Пародія на Юлію Тимошенко відкрила Вікторії Аврашко дорогу до КВНу

Вікторія Аврашко запам’яталась полтавським любителям КВНу, як виконавиця ролі Юлії Тимошенко. Потім про дівчину дізналася і вся Україна, коли та стала учасницею команди Вищої Української ліги «Тернопільська особлива». Про КВН та особисте життя дівчини дізнавалися кореспонденти «Нової газети по-полтавськи».

«ТОЙ, ХТО БАЖАЄ – ШУКАЄ МОЖЛИВОСТІ, А ХТО НАСПРАВДІ НЕ БАЖАЄ – ШУКАЄ ПРИЧИНИ»
– Як Ви прийшли до Клубу ?
– Почнемо з того що необхідними елементами успішного життя є: бажання, віра в себе та правильно спрямовані думки! Ще в школі дивлячись різноманітні телевізійні проекти до душі припав КВН, так саме КВН- Клуб Веселих та найкмітливіших! Перші спроби проявити себе в цій грі були зроблені ще в НВК №31. А далі керуючись думкою про те, що той, хто бажає – шукає можливості, а хто насправді не бажає – шукає причини. Одразу після закінчення школи я цілеспрямовано вступила до Полтавського національного технічного університету, адже саме на балансі цього вишу, як я вважала, і що насправді відповідало дійсності, знаходилися найсильніші команди КВН міста Полтави – переможці багатьох всеукраїнських змагань з цієї гри. Потрапити одразу до головного складу збірної ВУЗу «ТУ-Brothers» було нелегко, для цього мені знадобився майже місяць, кумедні за збігом обставини втиснули мене в омріяні основу… І знову нова перепона: виявляється жіночі ролі в команді обмежувались фразами «А у нас реклама» та ще подібними, але зовсім непомітними репліками.

«НАЯВНІСТЬ ДОВГОГО ВОЛОССЯ, ДЗЕРКАЛА ТА ВМІННЯ ПЛЕСТИ КОСУ ПЕРЕВОДЯТЬ МЕНЕ В РОЗРЯД ПАРОДІЇ»
– Тобто дорога до великого КВНу була вже і не такою простою?
– Шлях був дійсно непростим, але супутній вітер і вже відома думка про пошук можливостей зробили свою справу. Тут то і з’являється перша пародія на Прем’єр-міністра, Юлію Тимошенко. Наявність довгого волосся, дзеркала та вміння плести косу переводять мене в розряд пародії, що дає мені можливість вже на декілька секунд довше затримуватись на сцені, відвідати фестиваль КіВін 2005 у місті Сочі і одночасно все більше і більше підкріплюють думку, що сцена все ж таки цікава та кльова штука!
– Як йшли справи далі?
– А далі була думка про те, що не потрібно зупинятися на досягнутому! Гарна ідея повторювати часто, хоча б подумки, слова: «Завжди вперед»!!! З’являються нові образи для пародії, набувається досвід, у голосі звучать усе впевненіші ноти, що в сукупності обертається для мене пропозицією пограти за команду Вищої Української ліги «Тернопільська особлива», яку колись залишив Сергій Притула, що і виконував майже всі жіночі ролі в команді. Перебування в складі цієї дружньої команди дало змогу отримати не тільки телевізійний досвід, але й відкрило в мені авторські здібності. Власного матеріалу, який не потрапляв до ефіру накопичилося стільки, що викликало необхідність створити щось своє, рідне і виховати його.

У СОЧІ СЕРЕД 600 КОМАНД ПОТРАПИЛИ ДО СПИСКУ НАЙКРАЩИХ
– Так з’являється жіноча збірна Полтавської області «Полюбуйтесь»?
– З’являється і одразу випробовує свої сили на ХІХ міжнародному фестивалі команд КВН в місті Сочі, де несподівано для всіх серед близько 600 команд потрапляє до списку найкращих.
– Вас часто запрошували грати за кордон, саме після цього фестивалю?
– Так, неодноразово ми виступали в Росії, отримували запрошення до ліг Казахстану, Киргизстану та інших країн.
– Це були російськомовні тексти?
– Ще були тексти, які перекладалися за декілька хвилин на всі відомі нам мови з російської на українську і навпаки. Були випадки, коли, наприклад, у понеділок ми виступали у Львові зі 100% україномовним текстом, а в четвер у Ліпецьку, вже –російською.

