— Володимире Костянтиновичу, скільки ви працюєте на посаді начальника відділу культури та туризму?
— Із першого жовтня.
— А перед тим, як посіли цю посаду, чим займалися?
— Я був директором приватного підприємства у Кременчуці, яке спеціалізувалося на меблевій індустрії, будівництві та харчовій промисловості. А Кобеляцький район мене пам’ятає як художнього керівника. У 90‑х роках я очолював два вокально-інструментальні ансамблі у Світлогірському будинку культури. Це те, що пов’язує мене з творчістю.
— Яким чином ви опинилися у Кобеляках?
— Мене запросив працювати у Кобеляцький район голова адміністрації Анатолій Таранушич, за що я йому дуже вдячний. Він знав, що я хворий культурою. Задля того, щоб займатися цією справою, я кинув бізнес і приїхав сюди.
— Чи плануєте ви у сфері працівників культури району зробити якісь кадрові зміни?
— Гадаю, кадрові зміни будуть. Поряд зі мною залишаться люди, які дійсно бажають працювати і розвивати цю галузь. Звичайно, я нікого звільняти не буду. Однак ті, що захочуть залишитися на посадах, повинні будуть працювати у тому напрямку й режимі, що я задумав. Якщо людина відчуватиме, що вона не на своєму місці, — нехай звільняється. Мене, чесно кажучи, здивувало, що люди тут працюють по програмі п’ятдесятилітньої давності. Так працювати не можна. Я хочу втілити в життя багато ідей.
— Які ідеї ви вже пропонували?
— Мною був задуманий і вже проведений Фестиваль українського народного танцю. Він відбувся, коли я пропрацював два тижні. Коштів ми не просили ні в організаціях, ні з бюджету. Фестиваль пройшов яскраво, і дуже жаль, що зал був майже порожній. Припускаю, що глядачів було мало, оскільки вони не знали, що за захід буде відбуватися. Але ті, хто прийшли на нього, розповідали іншим про побачене, і люди дуже жалкували, що не пішли. Колективи на фестиваль приїхали з Кременчука, Дніпропетровська. Приємно, що білицький колектив «Чебреці» був визначений одним з найсильніших. Я планую цей фестиваль зробити щорічним.
Нещодавно до Кобеляк навідувалися козельщинські артисти, а наші, — відвідали з концертною програмою Козельщину. Цей обмін відбувся завдяки співпраці голів райдержадміністрацій двох районів. Велика подяка їм за організацію. Почастіше б керівникам приходили такі чудові ідеї. Окремий захід хотілося б провести з сучасного бального танцю. Також є бажання провести фестиваль бардівської пісні.
— Чи плануєте щось змінити у проведенні щорічних традиційних заходів?
— На днях до мене приходили організатори щорічного концерту «Рок проти СНІДу». Я їм пообіцяв, що буду їх підтримувати, і спільними зусиллями ми проведемо цей захід більш масштабно, ніж він проходив раніше. Також я вже дав команду готуватися до новорічних ранків. Дійство відбуватиметься на сцені. Не буде, як раніше, коли їздили виступати по організаціях. Я вважаю, що це не вигідно і не престижно. Краще провести яскравий новорічний ранок у приміщенні РЦКіД. Хай батьки з підприємств приводять своїх дітей на ранок з конкурсами. А потім ми влаштуємо спектакль на сцені. Скажімо, новорічну казку. Звичайно, це буде платна послуга.
Як проводилися інші традиційні заходи, я ще не знаю. Але буду намагатися їх прикрасити своїми новими ідеями.
— А гуртки, які діють на базі РЦКіД, зазнають змін?
— Я повністю хочу змінити штатний розклад працівників міського Будинку культури. Щоб кожен художній керівник проводив по 2–3 гуртки у різних вікових категоріях. Є ідея створити дитячий та дорослий вокально-інструментальні ансамблі та джазовий і духовий оркестри. Але ці питання потрібно узгодити з керівництвом райдержадміністрації. Є також задумки створити козачий хор. До речі, я Окружний отаман Наддніпрянської флотилії українського козацтва. Кобеляччина — це козацький край. Я знаю, що відношення до козацтва у районі досить негативне, проте я спробую його змінити і довести, що козаки уміють не лише горілку пити.
Також хотілося б створити якісну дискотеку для молоді. Як ви бачите, змін, пов’язаних з гуртками, буде багато, тому запрошую жителів міста приводити своїх діток і самим приходити. Талановиті діти — це наше майбутнє, про це не треба забувати.
— У роботі сільських клубів ви плануєте щось змінити?
— У мене є велике бажання відновити роботу будинків культури на селі. Я вже відвідав кілька. Можу зробити висновок, що клуби функціонують там, де є бажання у самих людей їх підтримувати. Обласний відділ культури мене проінформував, що нині працює програма «Культура», за якою кошти виділяють на відновлення двох будинків культури у районі. То при виборі цих двох об’єктів ми надаватимемо перевагу тим селам, де дійсно на сьогодні працює художня самодіяльність.
— Ваше відомство опікується також і туризмом у районі. Чи плануються там якісь нововведення або зміни?
— Я планую взяти на цю посаду професіонала, який серйозно буде займатися туризмом. Ми вже примітили людину, яка зможе вміло організовувати туристичні поїздки по території України. А далі, можливо, зможемо організувати поїздки і за кордон. Але це питання ще детально мною не вивчене.
— Читачам хотілося б більше дізнатися про ваше особисте життя. Ви одружений?
— Ні, розлучений. Сам виховую восьмирічного сина, якого звати Ян. Власного будинку у Кобеляках ще не маю, знімаю квартиру. Брав участь у проектах телеканалу СТБ.
— Розкажіть про це, будь ласка, детальніше.
— У програму «Х-фактор» я потрапив на перший ефір в Україні, який транслювався у 26 країнах світу. Для мене це було несподіванкою. Потім пройшов усі кастинги, співав у Київському Палаці спорту і потрапив до сотні найкращих співаків сезону. Далі йти відмовився сам — з особистих причин.
Проте мене з сином запримітив кінорежисер з Москви. Він проводив проби для свого проекту. Коли оцінив мою з сином акторську майстерність — запросив нас зніматися у фільмі «На берегах Кубани». Чекаємо його дзвінка.
Під час співпраці з каналом СТБ, ведуча Оксана Марченко пообіцяла знайти моєму сину Яну «нову маму». Тому мене запросили на телепрограму «Давай одружимося» (авт: онлайн-версію програми ви зможете переглянути в Інтернеті за адресою: www.svadba.stb.ua/video/2010/9/8/27281). Однак із жінкою, яку я обрав, так нічого і не склалося. Але я впевнений, — в мене все попереду.
