Автора цих рядків на редакційному сайті та й у приватних розмовах часто і, напевно, справедливо критикують за те, що підтримує адміністративно-територіальну реформу, наслідками якої стане зникнення районів і більшості сільських рад у їх нинішньому вигляді. Чому критика є справедливою? Та тому, що всі люди мають право на власну, відмінну від інших точку зору. І кожна людина, у тому числі й автори «ЕХО», є суб’єктивними у своїх поглядах та судженнях. І, як і всі, можуть помилятися.
Противники реформи попереджають, що вона призведе до обезземелювання селян, вимирання сіл і продажу землі в кінцевому залишку. Можливо. Але чомусь ніхто не наводить конкретних цифр, фактів і розрахунків, взятих із реального життя. Бла-бла-бла і більше нічого. Перепост чужих статей із пропагандистських сайтів серйозною інформацією вважати важко.
Між тим, статистика свідчить, що в тій же Росії, де немає ніяких реформ, америкосів та іншої «зарази», чисельність сільського населення зменшується темпами, аналогічними до українських. Та Бог із нею, із Росією. У них свої проблеми і їм самим їх вирішувати.
Наведу приклад із реального кобеляцького життя. У середу в Кобеляцій РДА відбувся семінар із питань енергозбереження. На нього запросили керівників установ, у тому числі і сільських голів. Було досить цікаво. Навіть автору, який органічно «не переварює» всіх отих нарад, колегій та президій. Досить професійні люди доступно розповідали про те, як і з чого потрібно розпочинати утеплення будівель і де для цього взяти гроші. Але мова не про це. Про сам семінар буде написана інша стаття.
Не минуло й години семінару, як у залі почався рух. Частина присутніх піднімались із свого місця і виходили. Що цікаво й дуже показово: 90 відсотків людей, яким енергозбереження було «до лампочки», виявились сільськими головами. Наприкінці заходу не витримала навіть голова РДА Таміла Шевченко. Вона сказала:
— Ось ми й бачимо: хто думає про енергозбереження, а хто — про майбутні вибори. Я розумію, що у сільських голів й інші справи є, але ж потрібно хоча б ввічливість проявляти.
Уже по закінченню семінару довелось побувати в іншій частині Кобеляк. І на власні очі бачити декого із сільських голів біля передвиборчих штабів політичних партій.
Що один випадок. Літо 2014-го року. Одна із сільських рад. Заводжу мову про енергозбереження. Конкретніше, питаю, як сільська влада збирається зимувати в разі, коли Росія не відновить газопостачання, а електричні мережі не витримають перенавантаження. Посадовець відповідає:
— Та що робитимемо? По домах розійдемось.
— Ну, а не думали на якесь альтернативне паливо перейти?
— Та що там думати. Он у нас і котел дров’яний стоїть.
— Ну, так у чому ж проблема?
— Так це ж дрова заготовляти нада.
Безумовно, не всі сільські голови думають лише про вибори. І не їх вина, що вони роками працювали в системі, де сільська влада нічого не вирішує. Але ж потрібно колись в кінці-кінців змінити цю систему.
