«ЕХО з регіону» - Полтавщина http://exo.in.ua Інформація про Полтаву та районні центри, останні новини регіону та статті газети «ЕХО» Copyright 2009 exo.in.ua — «ЕХО з регіону» <![CDATA[Копія Прапора Перемоги з рук генерала-лейтенанта]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=11016 Культура та освіта Fri, 30 Jul 2010 11:59:35 +0300 Ця історична подія відбулася завдяки генералу-лейтенанту Василь Григор’єву, який сказав у своїй промові: «Я представляю всероссийскую общественную организацию ветеранов «Боевого братства». Являюсь заместителем председателя Координационного Совета Московского городского отделения. В одном мероприятии, которое мы проводили в преддверии 65‑летия Победы, у нас появилась возможность передать Кобеляцкой городской организации ветеранов флаг копию Знамени Победы. Я вырос здесь, школу закончил здесь. Александр Данилович (Живулько — авт.) призывал меня в свое время в ряды Советской армии и видимо сделал это таким образом, что я не вышел от туда до сих пор. Спасибо.»
Під оплески присутніх Василь Степанович урочисто передав Копію Прапора Перемоги у руки голови міської ради ветеранів Олександру Живулько.
Член міської ради ветеранів учасник бойових дій Володимир Чуйков продекламував вірш, що починався рядками «Мы шли на бой в имя жизни…» Учень 11‑го класу ЗОШ№ 2 Михайло Шевченко як представник молоді висловив слова вдячності тим, хто відстояв свою землю і свободу від фашистських загарбників. Він відзначив, що ця копія Прапора Перемоги буде нагадувати про подвиг і славу наступним поколінням.
Місцева влада подякувала генералу-лейтенанту за його благородний крок та відзначила пам’ятними подарунками. Секретар міської ради Сергій Галушко подарував буклет про місто Кобеляки. А голова райдержадміністрації Анатолій Таранушич презентував картину з краєвидами Кобеляччини.
По закінченню заходу присутні рушили до пам’ятника скорботної матері, щоб покласти квіти та вклонитися загиблим.

Довідка
Прапор Перемоги являє собою прямокутне червоне полотнище з написом білими літерами на чотири рядка: «150‑я стрелковая ордена Кутузова II степени Идрицкая дивизия 79‑го стрелкового корпуса 3‑й ударной армии 1‑го Белорусского фронта», а в лівому верхньому кутку зображені срібна п’ятикутна зірка та серп і молот.
]]> <![CDATA[Тихе човгання смерті]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=11012 Колонка редактора
Шшух… шшух… шшух… Вам знайомий цей звук? Так шурхотять по бетонній підлозі лікарняні капці]]> Редакційна Fri, 30 Jul 2010 11:55:04 +0300 Колонка редактора
Шшух… шшух… шшух… Вам знайомий цей звук? Так шурхотять по бетонній підлозі лікарняні капці. Саме з таким звуком за нами ходить смерть. Вона ходить за нами повсюдно і повсякчас. Але зловісний звук її наближення ми чуємо лише в лікарнях. Раджу кожному зайти в будь-який стаціонар, сісти на стільчику і прислухатися. Ви обов’язково почуєте оте шшух… шшух… шшух. І навіть якщо ви ще цілком здорова людина, у вас ніде не ниє, не тягне, не давить і не стріляє, знайте: так ходить і ваша особиста смерть. Поза стінами лікарняних закладів, поглинуті повсякденними турботами, ми просто не чуємо того човгання. Але воно є.
Смерть чигає майже скрізь. Вона сидить на полицях так званих продуктових магазинів, сховавшись у всіх отих яскравих баночках із нібито кавою, нібито соком, із чіпсами, горішками, у невідомо з чого зробленій ковбасі. Вона задоволено посміхається, дивлячись на мільйони своїх потенційних клієнтів. А ці клієнти із незрозумілим фанатизмом мчать, біжать, летять в обійми її величності Смерті.
Вона підбадьорює: «Давай, купляй, ковтай, жуй, смакуй!». І додає: «Не забудь запити всю цю гидоту порошковим пивом».
Дивлячись на всю цю вакханалію на честь смерті, починаєш розуміти, що ми патологічно не вміємо жити. Нас цьому просто не навчили. Не навчили ні батьки, ні вчителі. Напевно, це відбувається тому, що вони й самі не володіють мистецтвом жити довго і щасливо.  Саме тому ми їмо отруту, ганяємося за примарними цінностями, постійно кудись біжимо. А жити щасливо і довго дуже просто. Невже так складно їсти прості продукти, котрі ростуть на наших городах, частіше відвідувати своїх рідних та близьких, ходити в церкву, або хоча б медитувати вдома, і обов’язково посміхатися і любити всіх і вся. Невже складно «їздити на природу» не для того, щоб знищити кілограм смаженого м’яса, запивши це кілограмом горілки, а для того, щоб послухати спів пташок, помилуватися сходом сонця і тихим плином води у річці.
Ні, це не складно. Але цьому потрібно вчитися. Й інколи, зупинившись, прислухатися, щоб почути оте шшух-шшух-шшух.
Наперед знаю, що більшість читачів погодяться із думками, висловленими в цій редакційній статті. Знаю й те, що 99 відсотків забудуть про неї через тиждень. І знову, схопивши пиво та чіпси, помчать в обійми смерті. Що ж, кожен сам вирішує, як йому жити і помирати. Можна жити довго і щасливо, без хвороб і лікарень. А можна відійти в інший світ швидко, корчачись від болю, безжально сплюндрувавши своє тіло та душу.
… Шшух… шшух… шшух.
]]> <![CDATA[«Опариші у контейнерах, поза ними — гній»]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=11011 Суспільство Fri, 30 Jul 2010 11:48:29 +0300 Публікації відносно міських контейнерів для сміття неодноразово розміщувались на сторінках газети, але обурення людей та їх нарікання на підвищених тонах примушують знову повернутися до цієї теми. Ми приїхали до вказаного жителями місця і побачили гори мішків, гілля та іншого непотребу, який був не у контейнерах, а поряд з ними.
— Мусорка біля контейнерів не забиралася більше місяця, — стверджує жителька будинку Ганна Почтовик. — Приїхали у п’ятницю, забрали хмиз. А хмиз же не воняє, це здохляка воняє. А у контейнерах як забирають сміття? Верх поприбирали, а низ зостається. Хай уберуть їх від нас, вони нам тут не нужні.
— Нас ніхто не запитував перед тим, як контейнери ставити, — приєднується до розмови голова об’єднання співвласників багатоквартирних будинків «Ковжежа» Дмитро Щербина. — Можна було б отам (показує), за тією організацією поставити. Ще весною ми писали прохання до міської ради, щоб перенесли контейнери подалі від нас. Нам прийшла відповідь: покласти вирішення питання на директора «Міської сервісної служби» Володимира Слісаренка. У той же день вони приїхали і забрали сміття. А майданчик так і не перенесли.
— Сміття люди везуть машинами, — знову обурюється пані Ганна. — Ми задихаємося, 32 градуса жари, а нам форточки вночі не можна відкрити. Сили немає з цією мусоркою боротися. Отакі по вбільшки опариші (показує палець) на дні контейнерів. Вода, гній, яблука, все залишається на дні. У мішках, що рядом з контейнерами, кури дохлі. Раніше на контейнерах були кришки як і будь-де по місту, але ці баки для сміття були одні з перших і не пристосовані для сміттєвоза. Тому контейнери ще і без кришок стоять.
