Дорослі, як відомо, теж є дітьми. Лише великими. І вони, звичайно, також очікують від святого Миколи якого-небудь подарунка. Хтось — ключі від автомобіля чи новеньку шубку. А хтось — просто тверезого і негулящого чоловіка чи хоча б якусь роботу, що приноситиме гроші у сім’ю.
На різочку, як правило, не очікує ніхто. А декому б і не завадило. Як, наприклад, отим українським комсомольцям чи регіональцям, які днями вчергове «відзначилися» у аеропорту німецького міста Франкфурт. Це місце є для української влади якимось своєрідним лакмусовим папірцем, що виявляє її приховану сутність. У минулому році там чудив тодішній міліцейський міністр, «помаранчевий» чи то «білосердечний», Юрій Луценко. Зараз творять не надто гарні дива «біло-голубі» в купі із «червоними». Кольори різні, а сутність одна. П’ють, гуляють, бешкетують і зневажають закон. Звикли, що закони, які вони самі написали, діють не для них. А німці у Франкфурті, вони ж тупі, вони не розуміють, хто перед ними. І їм «по-барабану», що ти міністр чи депутат. П’яний — значить тверезій у поліцейській дільниці. А тепер вгадайте із трьох разів, чи будуть покарані ті наші високопоставлені земляки, котрі вчергове «підняли» міжнародну репутацію України. Я думаю, що їм усе зійде з рук. І вони й далі пануватимуть, бешкетуватимуть і жертимуть горілку, сідаючи при цьому і в чужі літаки, і за кермо власних автомобілів. Тому що їх знову виберуть у владу, у депутати з усіма витікаючими наслідками.
І надія лише на свято Миколая і його різочку. Можливо, хоча б він нікого не боїться і не продасться на виборах за гречку та п’ятдесят гривень до пенсії.