У минулому номері газети був опублікований стислий репортаж із судового засідання, яке відбулося у Кобеляках 12 квітня цього року. Безумовно, всіх перипетій процесу описати неможливо. Для цього може не вистачити цілого газетного номера. Та все ж деякі найважливіші, на нашу думку, моменти резонансного судового процесу ми спробуємо висвітлити.
Сторона обвинувачення
На жаль, того дня в судове засідання не з’явилось чимало свідків, які б могли прояснити хронологію жахливої події, котра сталася в ніч із 27 на 28 серпня 2010 року. Щодо цього суддя Віктор Голубенко навіть зробив зауваження представникам прокуратури, які підтримують обвинувачення. Ледве не головним свідком на процесі виступав вже згадуваний підполковник Олександр Власенко. Він заявив, що всі свої свідчення підозрювана Вікторія Санжарівець дала добровільно. Міліціонер категорично заперечив будь-який психологічний, а тим більше фізичний тиск з боку правоохоронних органів. Заперечив він і факт нібито викрадення дівчини у рідних. Чоловік повідомив, що спершу дівчину викликали на допит як свідка, а не як підозрювану. Для цього супровід старших за віком родичів чи адвоката не є обов’язковим. Нагадаємо, що підозрюваній на момент скоєння злочину та початку слідства було 16 років. А вже коли у правоохоронців виникли підозри щодо причетності Санжарівець до вбивства, одразу були запрошені адвокат і батьки. Вже поза стінами суду Олександр Власенко сказав: «Ми самі одразу не повірили, що Віка могла вбити. Думали, що вона когось вигороджує. І прямо їй про це казали. Але вона зізналась у вбивстві. Подумайте самі, якщо б правоохоронцям потрібно було б на когось «повісити» вбивство, то не легше знайти для цього якогось наркомана чи алкоголіка? А не шукати 16-річну дівчинку, причетність якої всі одразу поставлять під сумнів. Її допитували і працівники обласної прокуратури. І теж ставили під сумнів нашу версію. Але дівчина зізналась і їм. А зараз її навчили, як себе вести. І вона відмовилась від показів. До речі, робила це вона вже неодноразово. Під час слідства згадала чоловіка на прізвище Стогній. Нібито це він вбив. А в нього абсолютне алібі виявилось. Він у цей час у Ханти-Мансійську, за тисячі кілометрів перебував».
Під час засідання суддя Голубенко запитав підозрювану, навіщо вона обмовила Стогнія. Та відповіла: «Він мене обидив раніше. Хотіла йому «насолити».
Були того дня допитані свідки Микола Дорофєєв і Сергій Дмитренко. Це кобелячани, які виступали понятими під час відтворення ситуації вбивства. Вони сказали, що на момент проведення даних слідчих дій не помітили ніякого тиску на Санжарівець. Вона сама вказала місце, де лежав труп Звенигородського і розповіла, як його задушила. Наручників у момент відтворення на дівчині не було. Дорофєєв додав: «Я, коли підписував протокол, ще й спитав її: «Чого ти так кажеш? Ти ж не могла вбити». А вона відповіла: «А чого ти так думаєш?»
Санжарівець у залі суду теж підтвердила, що в момент відтворення обставин злочину на неї ніхто тиску не чинив. Але згадала, що її «обробили» ще до нього. І зробив це Олександр Власенко. Він, за її словами, приходив до неї в СІЗО. І знову примушував дати неправдиві свідчення. Факт появи міліціонера у слідчому ізоляторі могли зафіксувати камери відеоспостереження. Власенко тут же заперечив цю інформацію.
Мама Вікторії Тамара Санжарівець також підтвердила, що у вечір затримання донька зізналась у вбивстві. І попросила її порвати одяг, який був на ній у ту ніч вбивства. А Віка додала, що про це її просив все той же Олександр Власенко.
Представник сторони обвинувачення, помічник прокурора Олексій Кліманов у залі суду неодноразово запитував свідків, чи помічали вони тиск на підозрювану з боку правоохоронців. Однозначно стверджувальної відповіді ніхто не дав. За словами прокурора, у справі є матеріали психологічної експертизи, яка заперечує тиск на Санжарівець.