З розмови стало зрозуміло, що жителі будинку гніваються не лише на міські служби, а й на людей з приватного сектора, які викидають гілля та інші органічні відходи поряд з контейнерами. Дмитро Щербина пригадав, як «піймав» одного з кобелячан, який викидав гній. Однак йому не вдалося довести чоловіку, що контейнери лише для побутових відходів. У відповідь Дмитро почув: «Я за сміття плачу, кидав і буду кидати».
Під час репортажу ми спостерігали як жінки виносили сміття з приватного сектору. Одна з них, завбачивши кореспондентів, зателефонувала комусь і голосно порекомендувала «поки що не виносити мусор».
— От бачите! Бачите, що робиться? — продовжує Ганна. — Бувало, дивлюсь з вікна — тянуть мішки. Я кричу: куди ви несете? А мені матюків отаких (загинає руку) нагнали.
За словами жителів, проблема існує вже більше року. Працівники комунальної служби все сміття вивезуть, пройде кілька днів — і сміттєва гора «виростає» знову. А прямо поряд з контейнерами розташовані городи. Тільки повіє вітерець, як весь непотріб летить на посаджену поряд картоплю.
Наступного дня після проведення репортажу міська сервісна служба вивезла сміття, що розміщувалось поряд з контейнерами, однак вже через добу Дмитро Щербина повідомив про нові мішки, які залишили невідомі.
Відносно смороду в контейнерах, жителі двохповерхівки обіцяли звернутися до санстанції, а щодо перенесення майданчиків — продовжують оббивати пороги міськради. У ці дві інстанції звернулись і ми.
Заступник державного санітарного лікаря Кобеляцького району Валентина Семиног: «Ми надіслали запити голові міської ради Олександру Ісипу про необхідність проведення дезінфекції* та дезінсекції**. Санстанція має ліцензію на даний вид послуг. Отримали відповідь, що питання розглядається. Час іде. Люди скаржаться. Чекаємо на позитивне вирішення питання.»
Виконуючий обов’язки місь­кого голови Сергій Галушко: «Інформація про те, що сміття, яке люди кидають поза контейнери на майданчиках, не вивозиться більше місяця — не підтверджена фактами. Інтервал між вивезенням — один-два тижні. Якби сміття не вивозилося місяць — два, у ньому б «потонули». Звичайно, ми робимо зауваження тим працівникам, які обслуговують контейнеровоз. По можливості вони забирають сміття, але не те, що потрібно скидати лопатами, бо це не входить у їх обов’язки. За цим закріплені інші люди й інша техніка (детальніше див. нижче коментар Володимира Слісаренка — авт.).
Стосовно забрудненості дна контейнерів. Вони не для гною, міська рада та міська сервісна служба не можуть контролювати, що туди висипають. Ми сподіваємося на свідомість і санітарну культуру громадян. На контейнерах написано: «Для побутових відходів», а не біологічних. Тому, якщо опариші є — це природній процес. Вони і мають з’являтися там, куди викидають гній. Прийняте рішення: з першого серпня будуть працювати один або два інспектори з благоустрою. Однією з основних функцій інспекторів буде боротьба з тими, хто порушує правила благоустрою. Кодекс України про адміністративні правопорушення, зокрема 152 стаття, передбачає штраф від 340 до 1360 гривень.
Про дезінфекцію контейнерів. З тих коштів, які витрачаються на вивезення сміття, треба відокремити кошти і використати на дезінфекцію, наприклад, перерахувати у санепідемстанцію. За нормативами дезінфекцію потрібно проводити хоча б двічі на рік, а дезінсекцію частіше. Найближчим часом це лише плани. Сподіваємося, що втілити в життя їх зможемо тоді, коли реконструюємо звалище у Ганжівці і зробимо спеціальний пункт. Їх вивозитимуть з міста, оброблятимуть і повертатимуть назад. Але поки що це питання лишається невирішеним з банальної причини — відсутності коштів.
Про прохання перенести майданчик для контейнерів від жителів Червоноармійської ми знаємо. Міська рада кілька разів отримувала звернення від жителів, що проживають у будинку 8/7 та сусідніх. На сьогодні ми бачимо, що дійсно назріла ця проблема. На найближчому засіданні міськвиконкому (наприкінці липня) буде розглянуте питання про перенесення цього майданчика з контейнерами від житлових будинків у інше, більш віддалене місце. Зараз цей майданчик обслуговує дуже велику територію. Але слід зауважити: якщо контейнери перенесуть, то лише на той період, доки не збільшиться їх кількість по всьому мікрорайону Ковжежі. Тоді навантаження на цей майданчик істотно зменшиться і більше не утворюватиметься стихійний смітник.»
Директор Кобеляцького комунального підприємства «Міська сервісна служба» Володимир Слісаренко: «Ми хотіли б оперативніше працювати, однак населення заборгувало за надані послуги 30 тисяч гривень і в комунальної служби катастрофічно не вистачає коштів. З приводу сміття на майданчиках біля контейнерів: за схемою очистки працівники комунального підприємства повинні прибирати побутове сміття контейнеровозом. Однак люди накладають у мішки: гілки, каміння, штукатурку, гній. Через надмірну вагу нещодавно на одному з автомобілів навіть зламався прес. Тому, щоб зібрати сміття на майданчику поряд з контейнером, ми використовуємо інший автомобіль з навантажувачем. Утім є і порядні жителі міста, які кладуть лише побутове сміття у контейнер, а поряд нічого не залишають. Дякую їм за розуміння. Нагадую громадянам, що нині час для скошування біля своїх осель трави та будяків.»

Довідка
*Дезінфекція — комплекс заходів щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників — комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація); інфекційних захворювань і знищення токсинів на об’єктах зовнішнього середовища.
**Дезінсекція — комплекс профілактичних і винищувальних заходів для знищення і врегулювання кількості комах (тарганів, мурашок, клопів, бліх, комарів, мух, вошей, молі, кліщів, ос і т.д), які мають епідеміологічне і санітарно-гігієнічне значення.
]]> <![CDATA[Зустріч із головами]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=11010 Суспільство Fri, 30 Jul 2010 11:27:02 +0300
Усунення смітників контролюватимуть
Першим перед головами виступив заступник голови райдержадміністрації Михайло Рудич. У своїй доповіді він говорив про підвищення рівня благоустрою. Особливо наголосив на швидкому вирішенні питання несанкціонованих смітників. У свою чергу голова РДА Анатолій Таранушич додав, що у районі буде створена оперативна робоча група, яка контролюватиме виконувану роботу по благоустрою, а кожні 15 днів звітуватиме перед владою. Чи зменшиться кількість смітників після цього нововведення — дізнаємось незабаром.

Півлітрова пляшка води
Далі слово надали заступнику головного державного санітарного лікаря району Валентині Семиног, яка значну увагу приділила проблемі забрудненості колодязної води.
«Питна вода у шахтних колодязях дуже забруднена нітратами. Зараз ми безкоштовно робимо дослідження цієї води. Шановні голови, наберіть з шахтних колодязів, що на ваших територіях, у півлітрову пляшку води і підпишіть вулицю та прізвище власника. Таким чином, ми зможемо дослідити: у яких колодязях воду не можна навіть дорослим пити, не те що дітям.»

