- Україна - твій вибір?
- Країну, в якій має працювати волонтер, обирає Корпус Миру. Але мене запитали, на якому континенті саме хочу працювати. Я відповіла, що не проти в Африці та Євразії. Про те, що поїду до України, дізналася за два тижні до від’їзду.
- Як ти потрапила до Корпусу Миру?
- Я чимало чула про цю організацію від друзів і дуже хотіла туди потрапити. Подумала, що то буде цікавий досвід, адже отримаю гарну можливість побувати і дізнатися про іншу країну, вивчити людей і стати більш незалежною. Два роки я вирішувала, чи приєднуватися мені до організації добровольців.
- Хтось остаточно переконав?
- Ні, рішення було прийняте самостійно.
- Що ти тоді вже знала про Україну?
— Не дуже багато. Мені було відомо, де саме знаходиться держава, що на Україні говорять двома мовами, російською та українською, та вирощують і споживають багато картоплі. А ще мої друзі розповідали, що … українці багато п’ють алкогольних напоїв.
- Як на твою думку, останнє твердження ? правда?
- Ні. Я три місяці жила в українській родині у Кагарлику, що неподалік Києва, де проходила адаптацію і вивчала вашу мову. Алкоголь там споживали лише по святах, без нагоди ? не було такого.
- Скількома мовами ти володієш і чи важко далося вивчення однієї з слов’янських мов?
- Можу вільно говорити англійською та китайською. Зізнаюся, українську мову вивчати дуже нелегко, але сподіваюся, що тут я матиму більше практики і досконаліше її вивчу.
- Сінді, безпосередньо в Котельві ти з грудня минулого року. Які враження склалися від людей, які тут мешкають, і від населеного пункту загалом?
- Це доволі гарне, симпатичне і спокійне містечко. І люди в ньому хороші, відкриті та дуже гостинні. А ще тут дуже смачно готують і безкорисливо допомагають.
- А що не сподобалося?
- Коли я жила в Лос-Анджелесі, то пересувалася в переважній більшості автомобілем, а тут треба багато ходити пішки. А ще в Котельві дуже мало місць, де можна ввечері відпочити і розважитися.
- Як тобі працюється в школі?
- Мені дуже подобається працювати з дітьми, але це трішки важче, ніж я спочатку думала. Зараз маю 16 годин англійської щотижня з п’ятого по десятий клас. Менші учні дуже милі, відверті і непосидючі. З старшими також цікаво. Хочу, щоб школярі більше використовували іноземну мову в практиці. Після уроків кілька разів на тиждень ми з дітками зустрічаємося в шкільному мовному клубі, де увагу приділяємо саме розмовній мові. Я розповідаю їм про ті перспективи, які перед ними відкриються, якщо вони досконало знатимуть іноземну. Попутно хочу трішки змінити стиль життя та мислення хлопчиків і дівчаток, щоб вони не боялися висловлювати свою точку зору, щоб вели здоровий спосіб життя і просто були щасливими.
- Сінді, звідки ти родом?
- Я народилася в Тайвані. До 9 років жила в Новій Зеландії, а решту життя ? в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, США. Мій тато знайшов в Америці роботу, тому ми туди і переїхали всією сім’єю.
- Розкажи про свою родину.
- У мене є старша сестра, їй 24 роки. Вона за освітою медсестра, але зараз знову студентка і вивчає мистецтво. Тато з мамою живуть також в Лос-Анджелесі, мають власний гольф-клуб.
- Яку освіту ти здобувала?
- Після школи чотири роки навчалася в Ломбріджському Каліфорнійському університеті і освоїла професію журналіста. Але за спеціальністю ніколи не практикувала. Після університету два роки працювала менеджером маркетингу в агентстві, яке займається рекламою і продажем товарів.
- Чи звикла до нашої їжі та побуту?
- Зараз я живу в зручній і облаштованій квартирі, яка навіть в дечому краща за мою в Лос-Анджелесі ? тут кухня набагато більша. Але в Америці велика кухня і не потрібна, бо ми мало витрачаємо часу на приготування їжі, адже все в основному з напівфабрикатів. Дуже сподобалися український борщ, вареники та голубці. Китайські страви, яким в моїй родині віддають перевагу, дуже схожі за смаком на українські. Не сподобався холодець. Окрім борщу, я вже навчилася готувати варену та смажену картоплю.
- Маєш хобі?
- Я люблю малювати акриловими фарбами на полотні. В США в мене є пейзажі та портрети. Нині в Котельві відвідую художній відділ, що в дитячій музичній школі, та вчусь малювати натюрморти.
- Дякую, Сінді, що погодилася на цю розмову. Успіхів тобі!
Довідка. Корпус Миру — абсолютно неполітична організація США, яка фінансується за рахунок коштів американських платників податків. Організація сприяє зміцненню миру і дружби між людьми різних національностей та культур. Протягом чотирьох десятиліть Корпус Миру працює в понад 120 країнах.
З 1992 року понад 2 тисячі волонтерів цієї організації працювали в Україні вчителями англійської мови, консультантами з менеджменту, захисниками довкілля та спеціалістами з розвитку молоді. Вони ведуть велику кількість проектів в українських громадах, які включають громадянську освіту, надають інформацію про здоровий спосіб життя та профілактику ВІЛ/СНІДу, тренінги з лідерства для молоді, організацію літніх таборів відпочинку для юного покоління, мовних курсів для дорослих тощо.
