умисного блукання дітей, які бажаючи докорити батькам за нереалізовані бажання (на кшталт: відмовились купити новий телефон), обрікають останніх на страждання, а по-друге, «додають» роботи міліції, яка зобов’язана негайно відреагувати і залучити максимальні сили до розшуку безвісти зниклої дитини.
Насамкінець, співробітник Октябрського райвідділу наголосив, що першочерговий обов’язок міліції полягає у захисті від посягань на їхні свободу, життя і здоров’я, і порекомендував 9-класникам, у разі виникнення проблем, звертатися до співробітників кримінальної міліції у справах дітей Октябрського РВ ПМУ.