Про оформлення субсидій
Серед інших розглядались питання про призначення субсидій населенню на оплату житлово‑комунальних послуг. У зв’язку з серпневим подорожчанням газу для населення, з кожним днем надходять нововведення з приводу оформлення субсидій малозабезпеченим громадянам.
— Держава планує виготовити сім мільйонів листівок і в кожну сім’ю прийде роз’яснення про одержання субсидії, — повідомив заступник голови райдержадміністрації Микола Шабалтій. — Ми плануємо організувати робочі групи, які виїжджатимуть для того, щоб надавати людям роз’яснення. У районі буде створена гаряча лінія. Ми не будемо чекати початку опалювального періоду. Тільки-но надійде постанова, нормативні документи з облдержадміністрації, ми розпочнемо роботу по призначенню субсидій на газ.

Зібрались не для лекцій
Під час розгляду питань порядку денного, один з доповідачів так захопився п’ятнадцятихвилинною розповіддю про свою установу та виконувані нею функції, що голові райдержадміністрації довелося його зупинити і пояснити, яким чином потрібно готуватися до подібних зібрань.
— Ми пропонуємо усім керівникам служб, підрозділів приходити на зустріч з головами сільських рад для вирішення злободенних питань, а не щоб зачитувати лекції, — роз’яснував Анатолій Таранушич. — Ви повинні конкретно поставити головам питання, які з сільськими радами не вирішуються. Розповісти про плани співпраці, нововведення.
— …А можливо сільські голови мають питання до якоїсь служби, — додав голова райради Володимир Жуков.
]]> <![CDATA[У Нових Санжарах відсвяткували обжинки]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=11009 Культура та освіта Fri, 30 Jul 2010 11:04:07 +0300 Зібрались для того, щоб відмітити кращі господарства, ветеранів сільськогосподарського виробництва, нагородити їх грамотами, подяками, грошовими преміями, посвятити в хлібороби молодих жниварів, покуштувати коровай, спечений з нового урожаю та урочисто обмолотити останній сніп. До початку урочистої частини всі охочі могли відвідати виставку робіт народних умільців району «Новосанжарські барви». Про їхні вишиванки, серветки, рушники та подушечки можна сказати лише словами вірша: «Любов’ю шиті –нею ж воздасться». Також гості свята могли помилуватись новосанжарською природою, зображеною на картинах, автором яких є художник Станіслав Вагнер із села Горобці. Одну із них новосанжарський живописець подарував полтавському губернатору Олександру Удовіченку. Не обминули увагою і вироби із лози та ковальську майстерню ПП «Тищенко». Радували слух пісенні творчі колективи: «Полтавські Піснярі» та «Соколята». Не обійшлося і без частування гостей та запрошених, яким крім короваїв перепало і по чарочці.
Потім почалася урочиста частина. Вона була незвичайна тим, що цього року на святкування приїхав голова ОДА Олександр Удовиченко, голови РДА із сусідніх районів. Відкривав свято почесний староста Володимир Косяк.
— Цей день можна назвати не тільки світлим і радісним, а й особливим. Ще й тому, що рік був складним і напруженим, — зазначив він.
Начальник управління агропромислового розвитку РДА Володимир Сальний продовжив думку:
— Зимою були великі морози, 50 % озимих культур пропало, для ярих погода була теж несприятливою. Зливи, велика посуха, буревії зробили свою справу.
Як зазначив доповідач, середня урожайність склала 35 ц із га, пшениці озимої — 41 ц, ячменю — 28 ц, гороху — 20 ц. Найкраще спрацювали господарства: ТОВ «Чиста Криниця», ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця», ТОВ АФ «Ворскла», ТОВ «Востокстройгаз». Крім цього, високу урожайність озимої пшениці отримали: ВП АФ «Зоря», фермерське господарство «Малокобелячківське».
— Майже 10 років не було в нас такого свята, таких поважних гостей, тому що не було згуртованості влади. — Звернувся до присутніх селищний голова Андрій Река. — Сьогодні тут присутні губернатор і голови сусідніх районних адміністрацій, представники інших районів. А тому можна із певністю сказати, що ми проводимо свято на обласному рівні.
Новосанжарців та гостей свята вітали губернатор Олександр Удовиченко, голова районної ради Юрій Лебедин та голова РДА Сергій Шовкопляс. А після завершення урочистої частини свято продовжилось концертною програмою та народними гуляннями.
]]> <![CDATA[Новосанжарці про відпустку та роботу]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=11007 Суспільство Fri, 30 Jul 2010 11:01:33 +0300 У нашому нерепрезентативному опитуванні взяли участь 20 респондентів. Отже, голоси поділилися так: 9 опитуваних проводитимуть літо на городі, 4 — вдома, 3 — на морі, іще 3 відповіли, що не мають відпустки, 1 — не знає, де відпочиватиме.
Нестандартними та цікавими були такі відповіді:
— Відпочивати буду на городі, раком.
— Треба цю відпустку ще заробить.
— У трудах. Люди роблять, і я роблю.
— В служении. Я свидетель Иеговы. Проповедую.
— Не хочу у відпустку. Дома все одно нічого робити.
— Відпустки немає. Перенесли. Якщо не посадять до осені — то буде.
Як бачимо, люд у нас працьовитий, і просто так відпочивати не збирається. Очевидно, керується народною мудрістю: «Літо зиму годує». Тож не варто покладати рук в гарячий сезон. А, може, то бідність заїла? І люди просто не можуть собі дозволити відпочинок на Канарах чи, в крайньому разі, в Криму, чи ще десь там, де прекрасно-розпрекрасно. Бо щось не віриться, що новосанжарці добровільно «відпочивають» вдома, чи, особливо, на городі. Та ще й коли відповідають у переважній більшості з сумним, або заклопотаним виразом обличчя. На противагу «городничим» респондентам, ті опитувані, що побували на морі, світилися від щастя, коли відповідали. Чесне слово.
Особливе місце в цьому опитуванні посідають найбільш загадкові люди — базаряни. Як відповів один з них — запитувати про відпустки у реалізаторів не варто. Бо в них є лише один законний день відпочинку — понеділок. Кореспондент заперечив, сказавши, що базаряни — теж люди. Тому їх думка також цікава. На що співрозмовник загадково посміхнувся і додав: «Майже люди». Бо, як ми бачимо, і в літній сезон відпочинку лишаються біля своїх товарів, чекаючи на покупців. Хотілося б їм побажати дочекатися справжньої відпустки, хоча б на тиждень-другий, а не на однісінький день. А то дуже вже сумна картина вимальовується.
Отже, в підсумку — ніяких тобі відпусток. І, перефразовуючи колись великого В. І. Леніна, «працюємо, працюємо і ще раз працюємо». Бо з чогось виживати треба, чи то з городу, чи то продажу. І ніякої тобі романтики — лише сувора реальність.
]]> <![CDATA[Підприємці зобов’язані сплачувати страхові внески в Пенсійний фонд]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=11006 Економіка Fri, 30 Jul 2010 11:01:01 +0300 Відповідно до зазначеного Закону, фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у:
липні — вересні — 294,82 грн.
жовтні — листопаді — 301,12 грн.
грудні — 306,10 грн.
Оскільки на сьогодні максимальна величина, з якої справляються страхові внески, становить 13320 грн, щомісячна сума самостійно визначеного страхового внеску, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, не може перевищувати 4422,24 грн.
Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені частиною шостою статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме:
за липень-вересень 2010 року — до 20 жовтня 2010 року;
за жовтень — грудень 2010 року — до 20 січня 2011 року.
Враховуючи те, що згідно законодавства мінімальний розмір страхового внеску встановлено на календарний місяць, а також те, що страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, сплата страхових внесків за липень 2010 року здійснюється у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Платникам, які не сплатять суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску у терміни до 20 жовтня 2010 року та 20 січня 2011 року, надсилається розрахунок сум, які підлягають сплаті за квартал з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків разом з вимогою про їх сплату для узгодження.
Суми несплачених страхових внесків стягуються у порядку, встановленому статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
За підсумками року, зазначені особи подають до органів Пенсійного фонду за місцем взяття на облік звіт (до 1 квітня наступного за звітним роком), за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26–1.
З метою зменшення фінансового навантаження на платника при сплаті страхових внесків раз на квартал пропонуємо сплату проводити помісячно.
Сплата внесків платниками здійснюється на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в установах ВАТ «Державний ощадний банк України», на які зараховується частина єдиного та фіксованого податків, за місцем взяття на облік цих осіб як страхувальників.
]]> <![CDATA[Підприємців зобов’язали сплачувати додаткові внески]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=11002 Економіка Fri, 30 Jul 2010 10:55:43 +0300 Про повідомив адвокат Андрій Нечипоренко. За його словами, таке нововведення міститься у підписаних Президентом України Віктором Януковичем змінах до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
«Таким чином, цим законом фактично нівелюється поняття «єдиного податку» та спрощеної звітності. Спрощенці повинні будуть не просто сплачувати єдиний податок і подавати щоквартально звітність, а ще й сплачувати щомісячно додаткові внески до Пенсійного фонду і подавати відповідну звітність», — заявив А. Нечипоренко.
«Якщо так піде і надалі, то на «спрощенців» скоро покладуть обов’язки доплачувати окремо й інші податки, які до цього, як і внески до Пенсійного фонду, знаходяться у складі єдиного або фіксованого податку», — додав він.
При цьому адвокат зауважив, що лише кілька днів тому, 13 липня, Київський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Кабінету міністрів України № 366, якою платників єдиного та фіксованого податків зобов’язували сплачувати додаткові внески до Пенсійного фонду України.
«Одним з аргументів, на яких ґрунтується рішення суду: ставки внесків до Пенсійного фонду мають встановлюватися виключно законом», — зазначив адвокат.
За його словами, «латати дірки» Пенсійного фонду за рахунок платників єдиного та фіксованих податків тепер будуть законно — Президент України підписав відповідний закон, яким фактично продублював положення одіозної постанови Кабміну № 366.
«На розмірі пенсій майбутніх сучасних підприємців такі нововведення особливо не відобразяться», — вважає Андрій Нечипоренко.
На його думку, такі зміни «не мають нічого спільного з необхідністю реформування спрощеної системи оподаткування, про яку всі так давно говорять».
Як повідомлялося, Президент України Віктор Янукович 15 липня підписав Закон «Про внесення змін до Законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Ним, зокрема, передбачено, що платники єдиного податку тепер мають сплачувати 350 гривень.
«При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески,» — йдеться в законі.
За матеріалами УНІАН.
]]> <![CDATA[Кобеляки. Из Харькова с ностальгией]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=11001 Культура та освіта Fri, 30 Jul 2010 10:52:58 +0300

«Кобел…» Путевой лист прикрыл конец маршрутной таблички.
— Название города не от кобылы произошло, а от кобеля. Мы к твоему папе едем, — рассерженная реплика молодой женщины дочери-подростку при посадке в автобус.
Кобеляки! Через несколько часов вишневыми улицами меня обнимет город с дивным именем. Каждый раз, когда я произношу его вслух, лица собеседников растягиваются в улыбке: «Это там, где живет Касьян?»
— Сыночку! — уже сгорбленная теща протягивает встречающие руки. — Два рокы тэбэ нэ бачыла, думала, вжэ и нэ побачу.
Вот и она, скамейка у Вечного огня! Благодарю тебя за главное знакомство в моей жизни. Ты подарила мне жену и сейчас улыбаешься ее улыбкой.
— Мама, давайте посидим на этой скамейке. Хочу надышаться вашим воздухом и осмотреться вокруг.
Аллея вдоль улицы Кобзаря. Медовый запах цветущих лип, хоральное пение пчел. Красные клобуки дятлов и щебет незнакомых птиц. Раньше их не было. Ощущение блаженства и гармонии. Даже бездомные собаки какие-то другие, нет той обреченности и безграничной тоски в глазах.
Одна за другой розовощекие девушки проходят мимо, увлеченно разговаривая по мобилкам. Уже дома подмечаю невольную странность — градус общения по телефону на улицах моего мегаполиса на порядок ниже, как и объемы женских прелестей.
Африканская жара. Музей литературы и искусства.
— Эту даму нашли строители. Думали бронзовая, на пункте вторсырья царапнули лопатой плечо для достоверности, — беломраморная улыбка прекрасной патрицианки отразилась на губах директора музея.
— Волшебство какое! — я восхищенно рассматриваю бюст античной красавицы. Слегка приспущенная туника смещает взгляд на обнаженную грудь. Игра каменных прожилок делает поверхность мрамора похожей на кожу юной блондинки. Белую, эротичную, с пульсирующими сосудиками.
Поймав мой восторженный взгляд, улыбчивая сотрудница музея понимающе кивает: «Часто молодые люди прикладывают ладони к ее прелестям. Как магнитом их тянет».
— Не хотите взглянуть? — седовласый директор извлекает из кабинетного стола великолепную коллекцию старинных козацких печатей, недавнее приобретение музея.
«ПЕЧАТЬ СЛАВНОГО ЗАПОРОЖСКОГО ВОЙСКА НИЗОВОГО», — читаю по периметру самой большой из них. Размером с кулак, с наплывами реверсного литья. Заедешь такой в лоб неприятелю, и отпечатается казак с копьем на всю оставшуюся жизнь. Может именно эту печать прикладывали куренные отаманы к сургучу на знаменитом письме султану? А может ей заверял гетманские универсалы мой славный однофамилец или далекий родственник — писарь самого Богдана?
— Могу я записать адрес сайта музея? — я расстаюсь с директором на крыльце.
— Что вы! У нас даже компьютера нет, никак не выбьем…
Сколько творческой энергии выплеснули на просторы мира сыновья Полтавщины! Если Полтава — сердце Украины, то Кобеляки — его аорта. Мерно стучит золотое сердце, медленно шевелятся чиновники от культуры. Печален юмор нашего народа: министерство культуры есть, а вот самой культуры …
Городское кладбище.
— Нэма вже Касьяна, сыночку! Царство йому, — теща осеняет грудь крестным знамением.
Касьян. Город дышит его именем. Имя-выстрел, имя-пароль, имя-брэнд.
Часовня рядом с могилой целителя. Его подарок городу. Свет переполняет освященные стены, душа срывает путы грехов и поет под куполом одесную с ангелами. Спасибо, Доктор, за минуту блаженства.
Вот и постамент под будущий памятник. Надеюсь, он будет достоин солнечного лекаря, дарившего обреченным радость движения.
Пять углов. В Париже площадь Конкорд с лучами расходящихся улиц, а в Кобеляках всем известный перекресток. Торжественное и магическое место. А название!
