Зізнається - не може терпіти кабінетних чиновників і кар’єристів. Таким був і залишається наш легендарний земляк, піонер нафтогазових розробок на Полтавщині Валентин Каменський.
Валентин Павлович часто згадує місця дитинства. 1938 його село та ще сотні хуторів з церквами і кладовищами стали дном величезного штучного Рибінського моря. Під воду пішла восьма частина ярославської землі. Заплакавши над радянською Атлантидою, чоловік перебрався до Чечні. У Грозному екстерном закінчив нафтовий інститут. А 1942 отримав диплом з відзнакою. Того ж року очолив експедицію на Урал. І одразу ж успіх – відкриття Єлшанського газового родовища.
Далі Кавказька експедиція. Жили у далекому гірському аулі. Працювали майже без відпочинку. Кілька разів ледь не загинув, – згадує заслужений геолог СРСР. Та незабаром Валентин Каменський змінив геологорозвідку сухопутну на морську. При температурі –50 розвідники надр шукали на узбережжі Північного Льодовитого Океану вугілля, газ, нафту. Експедицію «Головпівнічморшляху» очолював відомий полярник Іван Папанін. А ще хлопця буквально зачарували полярна ніч, північне сяйво та день, що триває 24 години на добу.
1948-ого Валентин Каменський починає шукати українське чорне золото. Він напевне знає, де потрібно робити свердловину. А 15 червня 1950 року на Радченківському родовищі, за 15 км від Миргорода, ударив перший в Україні фонтан нафти...
На початку 70-х років минулого століття в Україні добували 13 мільйонів тонн нафти та 75 мільярдів кубометрів газу. Нині ж, наприклад, чорного золота качають лише 5-6 мільйонів тонн. Родовища вичерпані,– переконує геолог. Зокрема, й найбільше в області Глинсько-Розбишівське.
У дні поважного ювілею людину–романтика вітають друзі, рідня. Серед подарунків, зазвичай, квіти. Та як зізнався сам винуватець події, для нього найкращий у світі запах – аромат нафти.
