Для тих, хто прочитає ці рядки, буде дуже важко повірити в те, що сьогодні Качанове стоїть на грані вимирання. Розбиті дороги, покинуті хати, розібрані ферми, токи, тракторні бригади, безробіття. Молодь тікає з села у повному розумінні цього слова. Якщо описувати село у кольорі, то його життя можна було б описати лише в іржаво-коричневих та сіро-чорних тонах.
«Душа болить від того, що розбираються ферми, продається техніка, бур’яніють поля, – говорить сільський голова Тетяна Горбатенко. – Коли це робилося десь, то це не так боляче сприймалося. А ось коли дійшло до нас, тоді стало дійсно страшно. Я просила керівництво ТОВ «Качанове-Агро» допомогти у збереженні села. Засновником ТОВ «Качаново-Агро» є ВАТ «Укрнафта». На сьогоднішній день склалася важка, критична ситуація по господарству. Дуже важко. Заборгованість накопичувалася за багато років. Якщо роздамо землю, то і села не буде. Обіцяли інвестори дати гроші, то ми ж їм і повірили».
У Качанове ми приїхали на збори власників земельних паїв. Чому селяни мовчали і чекали теперішніх зборів? Можливо, чекали гарних, совісних керівників. А з керівниками їм не пощастило, принаймні останні декілька років. Часта зміна керівництва у господарстві призвела до повного його банкрутства.
За продаж зерна у 2008 році одна з фірм України винна колгоспу півмільйона гривень. Кажуть, що відтоді і «покотився ком боргів з гори». Заборгованість перевалила за суму в кілька мільйонів гривень.
«Я за те, що село потрібно залишити, – пояснює голова спостережної ради ТОВ «Качанове-Агро» Ігор Садовий. – Якщо ми його розтягнемо, то завтра воно нікому не буде потрібне. Нові керівники, які сюди прийдуть, не захочуть роботи людей і вирішення їхніх соціальних потреб, їм потрібна лише земля. Ми ж, як би там не було, створюємо робочі місця. Так, є заборгованість. За це вибачаємося, але ж вона накопичилася не з нашої вини. Такий зараз час. Ситуація складна, тому я прошу людей повірити нам востаннє. У нафтовій промисловості теж криза. Грошей немає як тут, так і там».
Звіт генерального директора ТОВ «Качанове-Агро» Юрія Бакотіна люди сприйняли як насміх над ними. Мабуть, правильно говорять, що кадри вирішують все. Юрій Олексійович не довго керує, але не зумів правильно оцінити ситуацію, що склалася. Пайовиків не цікавить, хто буде керувати. Головне для них, щоб їхні паї оброблялися, вчасно сплачувалися податки і проводилися своєчасні розрахунки, а працюючим заробітна плата. Тодішній заступник голови Гадяцької РДА В. Воронцов озвучив думку районної влади – не розривати паї, зберегти господарство. «У нас вже є негативні приклади, коли великі колгоспи розпайовувалися, і в результаті села стали безперспективними. Це Біленченківка, Римарівка, Харківці», – повідомив керівник.
Дійсно, людей не цікавить, вродило чи ні, їм повинна вчасно виплачуватися орендна плата. Багато різких звинувачень звучало на адресу попереднього керівництва, очолюваного Антоніною Шаповал.
«Через борги не можна стати на біржу, – з розпачем розповідали качановці. Перебиваючи одне одного, вони намагалися висказати весь біль, який накопичився за ці роки. – Техніку вкрала, бо це так. Антоніна Геннадіївна зерно скупила по 700 грн. і продала по 1300 грн., а людям відходи продавала по 600 грн. Через це у нас і немає нічого, бо все розграбоване. Як тільки щось не те сказано, зразу звільнений».
«Зараз немає чим виїхати у поле, – кажуть чоловіки, які працювали у господарстві, Сергій Іванович, Іван Іванович та Іван Васильович. – Вона все продала і сказала, що воно не числилось. Тоді чому, коли його продала на металолом, не віддала людям боргу? Тепер вони того Бакотіна звинувачують, хоча він такий самий обдурений, як і ми. Навісили на нього борги. Такого не було ні при панах, ні при Радянському Союзі, щоб колгосп залишився без посівного матеріалу. Тік пустий, щури і ті повтікали, бо їсти немає чого. У нас практикувався центровивіз, тобто прямо з поля продавалося і вивозилося. Куди поділися 400 тис. грн. за продану пшеницю? Чому продали її не на Гадяцький елеватор, а невідомому приватному підприємцю? І куди поділася техніка? Її обирали, бо думали, що, як жінка, вона буде доладно керувати, а вона приймала господарство з доходом у 90 тис. грн., а здала вже з боргами у мінус 80 тис. грн.!!!»
«Перший рік вона разом зі своїм заступником Банковським пожирували, – приєднуються до розмови Іван та Степан Васильович. – Політика така: всіх, хто не так думав, як вони, чи говорив не те, що вони хотіли слухати, звільняли. Вона не думала за людей. Вивозилися нові мотори. У складах немає й болтика. Цьому Юрію треба сказати спасибі, що хоч ферми зберіг. Вона думала лише за свій карман».
