Підніміть діамант із землі…

Оскільки школа не тільки дає учням знання, а й готує їх до самостійного життя, формує особистість, то цілком доцільною та обґрунтованою була ідея об’єднати шкільну громаду та сільські осередки культури, побут та традиції для виховання підростаючого покоління, збереження національних, духовних надбань свого народу, краю. Ініціатором створення соціокультурного комплексу на базі сільських шкіл виступив начальник відділу освіти РДА Володимир Лелюх. Виплекав, обміркував, виніс на обговорення керівникам освітніх закладів. Цікаву, неординарну та оригінальну ідею, яка могла б розв’язати багато проблем села без спеціальних фінансових затрат, підтримали одностайно. І закипіла робота…
«З чого ж усе починалося?» - запитаєте ви. І відповідь буде: «З думки». Зовсім не з фінансових потуг, які так лякають багатьох і відбивають бажання діяти, не з створення заплутаних бізнес-планів, а саме з внутрішньої мотивації та потреби. Навіщо шукати дивину та красу десь у ближньому чи дальньому зарубіжжі?! Вона тут, поряд! Варто тільки підняти цей діамант із землі…
Ні для кого не є секретом не тільки повільне та впевнене вимирання села, а й процес цілковитої деградації його населення, що є незмінною складовою даного процесу. Всіх нас жахають новоявлені молодіжні тусовки, шокує сленг тинейджерів, порочність наркоманії та бездоглядні маленькі злидарі… Але чи достатньо буде високопарно виголошувати звинувачувальні промови у вільний простір?! А чи, може, варто запитати себе: «Чим особисто ми можемо зарадити, чи то просто змиритися та розписатися у своєму безсиллі, чи то огрубіти та зачерствіти від байдужості?!». «Ні, ще раз – ні!», - утвердила громадськість села та педагогічний колектив Сасинівської школи на чолі з директором В. Мотчаним. Хоча Сасинівка (як і більшість сіл України) потерпає від браку уваги, фінансування та піклування з боку владних структур, відсутність коштів на ремонт призвело до перетворення сільського Будинку культури у напівруїну, а серед населення процвітає безробіття та алкоголізм, проте люди повірили в ідею створення соціокультурного комплексу, з кожним днем збільшувались ряди його прихильників.
Осередком, зазвичай, стала школа – невгамовне серце села. Спокійних днів вона ніколи не знала, а тепер і поготів! Суспільство ставить перед школою високі вимоги: вона повинна випускати зі своїх стін людей з високим рівнем готовності до життя. Від якості знань, рівня вихованості, якими загальноосвітня школа озброює учнів, залежить, наскільки успішно випускники зможуть у майбутньому оволодіти спеціальними уміннями, орієнтуватися у складних умовах суспільного життя, стати справжніми громадянами своєї держави. Поставлені перед школою завдання підготовки учнів до життя вимагають формування особистості, готової до активної участі в науково-технічному та соціальному процесі. Урахування особливостей учнів у навчанні та вихованні – це не пристосування мети і змісту навчання та виховання до окремого учня, а пристосування прийомів, методів і форм педагогічного та громадського впливу до індивідуальних особливостей з метою забезпечення запрограмованого рівня розвитку особистості. Особистий приклад створює найсприятливіші можливості для розвитку пізнавальних сил, активності, схильностей і обдарувань кожного учня.
Саме для учнів та їх потреб школа перейшла в режим роботи школи повного дня. Значно розширилася мережа гуртків. І хоча, їх керівниками на громадських засадах працюють учителі та батьки школи – всі вони далеко не аматори. Слід зазначити, що всі 69 учнів школи охоплені гуртковою роботою, всі знайшли собі справу до душі, а то і не одну. Серед улюблених гуртків учнівської молоді – гурток любителів математики «Кенгурятко» (керівники Н. Колос та О. Калініченко), народного співу (Т. Гузевська), комп’ютерний (В. Мотчаний), спортивний (В. Скорик). Шкільні модниці обрали гурток «Бісероплетіння» (Н. Рогова) та гурток в’язання (В. Воробей), вишивки (В. Дорошенко). Вражають красою та багатою фантазією вироби учнів початкової школи – членів гуртка ”Умілі руки” (Л. Коломієць).
А який цікавий та безцінний краєзнавчий матеріал зібрали гуртківці «Джерела» (керівник краєзнавчого гуртка Т. Мотчана)! Тут - і історичні документи, і старовинні речі побуту, монети тощо. І головне - не тільки зібрали, а й описали, дослідили, залюбки діляться своїми знаннями з усіма бажаючими. Ці історичні експонати зайняли належне місце в кабінеті історії та є гарним наочним додатком для багатьох проведених уроків у школі.
