Про це говорили члени Новосанжарського товариства мисливців та рибалок на зустрічі із головою обласної ради УТМР Костянтином Боровиком. Зустріч проходила 11-го березня у актовому залі новосанжарського лісгоспу. Розпочав обласний очільник із аналізу нинішньої ситуації, яка склалася навколо полювання взагалі та мисливських угідь зокрема.
— Зараз складається така нездорова ситуація, коли у районах закривається полювання на зайця, на пернату дичину, — розповів Костянтин Олексійович. — Усі знають, що заєць зникає — його стає все менше і менше. Але відбувається це не тільки з вини мисливців. Великої шкоди йому завдають сільськогосподарські підприємства. Вони випалюють стерню та узбіччя навколо полів, тим самим знищують молодняк зайця. А скільки їх гине під час обробітку полів, під час протруєнь.
Говорив Констянтин Боровик не лише про проблему із дичиною. Головними бідами товариства нині є проблеми із фінансами. Щоб мати можливість проводити повноцінне полювання, мати дичину, потрібно буквально вкладати у ліс гроші. А для цього їх спочатку потрібно заробляти.
— Сьогодні полювання все гірше і гірше, внески все більші. Полювання вимагає вкладення коштів. Тому нам треба якось перебудовуватися для роботи у нових економічних умовах, — підкреслив Костянтин Боровик.
Зокрема, Костянтин Олексійович зазначив, що за нинішніх умов єгерська служба не забезпечує ніяких потреб. Конкретно у Новосанжарському районі на кожного єгеря приходиться близько 10 тисяч гектарів мисливських угідь.
— У кращих господарствах з такої площі дохід складає 20 тисяч гривень. У нас виходить усього 6–7 тисяч, тобто єгер не заробляє навіть на самого себе! — сумно констатував Боровик. — І перший шлях, який допоможе нам заробити гроші — вольєрне утримання тварин. Нам треба не забувати, що у 2013-му році очікується перерозподіл мисливських угідь, і якщо ми нічого не будемо робити — відстояти свої території нам буде дуже важко.
Після цього Костянтин Боровик передав слово голові районної організації УТМР Віктору Бабичу. Той коротко прозвітувався про роботу впродовж останніх років та розповів про плани на майбутнє. Із його слів було зрозуміло: організація переживає далеко не кращі часи. Прибуток отримує мізерний, єгерями забезпечена не повністю. Але перспективи, за словами Віктора Бабича, все ж таки є. Її він бачить у тому, що кожен мисливець буде вкладати свою частку роботи у догляд за угіддями, їх належне утримання. Інакше за рік на цю землю прийдуть «чужі», які вже не пустять корінних мисливців полювати до лісу. Кого мали на увазі під словом «чужі», здогадатися було нескладно — мисливсько-рибальське товариство «Кречет», яке за 5 років і так взяло під себе чимало земель і в області, і в Новосанжарському районі. За словами деяких мисливців — не завжди законним шляхом.
— П’ять років тому наш сільський голова одноосібним рішенням віддав землі «Кречету», — розповів один із мисливців, — потім те рішення визнали незаконним. Але тепер ми не можемо вийти на охоту на своїй землі — нас ловлять їхні єгері та не дають полювати!
— А самі товчуть усе підряд! Я там поруч живу, то знаю, — додав інший. — Хоч у сезон, хоч не в сезон, а стріляють, коли їм хочеться. Серед тижня можуть заїхати і просто у селі постріляти лисиць. І спробуй щось скажи. Каже: «Я — єгер, і маю право!».
Нарікали мисливці не лише на єгерів із «Кречета». Але і на їхніх колег з УТМР.
— Ми трудоучасть платимо, а ні кормушок, ні солі на угіддях немає! — запально заявив один із мисливців.
Але йому одразу ж різко відповів відповідальний за цю територію єгер.
— Та такі, як ти, і не будуть знати, де у нас кормушки! Бо про тебе тільки і говорять, що ти зайців з-під фар свого «Москвича» стріляєш! Тільки й чути «канонаду»! Це не один я підтверджу.
Мисливець замовк. А присутнім довелося констатувати — частина так званих браконьєрів є тими ж членами УТМР. Це підтвердив і Костянтин Боровик.
— Випадки, коли зайця б’ють з-під фар, непоодинокі. Є браконьєри, які таким чином вибивають їх десятками. І вони, на жаль, сидять серед нас…
Наостанок присутні знову перейшли до обговорення перспектив УТМР у районі. Завершив його запальною промовою єгер із Руденківки Ігор Соболь.
— Ніхто не прийде і не зробить вам охорону території, не облаштує кормушок, не завезе підкормку, якщо цього не зробите ви самі! — констатував він. — Якщо ж будете сидіти, склавши руки, то тоді прийде «Кречет» чи хтось інший, і ніхто з вас уже не вийде на охоту у ліс.
Чи прислухаються до слів колеги інші мисливці району — покаже час. До перерозподілу мисливських угідь лишився всього лише один рік. І провести його мисливцям потрібно із користю для себе та товариства. Інакше і земля, і ліс незабаром стануть «чужими».