Где-то я уже видел женщину, переходящую этот перекресток с высоким мужчиной под руку. Ах, да. Вчерашняя дама, объяснявшая дочери историю названия города. Какая красивая пара! Кажется, их отношения налаживаются. Сегодня она объяснит дочери, что в звуках имени города заложено изящество степных кобылиц.
Непривычная, пугающая вежливость здешних водителей. При первом прикосновении ноги к полотну дороги автомобили немедленно останавливаются. Обидно, что это правило теряет силу по мере удаления от райотдела правопорядка. В моем забитом автомобилями городе пешеходы даже на зеленый свет затравлено переходят дорогу, косясь на рычащие от нетерпения машины.
Пятачок возле отдела милиции. К группе стражей порядка присоединяется их молодой сослуживец в штатском. Бурный разговор, достойный фольклора пьяных грузчиков. Еще недавно указом экс-Президента запрещалось общение на русском языке в учреждениях страны. О мате в нем ни слова. А жаль.
Аллея героев возле Вечного огня. Какой-то шутник или не ведающий, что творит, стер краску на глазницах бюстов героев.
Мрачный одноэтажный дом по улице Батыря.
— Дом печали, — Аким Илларионович Дубина, мой собеседник и известный краевед, невольно втягивает плечи. — В войну здесь работали два местных врача-предателя. Размещали объявления в газете, — лечим грудных детей. Со всей округи привозили младенцев. Ни один из них больше не увидел неба. Центр испытания новейших вакцин и препаратов, изготовленных в Германии. После войны предателей повесили, десятки матерей окружили дом. Заламывая руки, они прокляли палачей и это здание. Так и стоят эти стены, пропитанные воплями и стонами несчастных родителей и детей.
Прочти эти строки, шутник. Поклонись солдатам, расстрелявшим сволочей и подарившим тебе возможность жить.
Поздний вечер. Я снова на скамейке у липовой аллеи.
«Летом 1787 года по пути из Крыма Екатерина II ночевала в Кобеляках в походном дворце. Царицу сопровождал ее фаворит Григорий Потемкин …», — эхо утренних слов Акима Илларионовича возвращается причудливыми фантомами, услужливый ветер нашептывает обрывки странных слов:
— Какая ночь, Гриша! Смотри, Луна — как божья свеча. Напомни, как называется это чудное место.
— Кобеляк или Кобеляки, матушка, запамятовал.
— Это ты у меня Кобеляк одноглазый. Впрочем, люб ты мне, Гриша. Народ здесь красивый, хлопцы высокие и статные, на тебя похожи, девки дебелые, но уж слишком говорливые. Здешний полицмейстер криком отгонял их от нас. Ругался и сквернословил. Пожури его, князь. Нельзя так с народом. Не каждый день они видят царицу».
Причудится же такое! Пора к теще на галушки. Оранжевые от домашних яиц и похожие на мандарины в супе. Смакота!
]]> <![CDATA[Депутати визначились з виглядом пам’ятника Миколі Касьяну]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=11000 Події Fri, 30 Jul 2010 10:44:11 +0300 Комітет міської ради звернувся до облдержадміністрації та облради з проханням допомогти знайти творчих людей, які зроблять ескіз монумента. Чекати довго не довелося. 26 липня під час сесії міськради перед депутатами виступив скульптор Дмитро Коршунов, який погодився безкоштовно допомогти з розробкою ескізу. Він запропонував депутатам на обговорення три варіанти, які втілювали три різні задуми.
Варіант 1
Говорять, батько учив Миколу Касьяна мануальній терапії наступним чином: розбивав декілька глиняних горщиків і поміщав черепки у мішок, а хлопчик, не розв’язуючи його, збирав посуд по шматочках. Цей пам’ятник символізував би зв’язок поколінь видатних лікарів-костоправів.

Варіант 2
Соняшники символізують енергію сонця, щастя, радість, Україну. Микола Касьян любив свою Батьківщину, своє місто та свій народ. Скульптор пропонує ескіз, за яким Микола Андрійович буде зображений стоячи біля соняха.

Варіант 3
Микола Андрійович сидить на кушетці й ніби перепочиває між прийомами пацієнтів. Поряд з ним лежить ковпак. На думку скульптора звичайна людина може прийти, посидіти поряд і сфотографуватись.

Першою з пропозицією виступила депутат Валентина Семиног. Вона підмітила, що найліпшим з представлених варіантів є макет на кушетці (№ 3), однак ковпак треба прибрати. І подовжити кушетку в сторону, до якої повернутий образ Миколи Андрійовича, щоб можна було присісти біля нього як співбесідник. Депутати підтримали зауваження та пропозицію Валентини Іванівни. Лише Володимир Чуйков кілька разів повторив: «Він не сидів при житті, я його не бачив сидячим!» Він голосував проти варіанту, де народний лікар сидить. Усі інші присутні депутати голосували за варіант № 3. Проте представник обладміністрації зауважив:  варіант неостаточний.
Хвиля неспокою виникла при обговоренні не зовсім помітної схожості пам’ятника з Миколою Касьяном. Але виконуючий обов’язки міського голови Сергій Галушко одразу заспокоїв присутніх, сказавши, що депутати бачать лише ескіз, а коли виготовлятимуть деталі, схожість буде дотримана.
Дмитро Коршунов повідомив, що основна частина пам’ятника буде виготовлена з бетону та кованої міді. Розмір скульптури, яку підтримали депутати, становить 1,70 м., а розмір п’єдесталу — 0, 75 м.
Коли з ескізами пам’ятника розібралися, депутати заслухали звіт про виконання бюджету за шість місяців та розподіляли вільний залишок коштів, що утворився на 1 січня 2010 року. Видатки міського бюджету за 1 півріччя 2010 року становили 2 128 341, а доходи — 2 430 935 гривень.
Обговорення викликало внесення змін до рішення про бюджет міста. У зв’язку з невеликою кількістю коштів у бюджеті, депутати вирішували, яка проблема потребує терміновішого вирішення: дороги чи водопостачання. Зрештою, до існуючих у бюджеті коштів на ремонт доріг додали ще 25 тисяч гривень, «Водоканалу» надали дотацію в сумі 40 тисяч (35 на електроенергію і 5 тисяч на придбання глибинного насоса для артсвердловини питної води).
Серед інших питань депутати вислухали Валентину Семиног стосовно проблеми обслуговування каналізаційно-водопровідних мереж у комунальних будинках: «Комунальні квартири приватизовані і вважається, що жителі будинку повинні ремонтувати мережі до першого колодязя. Але якщо за першим колодязем трапляється якась ситуація, наприклад, вийде з ладу каналізація, то фактично немає організації, яка ремонтує прибудинкові каналізаційні мережі. Аналогічна ситуація і з ремонтом водопровідних мереж. Як представник санітарної служби та депутат, я знову прохаю підняти питання створення служби, яка буде займатися обслуговуванням інженерних мереж.»
Ініціативу Валентини Іванівни присутні депутати підтримали і вирішили подати клопотання про співпрацю з «Полтававодоканалом», зокрема про можливість укладання договору на ці види робіт. Однак, хто сплачуватиме ці послуги (жителі чи міськрада) — ще не вирішено.
Останню проблему, але не по важливості, перед присутніми озвучив Олександр Бистряков: «На місці майбутньої альтанки для випускників уже збудований фундамент. Завдяки школярам, цей важкий етап побудови альтанки ми вже закінчили, хоча, мені здається, він був найлегшим. На подальше будівництво коштів нема. Міська рада грошей не має, районна рада може дасть, а може й ні. Усі гроші, які витрачені, були назбирані, на сьогодні ми навіть у боргах.»
