Зачекайте, йде завантаження...

Нік:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль
    Реєстрація


Кременчук

Візитка  |  Іcторія  |  Новини регіону  |  Сайти  |   Обговорення

 Заснування

 Перші поселення на території сучасного Кременчука були у V—III тисячолітті до н.е.

 За часів великого князі литовського Вітовта (1392—1430) тут вперше побудований Кременчуцький замок (фортеця) для захисту від татарських набігів. Історія України-Русі

 Сим­волічною датою заснування міста відповідно до хроніки М. Бельського вва­жається 1571 рік.

 

 Козаччина

 Період кременчуцької історії з 1571 по 1764 роки з повним правом можна назвати козацьким. Однак ще в 30-ті роки XVI століття в цих місцях полював за татарами ротмістр Бернард Претвич гербу Вчелє - один з героїв ранньої козаччини, автор перших українських військових мемуарів (т. зв. «Апологія Претвича», що являла собою захисну промову пана Бернарда на польському сеймі).

 В 1638 році було споруджено Кременчуцьку фортецю, план якої розробив французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплан, залишивши по собі книгу «Опис України».У цей час виник на місці запорізького зимівника Крюків.

 Розташований на розі давніх торгових шляхів, зручний та вигідний стратегічно, він часто страждав від ворогів. В 1625 році біля озера Курукового (поблизу Кременчука) реєстрові козаки разом з запорожцями завдали поразки польсько-шляхетському війську; поляки змушені були укласти мирний договір, який увійшов в історію під назвою Куруківської угоди. В документах про ці події вперше згадується Крюків, що тепер є правобережною частиною Кременчука.

 В останні десятиріччя XVII століття на початку XVIII місто відбудовується, утворилась низка нових поселень навколо нього. Велике значення для розвитку міста мала переправа, яка пролягала на одному із важливіших шляхів, що з'єднували російську Україну з польською. У 1649 році Кременчук стає сотенним містечком правобережного Чигиринського полку. З 1661 по 1663 роки – центр Кременчуцького полку, а після Андрусівського намісництва і резиденцією князя Г.О. Потьомкіна.

 Цей час ознаменувався зародженням у місті промисловості. В Кременчуці засновується ливарний, збройовий заводи, кораблебудівна верф, засновані селітровий завод, панчішна та шкіряна фабрики. Розвивається торгівля, роль чумацького промислу зростає настільки, що Крюків стає своєрідною «чумацькою столицею». Місто входить до всеросійського ринку.

 Із середини 60-х років XVIII століття починає працювати одна з перших на Україні друкарень. У 1754 році на березі Дніпра відкривається митниця. Під час епідемії чуми 1784 року доктор медицини Д.С. Сущинський проводить дослідження цієї хвороби. Д. Биков-Поздняков уславлює своє ім’я винаходами машин і пристроїв для підйому суден, пропозиціями в галузі суднобудування тощо. С. Романовський стає одним із перших винахідників підводного човна та водолазного спорядження.

 

 У складі Росії

 Вулиця Катерининська. Кін ХІХ — поч. ХХ ст.

 З 1786 року командуючим Кременчуцьким гарнізоном призначається О.В. Суворов. У 1787 році по приїзді в Кременчук Катерини ІІ художник В.Л. Борисовський розписує палац. Закладаються корабельні верфі, відкривається перша в Росії консерваторія, директором якої був знаменитий італійський композитор Дж. Сарті. За проектом архітектора Д. Кваренгі споруджується соборний храм.

 В 1798 році Кременчук отримує свій герб.

 З відкриттям пароплавного сполучення (1850 рік), будівництвом залізниці та мосту через Дніпро (1872 рік) розширюється торгівля. Це дало повне право професору Ю. Янсону так оцінити торгове значення Кременчука: «На всім Дніпрі між порогами і гирлом Прип’яті немає місця більш важливого в торговому відношенні, ніж Кременчук».

 Завдяки вигідному географічному положенню, розвитку торгівлі Кременчук протягом першої половини ХІХ сторіччя перетворюється в найбільше промислове місто Полтавської губернії. Провідна роль у промисловому виробництві належить переробним галузям. Діють пивоварні, медоварні, канатні заводи, млини, крупорушки, винокурні. Успішно розвивається суконна промисловість, деревообробна, тютюново-махоркова.

 План міста, кінець XVIII ст.