Уже стало доброю традицією у школі проводити свята та виховні заходи англійською мовою. Це прерогатива гуртківців «Цікава англійська» (А. Кошовець). В недалекому минулому свою лінгвістичну майстерність гуртківці демонстрували учасникам районного семінару вчителів англійської мови. Гості були задоволені досягненнями гуртківців у вивченні іноземної мови та рівнем позакласної роботи вчитетеля А. Кошовець. Вихованці вчителя української мови та літератури С. Болтенко, члени гуртка «Виразного читання», неодноразово ставали переможцями та лауреатами різних районних та обласних конкурсів, а також часто радують своїх прихильників цікавими драматичними постановками, костюми і декорації до яких виготовляють самотужки. Найбільш жадані гості для вихованців місцевого дитячого садочка «Дюймовочка» (який, до речі, розташований у приміщенні школи) члени лялькового гуртка (керівник Н. Цись). Скільки цікавих та веселих вистав подарували вони малечі й учням школи!
Особливу увагу читача хочеться привернути до роботи гуртка народного співу, який у плані розвитку соціокультурного комплексу тісно співпрацює зі школою. Мабуть, не помилюся, коли скажу, що немає такої людини, котра б не любила народної пісні, яка торкається найпотаємніших порухів серця. Шепіт вітру, стогін вдови, спів солов’я для закоханих, сум тополі в степу – все це можуть передати своїми надзвичайними голосами та майстерним виконанням народні самодіяльні колективи, яких у селі два: «Заспів» та «Молодички». Незмінним керівником «Заспіву» є Тетяна Гузевська. 22 роки тому цьому колективу було присвоєно першому в районі почесне звання «народний». А також першим у районі він став лауреатом радіоконкурсу «Золоті ключі».
Естафету старшого покоління підхопив народний аматорський колектив «Молодички» (керівник Ніна Цись), створений у 90-х роках, а звання народного отримав у 2006 році. Скільки народних пісень та пісень композиторів України, віршів, покладених на музику поетів-земляків, знають його учасники! Встигли побувати «Молодички» у Великих Сорочинцях, Полтаві, Києві, а концертів районного масштабу й не перелічити! Учасниці «Заспіву» та «Молодичок» є членами любительського об’єднання народної пісні та часті гості багатьох уроків, окраса відкритих виховних заходів. Тягнеться до них молодь. Співають діти, онуки поряд з матерями та бабусями. А нещодавно відбулося зародження нового колективу «Козачата», члени якого – найменші школярі. Хтозна, можливо, саме на них чекає багато нагород за співочі перемоги?
«…Дивлюся мовчки на рушник – бабуся вишивала. Там журавлі здійняли крик, зозуля закувала», - такі слова зринають у нашій уяві, коли милуємося неповторними роботами сільської майстрині-вишивальниці Валентини Дорошенко, з якою не один рік співпрацює шкільна громада. Хоч родом із Росії, та добре знає побут, звичаї нашого краю. Захоплюється Валентина Іванівна вишивкою, передає свій досвід молодому поколінню, зокрема доньці Любі, внукам Валентині та Ірині, членам краєзнавчого гуртка «Джерело» Сасинівської школи.
У вишиванках Валентини Іванівни ходять усі: син Віктор, сільський голова, донька Люба, директор сільського Будинку культури, правнуки Максим, Катя та Альона. Вироби її завжди милують око на виставках. Часто до пізнього вечора засиджуються юні вишивальниці у Валентини Іванівни або вишивають у школі, прямо під час репетицій народного співу.
Чільне місце серед гуртків та об’єднань СКК посідає спортивно-масова робота. Тож сасинівчани, юне та доросле покоління, не пропускають жодних змагань. Переконливим доказом цього є кубки, дипломи, грамоти за призові місця. «Спорт – запорука здоров’я»,- беззастережно переконують односельців та мають багато однодумців та послідовників спортивні інструктори А. Івко та В. Скорик.
Шкільне сьогодення… Вдень – напружена тиша уроків, гомінливі перерви, дитячі пустощі та сміх… Під вечір школа перетворюється на своєрідну майстерню, в якій плекаються надії, здійснюються мрії, оживають на полотні дивнії картини і линуть услід за дикими гусьми пісні душі народної – справжній діамант, піднятий із землі дбайливою рукою…

Логін:
Пароль:
запам'ятати