Практично кожному господарю чи господині хочеться, аби на їх садибі росли та милували око вічнозелені рослини. У нашому кліматі — це сосни, ялини, туї, ялівці та кипарисовики. Але потрібно враховувати, що вони досить примхливі і потребують дотримання певних умов для того, щоб ці рослини прижилися. Яких саме — читайте нижче.
Вічнозелені хвойники здатні зберігати відмінний зовнішній вигляд при загиблих коренях протягом 2?х або 3?х тижнів. Гілки залишаються гнучкими, а хвоя — зеленою. Однак голки, що втратили блиск і набули кошлатість, мають насторожити покупця. А обрізані кінці гілок, коріння з пожовклою деревиною є достатньо вагомою причиною, щоби зовсім відмовитися від придбання саджанців.
Здорова рослина прикрашена рівними ошатними пружними голками на гнучких гілках. Коріння в зрізі має білий колір. Добре, якщо земля в контейнері покрита мохом.
Важливо розрізняти: рослина з грудкою в полотняному мішку — це хвойник не в контейнері, а з відкритим корінням. Таку ялина або тую можна купувати, якщо земля в комі щільна, помірно волога і міцно сидить на кореневище.
Вважається, що краще купувати саджанець у контейнері. Однак, якщо ви вибираєте рослину на ринку, то хвойник з щільним комом може виявитися більш кращим придбанням. Оптимальний же варіант — контейнер з рослиною від перевіреної компанії: у цьому випадку ви отримуєте гарантію, що вічнозелений красень приживеться на ділянці з імовірністю 100 %.
Вибирайте сприятливий час для посадки. Найкращий період — із серпня до початку квітня, коли настає вегетаційна пауза, стадія спокою. В умовах України оптимальні строки припадають на вересень — жовтень. У цей час немає спеки, а ґрунт тривалий час зберігає постійну температуру. Великі ялини та сосни доцільно висаджувати взимку — із січня до початку березня.
Враховуйте вимоги рослин до ґрунту. Найкращі місця для хвойних порід у саду — це ділянки, де вже прижилися чорниця (лохина), рододендрони, гортензії. На таких ділянках зустрічаються трави: подорожник, кінський щавель, хвощ. Усі ці рослини привільно почувають себе на кислих ґрунтах, а вічнозелені тайгові дерева й чагарники, за рідкісними винятками, люблять середовище з рН 5,5 та нижче.
Задавайте вірний інтервал посадки. Оптимальна відстань між деревами становить 2–3 метри. Чагарники слід висаджувати з кроком 1–1,5 м. При більш тісному розміщенні хвойники заважають один одному, у разі розрідженій посадки рослини чахнуть.
Готуйте заздалегідь посадочні осадові ями. Спочатку слід викопати широкі та глибокі ями — їх діаметр має становити 70 см та більше, а глибина — 1–1,2 м. На дно покладіть цегельний бій, осколки скла, гравій, щебінь, пісок — зробіть дренаж. Зверху насипте потужний шар ґрунтового субстрату — суміші з торфу, опаду, лісової листяної землі, піску. У результаті, повинна вийти лунка, діаметр якої на 20–30 см більше перетину ґрунтового кома на коренях рослини.
Враховуйте індивідуальні особливості рослин. Наприклад, сосна і ялівці люблять суглинки, ялина, ялиця воліє супісків, а туя вимагає гумусних ґрунтів.
Зберігайте ґрунтовий ком. Усі хвойники живуть у сусідстві з грибами. Нитки міцелію — гіфи гніздяться на поверхні коренів: від дерева гриби отримують цукор, а натомість постачають легкий до засвоєння азот, вітаміни та ферменти. Завдяки мікоризі поглинаюча здатність кореневої системи збільшується в десятикратному розмірі. На відкритому ж повітрі гриби гинуть за 2–3 хвилин, після цього коріння одразу ж позбавляється 9/10 поглинаючих органів. Зберегти життєдіяльність рослини після такої втрати — надзвичайно складна справа.
Вірогідно, ви будете висаджувати вічнозелене дерево вперше. У цьому випадку ризикніть — помістіть саджанець у лунку разом із грудкою та мішком. Заходу гарантує 100- % успіх: тканина з часом згниє, а коріння збережуть життєдіяльність у звичному для них середовищі. Але ж не забувайте, що в даному випадку мова йде про полотняний, а не синтетичний мішок.
Зачекайте, йде завантаження...