Тож Олександр Бистряков попрохав якимось чином посприяти вирішенню питання. Депутати доручили секретарю міської ради Сергію Галушко та керівнику апарату райради депутату Олександру Міщенку бути координаторами цієї справи.
Наостанок говорили про проведення місцевих виборів 31 жовтня. Якщо все буде добре, у вересні почнеться виборча кампанія.
]]> <![CDATA[Пограбовані банки]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=10999 Кримінал Fri, 30 Jul 2010 10:42:44 +0300 Так, 22‑го липня до новосанжарських правоохоронців із заявою звернулася жителька Руденківки. Вона повідомила, що з погребу, який розташований на її подвір’ї, невідома особа викрала банки. Звичайні банки для консервації — 51 літрову та 27 трилітрових. При цьому господарці було завдано збитку на 240 гривень.
На місце події виїхала оперативна група, і після низки розшукових заходів особа, що скоїла крадіжку, була встановлена. Як з’ясували міліціонери, чужі банки знадобилися односельчанці потерпілої — громадянці С., 1967 року народження. Крадіжку вона скоїла вдень — близько 11‑ї години. Прийшла до чужого подвір’я, побачила незачинений сарай, а там — вищезгадані банки. Їх вона спритно перенесла до себе додому. Напевно, планувала закрити на зиму огірки та помідори. Але завадили працівники міліції. Банки вилучили, а проти жінки порушили кримінальну справу за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України.
***

21‑го липня до чергової частини Новосанжарського райвідділу звернулася жителька Великих Солонців. Вона повідомила, що невідомі особи проникли до її будинку та викрали мобільний телефон «Моторола С123».
У ході проведення оперативно-розшукових заходів особи крадіїв були встановлені. Ними виявилися троє малолітніх жителів Великих Солонців. Усім хлопцям — по 12 років. І за проникнення до чужого житла та скоєння крадіжки проти них можуть порушити кримінальну справу за частиною 3 статті 185 ККУ.
***

22‑го липня в ході оперативного відпрацювання по знищенню наркотичних рослин новосанжарські правоохоронці перевірили подвір’я одного із жителів Малої Перещепини. На городі 88‑річного дідуся міліціонери знайшли 273 кущі коноплі. Тепер охоронцям правопорядку потрібно з’ясувати, як і хто розсадив у домогосподарстві наркотичний «квітник». Вирішується питання про порушення кримінальної справи за частиною 2 статті 310 ККУ.
]]> <![CDATA[Команди змагаються за кубок району]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=10998 Спорт і здоров'я Fri, 30 Jul 2010 10:42:15 +0300 «Колос» (Стовбина Долина) — «Ворскла» (Забрідки) — 0:3;
ФК «Зоря» (Руденківка) — «Старт» (Писарівка) — 4:0;
«Темп» (Суха Маячка) — «Газовик» (Нові Санжари) — 2:4;
«Сила ради» (Нові Санжари) — «Фортуна» (Великі Солонці) — 7:0;
«Авангард» (Попове) — «Лиман-2» (Шедієве) — 1:3;
«Лиман» (Шедієве) — «Ворскла» (Кунцеве) — +:-;
«Юність» (Галущина Гребля) — «Ворона» (Лелюхівка) — 2:3;
«Чиста криниця» (Драбинівка) — «Маяк» (Малий Кобелячок) — 5:1.
У ¼ фіналу зустрінуться пари: «Ворскла» (З) — «Ворона», «Газовик» — ФК «Зоря», «Лиман» — «Сила ради», «Чиста криниця» — «Лиман-2».

***

22‑го липня на центральному стадіоні Нових Санжар пройшов розіграш кубку пам’яті правоохоронця Івана Кузнєцова. За почесний трофей змагалися чотири команди — «Ворона» (Лелюхівка), «Ворскла» (Забрідки), «Стандарт» (Нові Санжари) та «РВ ГУМВС». Перед початком зустрічей команди-учасниці привітав перший заступник начальника Новосанжарського РВ ГУМВС Василь Ткаченко.
Новосанжарський «Стандарт», який виступав на турнірі, так би мовити, «поза конкурсом», впевнено переміг у двох своїх поєдинках із «РВ ГУМВС» та «Вороною» із однаковим рахунком — 2:0. Але, не дивлячись на перемогу, місце у фіналі «стандартівці» уступили міліціонерам. У іншому півфіналі «Ворскла» мінімально перемогла «Ворону» — 1:0.
У фінальній зустрічі впевненіше виглядала команда правоохоронців. Вона у підсумку і перемогла із рахунком 2:0.
]]> <![CDATA[Футбольні баталії]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=10997 Спорт і здоров'я Fri, 30 Jul 2010 10:41:57 +0300 ]]> <![CDATA[Рибалки без роботи?]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=10996 Відкритий лист
Шановні депутати районної ради! Звертаються до вас рибокористувачі Кобеляцького району, які проживають у селах Світлогірське, Орлик, Радянське та ведуть свій промисел у господарській зоні РЛП «Нижньоворсклянський» на Дніпродзержинському водосховищі]]> Суспільство Fri, 30 Jul 2010 10:41:20 +0300 Відкритий лист
Шановні депутати районної ради! Звертаються до вас рибокористувачі Кобеляцького району, які проживають у селах Світлогірське, Орлик, Радянське та ведуть свій промисел у господарській зоні РЛП «Нижньоворсклянський» на Дніпродзержинському водосховищі.
Ми знаємо, що А. О. Таранушич, В. В. Жуков та В. В. Попельнюх подали на розгляд сесією районної ради заяву про закриття рибного промислу в цій зоні, мотивуючи тим, що такі види риб як берги та карась червоний занесені в «Червону книгу». Але ж ці види риб не дозволено ловити на жодній водоймі України. Так що ж виходить, потрібно заборонити ловити рибу всюди по країні?
Вище вказані посадові особи звернулися з листом про заборону промислу в обласне управління охорони навколишнього середовища і отримали відмову.
Усі рибокористувачі справно платять податки, які надходять до районного бюджету та всіх фондів. Тож ми вважаємо, що не для того ви обирали голову районної Ради Володимира Жукова та призначили головою райдержадміністрації А. О. Таранушича, щоб вони залишили нас без роботи. Можливо, їм завтра придумається закрити ще декілька підприємств у районі. Так що ж, ви теж будете за це голосувати?
Шановні депутати районної ради! Від результату вашого голосування залежить працевлаштування 50–60 рибалок. Не залиште наші сім’ї голодними. Заздалегідь вам дякуємо.
]]> <![CDATA[Аматорам від журналістики]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=10995 Суспільство Fri, 30 Jul 2010 10:37:04 +0300 Очевидно, для тих, хто хоче писати, треба ще і читати, тому ми рекомендуємо переглянути в районній бібліотеці праці В. Чернявського: «Кобеляччина на межі тисячоліть» 2000 року, « Народна дипломатія» 2003 року, фотонарис «10 років Кобеляцькому Ротарі-клубу» 2005 року й інші, де широко, в доступній формі ці питання викладені, а також матеріал у газеті «Колос» від З липня ц. р. «20 років співпраці», надрукований у переддень приїзду німецької делегації, і ви зрозумієте, що зроблено за ці роки, а «Колос» доступний і пересічним і непересічним.
