А хто ще пам’ятає, що в Україні відбувалося в березні 2020‑го року?
Нагадую, п’ять років тому в Україні був зафіксований перший випадок захворювання на коронавірусну інфекцію.
Дуже добре пам’ятаю, як тоді боялися. До істерики, до параної. Які безглузді заходи запроваджувала влада. Безглузді до ідіотизму. Пам’ятаю, як люди всерйоз обговорювали, чи вдасться їм вижити в умовах появи нової гострої респіраторної інфекції. І як розчинялися в загальному панічному налаштуванні суспільства одинокі голоси медиків, які не втратили здорового глузду і професійних знань, і які говорили, що приводів для паніки немає.
Пам’ятаю, як вичитував у Інтернеті різні медичні довідники ще радянських часів. І «прозрівав» від того, що щось подібне вже було. Не раз і не двічі було. І нічого особливо небезпечного в «страшній смертельній» болячці немає.
У принципі, все закінчилося так, як прогнозували професійні медики. Людство не вимерло, а в своїй переважній більшості перехворіло на коронавірус, який за лічені роки перетворився із «смертельної» хвороби в банальний ГРВІ. Зрештою, він таким і був із самого початку.
А потім на нашу землю прийшло дійсно лихо. Прийшло дійсно страшне і смертельно небезпечне випробування, назва якому «війна».
Війна — це вам не нещасний банальний вірус. Від неї дійсно гинуть. Гинуть і окремі люди, і цілі держави.
А війна на нашій землі триває вже більше трьох років. І під час неї дійсно з’являються приводи для паніки і для розпачу. Адже вона вже увійшла практично в кожен дім, у кожну сім’ю. І приводів для оптимізму вона з кожним своїм днем залишає все менше і менше.
Та все ж… Нещодавно проведені соціологічні опитування стверджують, що ще цілих 45 відсотків українців сподіваються на те, що 2025 рік буде кращим за попередній.
Багато це чи мало? Та це фантастично багато, якщо це дійсно так!
Виходить, що Україна на глобальному рівні займає 15‑те місце серед країн з найбільш позитивними очікуваннями від 2025‑го року.
За Індексом загальної надії, Україна займає 19‑те місце, а три позиції попереду займають Колумбія, Кенія та Швеція. Джерело: https://censor.net/ua/n3527780.
І це держава, на території якої більше трьох років триває найкровопролитніша в 21 столітті війна. Це ж виходить, що люди в країнах, де подібного лиха не бачили десятиліттями, а то й століттями, налаштовані менш оптимістично, аніж українці.
Цікаво, що соціологи стверджують, що найбільш оптимістично налаштовані люди, яким за 65 років.
А це ж українські пенсіонери, які ніколи «солодко» не жили і яким, окрім проблем, спільних для всіх вікових категорій, ще й вікові «болячки» дошкуляють. Але вони успішно пережили коронавірус і не втрачають віри в те, що переживуть і війну.
Так, переживемо ми і війну. Сумнівів у цьому немає.
Але аби таки пошвидше. Адже війна забирає не просто території, гроші, економіку. Вона забирає людські життя. Забирає те, що не відновиться ніколи.
Так що переживемо. І виживемо. І вже цим переможемо, всім чортам на зло.
