Звісно, іще зарано робити якісь, навіть проміжні, висновки щодо реформи децентралізації. Та вже за кілька місяців існування ОТГ у Новосанжарському районі назбиралося чимало приводів для роздумів, які автор спробує узагальнити у цій редакційній.
Об’єднані, але без грошей
На об’єднання Нові Санжари ішли з неофіційним гаслом «Ми об’єднаємося, із ким захочемо, а там — подивимось». Тепер подивились: об’єднання номінально відбулося, ОТГ створили, але грошей у бюджеті на все необхідне не вистачить. А хочеться ж, щоб не лише вистачило на необхідне, але й лишилося на розвиток і забаганки. Ну, розвиток — це ремонт доріг, тротуари там усілякі, нові ліхтарі, труби водогонів і нові трояндові клумби, а забаганки — це фонтани і місця відпочинку, зарибнене озеро для любителів рибалки та скейтодром для екстремалів і молоді. Так от, на це грошей поки що немає. Подейкують, що Новосанжарська ОТГ на фоні цього потихенько «сватає» сусідів як імовірних кандидатів на приєднання. Але ті на пропозиції не надто багатої «нареченої» поки що не надто реагують. Проміжний висновок: мало просто звести до купи дві сусідні громади і назвати їх ОТГ. Громаду треба об’єднувати за принципом спроможності себе профінансувати у майбутньому, а не «із цим — хочу, із цим — не хочу».
Драбинівське ОТЦ
У Драбинівській ОТГ інша проблема. Ні, з грошима, дяка Богу, у новоствореної громади проблем немає. Бюджет вона виконає, перевиконає і навіть державі частину віддасть у вигляді вилучення. У Драбинівці проблема полягає в тому, що ОТГ там існує лише номінально, на папері. Тому що об’єднана територіальна громада — це орган місцевого самоврядування. Самоврядування — це тоді, коли мешканці території самі ж нею і керують через обраних до ради депутатів та голову громади. А у Драбинівці керують не депутати, не мешканці ОТГ і навіть не голова громади. У Драбинівці єдина особа наділена правом керування. Це — Юрій Лебедин. Він єдиний, хто реально має вплив на прийняття рішень. Постійні комісії, сесії тут проводять суто номінально. Головна задача — втілення у життя бачення розвитку територій однією людиною. Тому логічніше було б називати створене на тій території об’єднання не ОТГ, а ОТЦ — об’єднане територіальне царство. Із врученням Юрію Яковичу символічних корони та скіпетра.
Необ’єднані
І, нарешті, про тих, хто сподівається перечекати реформу десь у стороні. Знайомий автора, який працює на території однієї з восьми сільських рад, із гордістю заявляє: «А ми не будемо ні до кого приєднуватися! А без нашої згоди — не мають права. Хай спершу спитають думку громади». Насправді, автору здається, що період, коли у сільських рад питали, минув минулого року. Далі приєднання буде відбуватися автоматично, до вже утворених громад. Хоча ні, можливо, «необ’єднаним» дадуть можливість пожити самостійно. Тільки за умови фінансування усіх об’єктів соціальної сфери з власного бюджету. І утримуйте за власні кошти хоч три школи, хоч п’ять ФАПів, хоч десять будинків культури, аби грошей вистачило. Тоді лишиться у необ’єднаних один шлях: або бідну наречену заміж брати, або вже у царство проситися.
