Більшість знущань з автодвірників припадає на осінньо-зимовий період, коли негативні температури постійно перемежовуються з дощем. Зрештою, щітки примерзають до скла. Найнеприємніше — це крижаний дощ, після якого машина покривається таким шаром льоду, що і двері не просто відкрити.
У будь-якому випадку очевидно, що ніякий двигун приводу склоочисників не звільнить їх з крижаного капкана. Тепла грілка, антиобмерзачі, скребки — це ще може допомогти. До речі, не треба використовувати окріп: вітрове скло автомобіля майже напевно трісне. Акуратно звільнивши щітки, обов’язково очистіть їх крайки від залишків льоду, інакше на склі можуть з’явитися мікроподряпини.
Якщо пустити двигун і направити тепле повітря на скло, очищення прискориться. У привілейованому становищі будуть власники машин з електричним підігрівом вітрового скла або хоча б «зони покою» двірників.
Навіть якщо двірники не примерзли, не слід давати їм тертися по обмерзлій поверхні скла. Користі від цього все одно не буде, а ось край щіток обов’язково постраждає. Двірники повинні працювати тільки на гладкій поверхні.
Діаметрально протилежна картина — абсолютно сухе замизкане вітрове скло автомобіля. Як правило, власник включає двірники, подає порцію «омивайки» та чекає, коли стане хоч трохи краще. Знову ж таки, краще не стане, а от двірники при роботі по шорсткій поверхні точно постраждають. У таких випадках добре б вилізти із машини та активно попрацювати мокрою ганчіркою.
Ще одна, знайома багатьом, ситуація виглядає банально: двірник уперто залишає на своєму секторі неочищену дугу. У цьому майже завжди винен прилиплий до щітки шматок бруду. Сам він відвалюватися зазвичай не бажає, а край двірника, як і скло, при цьому псуються з кожним новим махом «туди-сюди». Тут знову потрібно ручне втручання.
Зачекайте, йде завантаження...