 З’являються нові підприємства: вагонні майстерні, механічний завод. У 1899 році завдяки Бельгійському акціонерному товариству в Кременчуці з'являється електричний трамвай.

 За кількістю населення, торговим обігом, промисловим потенціалом Кременчук на початку ХХ сторіччя входить до першого десятку найбільших українських міст. В місті на той час працювало близько 100 промислових підприємств, а населення складало 63 тисячі.

 

 Радянська влада

 Роки революції, світової та громадянської воєн залишили тяжкий слід у місті. Не звучали заводські гудки, стояла електростанція, лютували голод, безробіття, епідемії. Населення скоротилося майже на третину.

 Декретом ЦВК України від 30 липня 1920 року Кременчуцький повіт перетворюється на губернію. Відродженням економіки займається губернська економічна рада.

 Демонстрація в Крюкові

 За роки повоєнних п’ятирічок Кременчук перетворюється на великий промисловий центр. Будуються по новій або реконструюються понад 60 промислових підприємств. Крюківські вагонні майстерні виростають у вагонобудівний завод, великих перетворень зазнає 2-й механічний завод, що починає випускати дорожню техніку. На березі Дніпра встає потужна суконна фабрика. Будуються беконна, макаронна фабрики, створюються швейна, взуттєва, трикотажна.

 На цей час припадають голод і репресії.

 

 Друга світова

 Все змінилося в житті міста 22 червня 1941 року з початком Великої Вітчизняної війни. 9 вересня 1941 року нацисти захопили місто. На території Кременчука було створено мережу концтаборів, де за два роки окупації було розстріляно і замордовано понад 97 тисяч людей. На місці одного з колишнього легерю тепер споруджено меморіал «Вічно Живим». Близько 10 тисяч кременчужан вивезені на каторжні роботи до Німеччини.

 Боротьбу з нацистами продовжували 8 антинацистських груп, що об’єднували близько 400 чоловік. Багато з них не дожили до Дня Перемоги.

 29 вересня 1943 року, після триденних запеклих боїв, місто було звільнене від нацистів. Але визволителі побачили лише попелище, житловий фонд міста було зруйновано майже на 95 %, фашисти знищили 93 промислові підприємства, усі культурно-просвітницькі та навчальні заклади, залізницю, електростанцію, міст через Дніпро. Загальна сума збитків складала понад 1 млрд. крб.

 До Книги Пам'яті України занесені імена 6210 кременчужан.

 

 Післявоєнна відбудова

 У 1949 р. було збудовано новий міст, замість того, що був знищений народними ополченцями для затримки просування німецько-фашистських війск через річку Дніпро на початку війни. Після Другої Світової швидким темпом розвивалася важка промисловість. Три кременчуцькі машинобудівельні заводи: автомобільний (КрАЗ), вагонобудівний (КВЗ) та шляхових машин (Кредмаш) стали основою промисловості міста. У 1959р. було випущено перші вантажівки на «КрАЗі». У сусідньому Світловодську побудована Кременчуцька гідроелектростанція.

 

 Роки застою

 В 60 — 80-ті роки в Кременчуці було збудовано цілий комплекс хімічних підприємств, найпотужнішу в області ТЕЦ, один з найпотужніших в Європі нафтопереробний завод (КНПЗ), Завод технічного вуглецю. З’явилися нові житлові масиви, вулиці, проспекти, парки, сквери, кінотеатри, палаци культури, бібліотеки.

 

 Роки незалежності

 Після розпаду СРСР з ряду об'єктивних причин економічна ситуація на Україні значно погіршала, що, безумовно, відобразилось на місті. Але, незважаючи на економічні труднощі, в Кременчуці, як і в цілому на Україні, розвиваються ринкові відносини. Місто має великі перспективи соціально-економічного та культурного розвитку.

 

 

Герб міста Глобине
Прапор міста Кременчук

Якщо ви маєте корисну інформацію, якою можна доповнити дану сторінку, то просимо її надсилати адміністратору
Останні коментарі


© EXO з регіону 2009 - 2014
Використання публікацій із сайту www.exo.in.ua можливе при умові
зазначення імені автора та джерела запозичення відповідно до
Закону України «Про авторське право і суміжні права» ст.21.
Редакція не несе відповідальності за зміст коментарів, розміщених користувачами сайту.
А також не завжди поділяє погляди авторів публікацій.

Віджет «ЕХО з регіону» на Яндексі