Всі звинувачення колишня директорка відкидає. «Те, що люди говорять, що не було контролю, це не так, – каже Антоніна Шаповал, колишній гендиректор ТОВ, теперішній заступник директора. – Вся діяльність ТОВ контролювалася і перевірялася. Важке становище було не лише у нашому господарстві. З 2003 року «Укрнафта» нам не дала ні копійки ні на солярку, ні на запчастини, ні на нову техніку. Працювати було важко. Цінова політика дуже жорстка. Жодне господарство не працює само по собі, їх підтримують інвестори. Ми ж протрималися аж до сьогодні. Паї – це паї, та потрібно і людей роботою забезпечити і податки сплатити і т. д. За майнові сертифікати селян я нічого не знаю, і де вони знаходяться, теж не знаю. Щодо продажу техніки, вона продана з дозволу засновника. Продано було ту, що вийшла з ладу. А з продажем зерна нас обманули. Договори укладені, а гроші не сплачені».
«Стосовно оформлення договорів, які передані на держреєстрацію, то всі кошти оплачені, і зараз проходить реєстрація, – коментує начальник земельного відділу Володимир Троценко. – Наступного тижня договори можна забрати. Договір оренди земельної ділянки в односторонньому порядку не розривається. А те, що вони оформлялися більш ніж півроку, то це питання до керівництва ТОВ «Качанове-Агро». Ніхто не забороняє виходити з товариства зі своїми паями, але не всі зможуть використовувати їх так, як це потрібно. Розбігтися і розтягти на шматки – це найлегше. Спокійно і мудро потрібно все вирішувати».
Люди погоджуються, що розривати землю на шматки не можна, але довіри до керівництва не мають.
«Що вони можуть вирішити, коли вони там, у Києві сидять, а ми тут животіємо? – вигукує старенька бабуся, тримаючись худими побитими тяжкою працею руками за ціпок. – Нам треба такого керівника, який виведе наше господарство з кризи. Все списали на цього хлопця, Юрія Бакотіна, а відповідати повинна Антоніна Шаповал. Паї померлих забрали, і все «шито-крито». Автобус новий заховала, а техніку продала. На полях бур’ян. Гречка взагалі залишилася не зібрана. Село потрібне? Так до чого це село довели?! Душа болить. Таке було село, і так його занапастити».
«Як вони могли продати зерно без грошей? – дивуються жінки Галина і Катерина. - Ми ж у магазині нічого не можемо купити без грошей. Чому ж тут товар взяли, а грошей – дулю? Скирти соломи попалили, кажуть поля до сівби готували. Ви подивіться, до якої сівби? Все вони брешуть!!! Чому у Пащенка є чим обробляти і сіяти, а у нас немає? Ось Мотричі, ви ж знаєте, це ж наші люди, чому там теж і сіється, і техніка нова? Господарство ж невелике. Бо там керують свої, а нам заслали хто зна кого!»
«Що я можу сказати? – говорить Павло Пащенко, місцевий фермер. – Ті паї, які я обробляю, стараюся тримати в порядку і виплачувати за користування вчасно. Та всіх взяти не можу. Бо немає можливостей фінансових і технічних. Я взяв паї у Новоселівці, це тут поряд. Та є у нас свої фермери, які могли б взяти. Потрібно, щоб господарювали на землі свої люди. Бо як прийдуть чужі, то й паїв цих не буде. Повикупляють за 100 грн. Повірте мені, таке вже було».
Представник ЗАТ «Райз» «Максимко» агітував, розповідаючи про діяльність даного господарства. Та впевненості в тому, що разом із землями дадуть роботу людям, не дав. Говорили довго і багато. Селяни звинувачували, керівництво оправдовувалося.
«Бакотін каже, що в четвер сіяти почнемо. Цікаво, на чому виїдемо в поле, що причепимо і чим сіятимемо? Ми хочемо зберегти село. Чи виплатять нам заробітну плату чи ні? Кивають один на одного. Як далі жити? За світло й за газ заборгованість, діти навчаються. Хоча б частинами виплачували. Чіткої відповіді не дали, приїхали, посміялися з нас і поїхали. А нам тут жити», – не заспокоювалися власники земельних паїв та працівники господарства.
«Дуже добре, що зібрали ці збори, що люди не дають дрімати керівництву «Качанове-Агро», – говорить Михайло Харлан, власник земельного паю, він головував на зборах. – Дійсно розривати село на шматочки не треба. Треба триматися купи. Я тут проробив 12 років, воно стало для мене рідним, жалкую, що поїхав звідси. Треба зберегти те, що лишилося. Тут виступало нове керівництво в «Укрнафті» і обіцяло покращення. Може дати їм останній шанс? Треба триматися цього товариства».
Що буде далі – вирішуватиме керівництво ВАТ «Укрнафта». Лише засновники мають право звільняти і призначати на посаду директора даного товариства. Відразу після зборів гендиректор ТОВ «Качанове-Агро» Ю. Бакотін підписав наказ про призначення ще одного свого заступника. Ним став житель міста Охтирки А. Басов. Відтак контора товариства спустошена: звільнено економістів, бухгалтерів, начальника відділу кадрів, а кількість заступників збільшено. А далі, як розповіли селяни, з ферм почали вивозити корів…