ІНОДІ ВІД НАПРУЖЕННЯ ПІДІЙМАЛАСЯ ТЕМПЕРАТУРА
–Як Вам це вдавалося, адже не все можна перекласти?
– Пам’ятаєте, про бажання та можливості? Все можна!!! Взагалі то так як основний важіль авторства припадав на мене. Я намагалась вже на витоках жарту прогнозувати складнощі перекладу і писати ,так би мовити, універсальні тексти.
– Що найважче та найприємніше в роботі саме КВНівських авторів?
– Напевно як і у всіх авторів, найважчим є певна обмеженість у часі, боротьба з обставинами і постійні налагодження дружби з музами (посміхається). Найскладніше написати щось смішне, коли все, що на, твою думку, було смішне, напередодні гри покреслили автори, і хочеш ти того чи ні, можеш чи ні, але за ніч ти маєш придумати щось краще, цікавіше і таке, що «розірве зал». Іноді від напруження підіймалася температура. Це безумовно неабиякий досвід за який я вдячна КВНу. Щодо приємного, то особисто я отримую задоволення від того, що чую від когось власні жарти. Іноді їх повторюють по телевізору. Я все розумію, легше тихенько перепозичити, аніж придумати щось своє.

«КВН НАВЧАТИСЯ НЕ ДОПОМАГАВ»
– Чи були якісь курйози?
– Це відпрацювання «енок», виграш університетської олімпіади, а потім одне з перших місць на Всеукраїнській олімпіаді з економіки. До речі, таким же чином за «борги» моя робота здобула перше місце на Всеукраїнській конференції із гендерної політики. І ще КВН учитися не допомагав. Навпаки, так як з другого курсу я грала, так би мовити, «проти» збірної університету, і ніяких «пільг» уже не мала, і кожного разу все з більшою відповідальністю доводилось підходила до оволодіння знаннями.
– Що ще цікавого та корисного дав Вам КВН?
– Дуже і дуже багато! Розвинути свої організаторські здібності, почуття відповідальності, вміння знайти вихід із нестандартних ситуацій, порозуміння з комп’ютером, адже, готуючись до відеоконкурсів, прийшлося оволодіти відео-редакторами та відео-монтажем, озвучуванням та іншими техніко-режисерськими елементами, ну і, звичайно, знайомства, друзі та незабутні враження!!!
– З ким спілкуєтесь з відомих КВНщиків?
– ДДЗ командами «Піраміда», «Дізель», «Уєздний город», «ЧП», «СОк», Фьодор Двінятін, Квартал з резидентами «Камеді клаб» та іншими, на жаль бачимось рідко. Це все дивовижно чудові хлопці та дівчата. Це дійсно одна велика родина!
– Зараз Вас запрошують у проекти?
– Так. Поки що є досвід роботи в прямих ефірах, на радіо. Але я не поспішаю. Інші пропозиції розглядаю, хоча насправді, не завжди вистачає часу відвідувати столицю, особливо під час навчання.

«Я ОБОЖНЮЮ ДІТЕЙ»
– Чим займаєтесь зараз?
– Працюю над собою. Є безліч ідей, які паралельно реалізовую. Зараз у моєму житті є трішки гендерної політики, роботи в громадській сфері. Я обожнюю дітей, і тому знайшла можливість багато часу проводити з ними, і ,звичайно, не відмовляю друзям, які просять виступити на якихось заходах, допомогти в написанні сценарію чи організації заходів. Узагалі, кожну хвилинку, яку дає життя, я намагаюся заповнити з користю для суспільства.

– Кому вдячні?
– Батькам, команді КВН «ХАІ», особливо Аркадію Дяченко, який передав величезний не тільки КВНівський, а і життєвий досвід, команді «Кварталу», зокрема Артему Михайличенку за співпрацю, дружній КВНівській сім’ї за турботу і своєму теперішньому найближчому оточенню, особливо керівнику. Взагалі найтепліші слова тим, хто в найскрутнішу хвилину, яка, до речі, нещодавно промайнула в житті, залишився поруч і не дав опустити руки!!!

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:
Народилась 23 червня 1987 року у місті Полтаві. У 2004 році закінчила з золотою медаллю НВК №31. У шкільні роки – 8 кратний призер міських та обласних олімпіад із економіки та географії. З 2004 по 2009 роки – студентка технічного університету. Отримала диплом з відзнакою, за спеціалізацію «Правове регулювання економіки і підприємства». Її власноруч зв’язані гачком костюми неодноразово виставлялися в Полтавській галереї мистецтв. Була діджеєм на радіо Квадрат-ФМ. Ведуча різноманітних конкурсів та фестивалів. Знімалася в телевізійних програмах присвячених жіночому КВН. Учасниця команди КВН «Полюбуйтесь». Вікторія у 2008 році здобула призи глядацьких симпатій Галицької ліги м. Львів, фестивалю Крила сміху у Києві, Кубку Дружби у Ліпецьку(Росія). Стала пів-фіналістом Слобожанської ліги КВН («Амік», м.Харків) та призером інших фестивалів по всій Україні. Має дипломи найкращої акторки за роки гри у різних лігах КВН.

Логін:
Пароль:
запам'ятати