Про геноцид

У «Ехо» була надрукована стаття «Ті, що сіють вітер», а потім і коментарі до неї, з якими я, в основному, згодна, тому не буду повторюватися, а лише зауважу, що надто вже делікатно автори відгуків обходять гострі кути. Уже потрібно прямо закликати народ до порятунку. Нічого хорошого нас не очікує. Наша влада не служить українському народу. Левко Лук’яненко, відсидівши за ідею чверть століття, відкрито говорив про це ще при помаранчевій владі: «Влада не слугує народу і не буде йому слугувати, і не потрібно себе тішити». Тих, хто сподівається на нову владу, також спіткає розчарування. Хоч би як я хотіла їй повірити, але не виходить. Реалії життя говорять про інше. По-перше, наш осередок Партії регіонів подарував кобелячанам ту саму міську владу. Це на місцевому рівні. По-друге, на високому рівні ще гірше відбувається. Провладна партія «протягує» антинародні і неконституційні закони. Чого варта пенсійна реформа? А Житловий кодекс? І що характерно, кодекс ще на прийнятий, а влада вже діє. «Газета по-українськи» (№ 190 –2010 р.) на першій сторінці помістила статтю « За комунальні борги забирають телевізори й мобілки». У ній, зокрема, пишеться: « Увечері 9 грудня Донецький водоканал провів рейд по боржниках. «Прорабатываем вопрос изьятия квартир и работаем над тем, чтобы входить без хазяев. Но самое эффективное — изымать то, что нужно в обиходе», — пояснює чиновник». Вдумайтесь у єзуїтство: «изымать то, что нужно в обиходе». Історію не нагадує? Але хоча чиновники і вважають себе мудрими, а обмеженість їх очевидна: думають, що без мобілки людина не проживе, по собі ж судять. То ж підкажу: найпотрібніше «в обіході» — повітря, без нього людина найменше часу може прожити. Замуруйте вікна і двері, і через півгодини можна « входить без хазяев « і нікому вже буде заперечувати. Мовби змовившись з «Газетою по-українськи» чи виконуючи спільну директиву, і наша юридична служба в «Ехо» пояснює, скільки дозволяється законом залишити речей людині: «білизна у кількості двох змін,.. два особистих рушники на кожну особу..», («до нитки» називається), це так за «цивілізованими» законами ХХІ століття. Здогадуєтесь, проти кого такі закони? Не проти тих, у кого тільки гаманці за десятки тисяч доларів, зі страусів чи крокодилів. Тож, люди добрі, не сподівайтеся даремно. Чим довше себе тішитимете, тим важче буде вибиратися на рівну дорогу. Колись усі раділи «перебудові», чим вона скінчалася — відомо: розвалом спільного дому. Тепер взяли на озброєння слово «реформа», і знову всі радіють невідомо чому, а чиновники, самі нічого не розуміючи, один з-поперед одного кричать: «Тільки реформи врятують». У чому їх суть — ніхто не знає, хоча очевидно, що пенсійна реформа направлена на позбавлення простих людей пенсій, а житлова — житла. Країна наша в борговій кабалі. І дивна ситуація: з одного боку — холопи без штанів, а з іншого — шевці без роботи. Ситуацію пояснюють просто: коштів не вистачає, інвестор потрібен. Та ні, то царі наші не служать українському народу. Вони й клянуться не народу, а «святому» писанню. Я вже звертала на це увагу, але ніхто не розуміє. Поясню: кому клянуться, тому і слугують. Усім відоме біблійне: «Кесарю — кесареве, Боже — Богові», усі вживають ці слова не задумуючись. Нагадаю їх походження: на провокаційне запитання фарисеїв Христос сказав, щоб принесли монету, якою платять податок, і вони принесли йому динарій. Тоді Ісус запитав, чиє то зображення на монеті, і фарисеї відповіли: «Кесареве». На що отримали відповідь: « Віддавайте кесарю кесареве, а Боже — Богу». Тому нам піраміди на грошах і понамальовували, а знаєте, яка емблема у податкової служби? Єгипетський жезл зі зміями. А ми «пієм, ще не вмерла..». Я не претендую на роль Касандри, але час покаже. Уже всякі сподівання оптимістів щодо нових політсил, думаю, зникли. Переконливо можна констатувати лише одне: закінчується вибудова чіткої піраміди влади. Відкритим залишається тільки запитання: на що вона буде вжита? Усі наші попередні влади були виконавцями плану довгострокового безпрецедентного геноциду українського народу. Режисери не допускають такого варварського знищення, яке було вчинене в 1933 році, але наслідки пролонгованого геноциду будуть ще жахливішими. Наша нація повинна бути стерта з лиця землі руками самих бездумних українців. Нестачі в поліцаях у нас ніколи не було. Генофонд нації, як відомо, — в селах, особливо в таких, де зберігся традиційно український уклад життя. Такі села вже майже повністю знищені. Проте, будуються музеї української старовини, щоб туризм розвивати і гроші заробляти. Он уже й на Чорнобилі зароблятимуть. Нормально? Спочатку вчинили трагедію, а потім гроші заробляють. І так на усьому. І символи, як писав Коробчинський, займають у нашому житті головне місце. От чи хто задумується, чому нам у 1917 році змінили календар на 13 днів? Тепер новий рік настає раніше. Тим хто святкує Новий рік за «старим стилем», нагадаю, що 14 січня ще й християнське свято «Обрізаніє Господнє». А чому наш Господь, вибачайте, обрізаний?! Святі отці, роз’ясніть мирянам.
Керівники, які уяви не мають про механізми управління і підкорення народів, будуть свідомо (чи несвідомо) виконувати заплановане тими, хто розуміє більше. Мов би в насмішку над трагедією тридцять третього помаранчева влада встановила день трауру за жертвами голодомору в дні, коли інший народ відмічає радісне свято Ханука, і після наших траурних свічок у центрі Києва запалюють святкову Менору.
Права дописувачка із Одеси в одному: потрібна просвітницька діяльність серед народу, але не така, яка відволікає і вводить в оману, а та, що дає вірні знання. Не потрібно вірити «тим, що сіють вітер» і радіти тому, що міська влада бореться з вітром випилюванням дерев. Народ повинен розкрити очі, аби не збулися біблійні пророцтва…

Логін:
Пароль:
запам'ятати