Щоб дізнатись відповідь на це та багато інших питань, вирушаємо до центральної бібліотеки Нових Санжар. Спілкуємось із директором центральної бібліотечної системи Ларисою Бесараб. Запитую її — чим відрізняється наша бібліотека ХХ століття і ХХІ, в яке ми нещодавно перейшли.
— У майбутньому передбачається комп’ютеризація, — відповіла Лариса Миколаївна. — Обіцяють, що буде п’ять комп’ютерів та Інтернет. Але поки що грошей немає. Думаю, коли пройдуть вибори, фінансування стане кращим і все стабілізується.
Лариса Бесараб розповіла, що позаминулого року райдержадміністрація виділила 20 тисяч гривень на закупівлю книг. Отримують літературу також із Полтавського обмінного фонду української книги. Зараз фінансування недостатнє. Та все ж видаються непогані гроші на дитячу та дорослу періодику, тому вибір непоганий. У бібліотеці триває ремонт, до закінчення якого лишилося зовсім не багато, але, знову ж таки, не вистачає коштів.
З питаннями про відвідувачів звернулася до самих бібліотекарів. Тамара Паттієва розповіла, що у зв’язку з епідемією відвідуваність різко знизилася.
— Люди були злякані, а зараз вже відходять, — говорить Тамара Іванівна.
Запитую її про книжкові уподобання нинішньої молоді.
— Вони більше звертаються за довідковою літературою, а не за вибором і покликанням душі, — відповідає бібліотекар. — А взагалі серед усіх читачів найбільшою популярністю зараз користуються жіночі романи, історична література, сільськогосподарська та спортивна тематики. Вікова категорія читачів — молоді люди від 25 до 35 років.
Розмову продовжуємо із бібліотекарем Галиною Федорець.
— Школярі цілеспрямовано не беруть художню літературу, — говорить вона. — Почитати для себе — це одиниці. Читають дуже мало, хіба як потрібно для рефератів, наприклад.
Галина Степанівна розповідає, що багато літератури, яка до них надходить, або є перевиданнями наявних у бібліотеці примірників, або надто складними за змістом для пересічного читача.
— Але яку літературу дають, таку і берем, — з жалем говорить жінка. — Коли є кошти, самі купуємо книги на власний розсуд і смак. Але так буває рідко.
Звертаюсь до дитячого бібліотекаря Ганни Чернової. Дізнаюся, що спостерігається тенденція — діти читають з 1 по 6 клас, а потім — лише літературу за шкільною програмою. Якщо відвідуваність в дорослій бібліотеці складає 15–25 чоловік на добу, то в дитячій трохи вища — 25–30.
Запитала і думку звичайного читача — Людмили Таран-Пономаренко.
— Я сама користуюсь Інтернетом, іншими інформаційними технологіями, — відповіла вона. — Але це ні в якому разі не може замінити книги.
Що ми можемо підсумувати з усього вищесказаного? Книги в електронному виді і просто сучасні технології поступово замінюють звичайні паперові. І чи допоможе суттєво збільшити кількість відвідувачів бібліотеки виділення додаткових коштів на покупку нових цікавих книг? Адже проблема полягає зовсім не у бідності асортименту, а просто у небажанні людей читати.
