Зачекайте, йде завантаження...

Нік:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації

Ветеранам війни

Ветерани війни… Сивочолі мої ветерани,

Вже вас мало лишилось на всій українській землі.

Пофарбувала війна в білий колір вам голови рано,

А літа молоді відлетіли, немов журавлі.

В переможний, далекий і радісний рік 45‑й

Матері зустрічали синів, яким доля життя зберегла,

Сивим син повернувсь, хоч йому йшов лише 25‑й,

Та жахлива війна крізь їх серце і душу пройшла.

А мільйони солдат — по степах, на курганах, висотах

В сиру землю лягли… Хай Господь всі гріхи їм простить.

Хто у танку згорів, хтось собою закрив вражі дзоти,

Сміло смерть прийняли, від ярма щоб країну спасти.

Поруч з ними були ті, кого називали сестрою,

Зовсім юні, тендітні, як квіти були на той час,

Де ж ви брали тих сил, щоб нести на собі з поля бою

Тисячі тих солдат, що були втричі важчі за вас.

Мати кожного з них довгі роки на сина чекала,

Все ходила на шлях, виглядала з далеких доріг,

І не вірила в те, що війна його в неї забрала,

Так пішла й за межу, не відводячи погляд з воріт.

За свою рідну землю батьки наші кров проливали,

У священній землі тисячі вічний спокій знайшли.

Не за те воювали вони, щоб цю землю святу продавали,

Землю-неньку, яку з діда-прадіда в нас берегли.

Чомусь згадують рідко про вас, дорогі ветерани,

І про ваш героїзм — ніби в нас і війни не було,

Вам нагадують болем про неї старі ваші рани,

Пам’ятає війну кожне зранене місто й село.

Не забути знущань окупантів над нашим народом,

Скільки спалено, вбито невинних старих і малих.

Дорогою ціною завойована наша свобода,

Тож запалим свічу — і помолимось разом за всіх.

Та ми вірили в те, що настане наш день Перемоги.

І молилися всі, щоб минала вас смерть на фронтах.

А ви йшли на Берлін, вперто йшли по воєнних дорогах,

Прапор в честь перемоги гордо наш підняли на Рейхстаг.

По новому історію нашу мудрять написати,

Світлі голови там, у верхах, повні всяких ідей.

Так не радимо вам — бо завжди буде світ пам’ятати

Вітчизняну війну, що забрала мільйони людей.

Честь і слава вам всім, дорогі земляки-ветерани,

Ви ще довго живіть на своїй кобеляцькій землі,

У вас багато ще справ, і нехай не болять ваші рани

Жаль… Літа молоді не повернуть вже вам журавлі.

Хай вас Бог береже, благодать вам свою посилає,

Щоб здорові були і жили у добрі і теплі,

Не одне покоління про подвиги ваші хай знає,

Шана вам! Повага! Низенький уклін до землі.



Автор: Людмила Усенко, член Кобеляцької громадської організації «Захист дітей війни»
23 квітня 2010 | Розділ: Вірші


Додати коментар
Останні коментарі