А найкраще запитати в районній лікарні, куди надходили інсулін і медикаменти на сотні тисяч гривень, де працюють автомобіль швидкої допомоги «Фольксваген», обладнання хірургічного й інших відділень. Або в батьків 141 дитини, врятованих від цукрового діабету німецьким інсуліном, у пожежній частині, де постійно використовуються два пожежно-рятувальні автомобілі із Зінгена, в аграрному ліцеї, де використовуються токарні, свердлильні і слюсарні верстати, та немає потреби всього перераховувати, якщо на це не бажають звертати увагу так звані «пересічні» громадяни.
Ми прохаємо редакцію газети розмістити два фото: одно із м. Зінгена, де в знак нашої співпраці ще в 2005 році одну з вулиць названо Кобеляцька, і наш пам’ятний знак, як адекватну відповідь на увагу і добрі справи наших партнерів і колег із Зінгена.
І на завершення: курс України в Європу вже 20 років декларують усі президенти і уряди. Там високий життєвий рівень, і досягнутий він завдяки злагоді та співпраці.
Після Великої Вітчизняної війни, 65‑річчя якої ми святкуємо, в Європі було здійснено так званий план Маршалла, де головним і першим стояло примирення всіх раніше ворогуючих сторін. На це першими пішли Франція і Німеччина, а потім і інші. Так створилася потужна система — Євросоюз. Рівень життя там на порядок вищий, ніж у нас, а ми досі воюємо. Хіба можна продовжувати війну з тим хто тобою переможений, намагатись змінити їх менталітет і повернути до нашого способу життя? Вони цього ніколи не захочуть.
Тож повернімося до нас: нам потрібне порозуміння перш за все в суспільстві, пошук надійних партнерів і друзів за кордоном як запорука прогресу. На цей шлях ми стали 20 років тому і не помилились. Якби всі поступали так, уже був би прогрес, а ми борсаємось самі в собі, боремось між собою та шукаємо ворогів.
Якщо є бажання створювати інші клуби і започатковувати співпрацю на благо суспільства, ротарійці це тільки вітатимуть і підтримуватимуть, справ для конкретних зусиль безліч, тож ініціатива за бажаючими. Бажаємо всім добра і благополуччя.

]]> <![CDATA[ДАІ інформує]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=10994 Суспільство Fri, 30 Jul 2010 10:36:19 +0300 Звертаємо увагу водіїв транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують зазначені вище показники, на обов'язковість дотримання вимог встановлених заборонних дорожніх знаків та просимо утриматись від поїздок з 10.00 до 22.00, коли температура повітря вище 28 °С. У випадку порушень встановлених обмежень винні особи будуть притягнуті до відповідальності згідно з чинним законодавством
]]> <![CDATA[Незвична пожежа]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=10993 Надзвичайно Fri, 30 Jul 2010 10:35:38 +0300 Начальник сектору державного пожежного нагляду Кобеляцького РВ ГМВС України Андрій Гречаний: «Автобус зберігався на приватній території по договору оренди. Вночі виникло коротке замикання електромережі автобуса, внаслідок чого і сталася пожежа. Сторож побачив, викликав пожежну охорону і власника. Полум’я загасили, але уже були матеріальні збитки, розмір яких на даний момент встановлюється».
За словами Андрія Анатолійовича пошкоджене сидіння, внутрішня обшивка автобуса, полопались стекла і зовнішнє покриття фарби теж ушкоджене. Вцілів двигун.
— До райвідділу звернулися потерпілі із заявою з’ясувати обставини при яких виникла пожежа, оскільки вони сумніваються, що стався саме нещасний випадок, — проінформувала інспектор по роботі з населенням РВ УМВС Віра Гомонюк.
]]> <![CDATA[У «Фонтані» навчають вірити в Бога]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=10992 Культура та освіта Fri, 30 Jul 2010 10:14:48 +0300 Незадовго до цього Новими Санжарами почали ходити чутки, що хтось узяв колишній піонертабір «Фонтан» в оренду. На сесії районної ради деякі депутати навіть переймалися, чи не стане дитячий заклад пристанищем для якихось сектантів. Утім, як з’ясувалося досить швидко, табір просто здали в оренду православній церкві Київського Патріархату. Чутки стихли, заклад розпочав свою роботу. А минулого тижня у «Фонтані» побував наш кореспондент, щоб подивитися, кого, чому і як навчають у колишньому піонерському таборі.
Допоки розшукував табірне керівництво, встиг помітити на території кілька десятків молодих людей. Деякі з них були із сумками та рюкзаками, а це яскраво свідчило про те, що у таборі триває черговий заїзд. Незабаром ця думка дістала своє підтвердження. Адже за кілька хвилин ми вже розмовляли із безпосереднім керівником табору — єпископом Полтавським та Кременчуцьким владикою Федором. Він одразу ж пояснив у чому відмінність нинішнього «Фонтану» від сусідніх таборів. І розповів про передумови створення подібних закладів.
— У радянський період церква була гонима. Священик не міг проповідувати за межами храму, — згадує історію владика Федір. — А потім ми зіткнулися зі ще більшою проблемою пострадянського суспільства. Якщо при Союзі в дітей закладали хоч якісь, нехай і атеїстичні ідеали, то після його розвалу розум і душу цих дітей взагалі перестали чимось наповнювати. Створився своєрідний вакуум. І цей вакуум почав заповнюватися західними фільмами, іграми, музикою. А позаяк церква втратила можливість впливати на визначальні фактори виховання, то довелося шукати якісь інші можливості.
Такою можливістю саме і була робота із дітьми у дитячих оздоровчих таборах. Минулого року такий заклад створювали у Полтавському районі, але тоді він функціонував лише протягом однієї зміни — всього два тижні. І ось у Новосанжарському районі вдалося вперше організувати роботу табору, який би повноцінно працював весь літній сезон і міг би приймати три-чотири зміни дітей.
Вартість перебування дитини у таборі протягом двох тижнів — 790 гривень. Це не плата за відпочинок, а обов’язкова благодійна пожертва, яка і так далеко не покриває усіх витрат. Але керівництво табору сподівається на підтримку та допомогу з боку меценатів, тому у майбутнє дивиться із оптимізмом. Щодо географічної приналежності відпочиваючих дітей, то найбільше їх приїздить із Києва, Київської, Полтавської та Житомирської областей. Можливо, був би численнішим і контингент із Західної України, але звідтіля все ж таки дуже довго і складно добиратися. Щодо проведення часу у таборі, то в основному режим дня у ньому не надто різниться із типовими дитячими закладами — ігри, розваги, купання в річці та оздоровлення на свіжому повітрі. Але, звичайно ж, є і суттєві відмінності.
— Ранок у таборі починається із молитви, продовжується спілкуванням із священиком. Кожної неділі — літургія, — пояснює владика Федір. — За ці два тижні ми намагаємося вивчити цих дітей, знайти до них підхід. І, як підсумок, переконати їх вести свідоме православне духовне життя. Звичайно, за такий короткий проміжок часу зробити це непросто. Як правило, перші зрушення ми помічаємо тоді… коли дитині вже час їхати додому.
У таборі діти поділені на курені — за козацькими традиціями. І при кожному, окрім вихователя, присутній священик. Він постійно перебуває поруч із дітьми. І таким чином поступово стає для маленького відпочивальника ближчим, зрозумілішим.
— У такому курені священик має можливість спілкуватися із дітьми, повноцінно реалізувати себе як отець, наставник, — говорить владика Федір. — У процесі такого спілкування він може ненав’язливо навчати дітей любові до ближнього, прищеплювати інші цінності, які проповідує православна церква.
Як з’ясувалося у ході нашої розмови, до табору приїздять діти, які, у переважній більшості, не мають уявлення про церкву, віру та Бога. Тому навчати всього їх доводиться практично з нуля. Трапляються випадки, коли до православного табору батьки посилають проблемних дітей, сподіваючись на їхнє перевиховання. Із такими працювати, звичайно, складно, але потрібні слова у священиків у таборі знаходяться для всіх.
Цього літа в оздоровчому закладі вже пройшли дві дитячих зміни. Незабаром відбудеться заїзд завершальної — третьої. А в паузах між ними у «Фонтані» працює молодіжний табір. Молодіжний — тобто для всіх відпочиваючих, яким від 16 до 39 років. За словами владики Федора, із молоддю працювати значно легше. Адже, якщо молода людина вже приїхала до православного табору, то вона має до цього цікавість та бажання духовно навчатися. До речі, дискотеки для молоді у таборі немає. Як і обов’язкового для інших подібних закладів магнітофона, який гримить музикою впродовж цілого дня. Замість цього вихователі проводять для молоді творчі вечори, у яких кожен має можливість продемонструвати свій талант. Завершуються такі вечори запаленням ватри. І під яскраві відблиски вогню гості «Фонтану» співають пісень під гітару.
Окрім перебування власне у таборі відпочиваючих возять на пізнавальні екскурсії. Наприклад, молодь 28‑го липня поїде до Києва на хресний хід. А дітей із першого та другого заїздів возили до Полтави, щоб продемонструвати собор та музей Полтавської битви. Адже духовне і релігійне виховання нерозривно пов’язані із патріотичним.
Після розмови із владикою Федором журналіст має можливість оглянути територію табору. У невеличкій альтанці дівчина-вихователь (яких, до речі, набирають із віруючих студентів педагогічних ВУЗів) проводить бесіду із трьома маленькими вихованцями. Вона запитує їх про Адама та Едемський сад. Хлопчаки невпевнено, але щось відповідають. Далі помічаємо групу молоді, яка сидить просто на траві. Перед гуртом слухачів стоїть священик, який читає лекцію. У паузах він звертається до аудиторії із різними запитанням. І отримує відповіді. Не завжди точні та правильні, але щирі. Власне, побачені картини і є демонстрацією того, як у «Фонтані» працюють із відпочиваючими. Тут намагаються оздоровити не тільки тіло, а, головним чином, душу. Навчають жити за Біблією і вірити в Бога.
]]> <![CDATA[У Нових Санжарах розчистять річку Ворона]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=10990 Суспільство Fri, 30 Jul 2010 09:49:54 +0300 — Взагалі ця ініціатива розглядалася селищною радою давно, — говорить мер Нових Санжар Андрій Река, — але тоді вона просто була не на часі. Зараз прийшла нова влада і можна сміливо братися за втілення у життя серйозних проектів.
За словами селищного голови, досвід із розчищення річок він вже має. Адже іще у 90‑х, у часи його головування в Чутівській РДА, йому довелося займатися розчищенням річки Коломак.
— Зараз та річка — одна з найчистіших у тій частині області, — з гордістю говорить Андрій Река, — так що досвід у мене є, я знаю що і як.
Але перш ніж замовляти розроблення проекту на розчищення, керівництво селищної ради вирішило зібрати сходку, поговорити із тими мешканцями Нових Санжар, які живуть на березі Вороної. При цьому ставили за мету не лише поінформувати новосанжарців, а й отримати їхню підтримку.
— Крім цього, від деяких жителів потрібне ще й розуміння, — говорить новосанжарський мер. — Адже зараз навколо русла річки розташовані людські будматеріали, якісь корми для домашнього господарства. Це все потрібно буде прибрати. Крім цього, береги річки доведеться очищати від великої кількості дерев, якими вона дуже заросла.
Жителі вулиць та депутати, присутні на сходці, ініціативу селищної ради підтримали. Більшість із них висловили готовність підтримувати роботи з очищення і фізичною працею, і фінансовою допомогою. Адже втілення гарного задуму в життя обійдеться у чималеньку суму.
— Зараз ми говоримо про відрізок річки у межах селища довжиною у 2 кілометри. — Пояснює Андрій Река. — Тільки розробка проекту буде коштувати 60 тисяч гривень. Вартість робіт з очищення становитиме понад 2 мільйони гривень. Звичайно, кошти чималі. Але люди, присутні на сходці, висловили впевненість у тому, що ми доведемо цю справу до логічного кінця. Я в цьому також не сумніваюся.
У процесі спілкування із головою та депутатами селищної ради жителі Нових Санжар висловлювали свої думки та пропозиції. Одна із них стосувалася назви річки.
— Зараз ця річка зветься Ворона, але історична назва її — Лузерна. То чому б не повернути річці давню, ще козацьку назву? — запитав один із учасників сходки.
Андрій Река пообіцяв подумати над цією пропозицією. І, можливо, із поверненням у старе русло річка Ворона поверне собі ще й історичну назву.
]]> <![CDATA[Літо, спека і… смерть]]> http://exo.in.ua/?page=new&id=10989 Надзвичайно Fri, 30 Jul 2010 09:47:09 +0300 Причиною цьому часто стають різкі перепади температури та атмосферного тиску. А якщо їх іще підсилити дією алкоголю, то кінцевий результат може виявитися по-справжньому смертельним.
Чоловік із Ленінового алкоголю на сонці не вживав. Він просто вантажив сіно серед неймовірної липневої спеки. Раптом йому стало погано. Чоловік відійшов убік, у нього стався серцевий напад, він впав на землю і непорушно застиг. На місце події викликали медиків та правоохоронців, але тим лишалося тільки констатувати смерть.
А от у Вільному Степу, кількома днями по тому, чоловіки не працювали, а, як кажуть, вживали по «п’ять крапель». Про те, що робити це на палючому сонці небезпечно, вони, напевно, не думали. За деякий час один із них полишив компанію і рушив додому, котячи поряд велосипед. Ішов‑ішов і раптом упав на краю дороги разом із велосипедом. Та більше вже і не встав. Від страшної спеки та дози алкоголю у чоловіка зупинилося серце…
Мешканець Лівенського, коли збирався разом із друзями на природу відзначати День рибалки, звичайно,  ні про що погане не думав. На жаль, не думав він і про власне життя. Адже коли чоловікові схотілось покупатись, він без роздумів стрибнув із кручі в річку. У тому місці Оріль різко повертає і її вода утворює небезпечний вир. Чоловік пірнув, але випірнути вже не зміг. Тіло його знайшли лише наступного дня.
Сумний перелік смертей, які сталися протягом останніх тижнів на Новосанжарщині, завершує самогубство у Нехворощі. Можливо, на рішення місцевого жителя і вплинула надзвичайна цьогорічна спека, але головними причинами зведення рахунків із життям стали тяжка хвороба та постійні нестатки. Усе це у сукупності і привело чоловіка до мотузяної петлі. Як зазначають новосанжарські правоохоронці, це найбільша кількість смертей, які сталися цього року протягом такого невеликого проміжку часу.
]]>