Найцікавіше у цій справі те, що поки що сторона обвинувачення не представила в судовому засіданні матеріальних доказів чи показань свідків, котрі б прямо доводили причетність Вікторії Санжарівець до скоєння такого тяжкого злочину, як вбивство. Є лише її зізнання, дані під час слідства. Зізнання, від яких дівчина під час суду відмовилась. Звичайно, можна припускати, що дані докази і свідчення будуть надані пізніше. Але поки що це лише припущення.
Сторона захисту
Захищає підсудну державний адвокат Оксана Бердніченко. Її запитання в залі суду в основному стосувались процесу відтворення. «У якій позі лежало тіло Звенигородського, куди були повернуті його ноги?» — про це запитувала адвокат в учасників процесу. Крім того, вона заявила про участь в суді нового свідка, кобелячанина на ім’я Віталій. Та про це дещо пізніше.
Ми вже повідомляли, що на захист Вікторії Санжарівець стала група полтавських журналістів і правозахисників. Вони впевнені в тому, що дівчина не винна, а зізнатись у вбивстві її примусили співробітники міліції. Зокрема, впевненість у цьому висловив Олександр Кулик, редактор «Полтавської думки», котрого суддя Голубенко залучив до справи у якості свідка. Олександр Васильович вважає, що зізнання у вбивстві Віка зробила під тиском і зі слів міліціонерів. Нібито вони придумали версію про те, що того вечора Звенигородський домагався статевої близькості із Санжарівець. А потім вона задушила його підтяжками. Кулик заявив, що Звенигородський міг стати мимовільним свідком подій, пов’язаних із фінансуванням фестивалю. А саме зняти на відео сюжет про те, як із організатора «Вйо, Кобеляки!» Мирослава Кувалдіна вимагають гроші, виділені на проведення заходу, який фінансували Партія Регіонів та райдержадміністрація.
Інша версія озвучена Куликом — пограбування. Адже відеокамеру Звенигородського так і не знайшли.
Інші учасники процесу не вірять, що дівчина чисто фізично мала здатність задушити загиблого. Надто різняться їх антропометричні дані. Вікторія має зріст 157 сантиметрів і важить менше 60 кілограмів. А Звенигородський хоча й не був двометровим багатирем, як писав раніше все той же Кулик, але значно переважав дівчину зростом і вагою.
Олег Чернецький, який представився майстром східних єдиноборств, заявив: «Це абсурд. Якщо людину душать, вона інстинктивно намагається скинути із себе нападника і хапається руками за мотузку. У даному випадку — підтяжки. А на відтворенні нам показали, що Сергій лежить і навіть не намагається чинити опору. Який би п’яний він не був, але інстинкт самозбереження спрацював би». Довідка: згідно із даних правоохоронних органів, вміст алкоголю в крові загиблого становив 3,8 проміле. Це вважається важким ступенем алкогольного отруєння. Смертельною дозою є 5 проміле.
Також учасники процесу звернули увагу на те, що під час кількох відтворень Віка Санжарівець по-різному розповідала про обставини події. То вона била Звенигородського паличкою, яку підібрала на землі. То нібито відходила від свого кривдника і виламувала прутик із дерева. «Чому вона просто не втекла?» — задавали риторичні питання правозахисники.
Крім того, звертали вони увагу й ще на одну деталь. Дівчина під час слідства розповіла, що душила Звенигородського, який лежав на животі. А коли тіло знайшли, він знаходився горілиць.
Свідок Віталій, телефон і Мирослав Кувалдін
Потрібно відзначити, що деякі «сенсаційні» заяви, зроблені під час процесу, були спростовані одразу ж в залі суду. Так Олександр Кулик заявив, що через кілька місяців після смерті Звенигородського у Полтаві «озвалась» його зникла мобілка. Адвокат загиблого відреагувала миттєво, нагадавши всім присутнім, що мобільний телефон Сергія був знайдений через кілька днів після його смерті. Він як речовий доказ фігурує в інший кримінальній справі. Спростувала вона й твердження про тілесні ушкодження, які не внесли до висновку судмедексперти. Адвокат особисто оглядала тіло і ніяких ран на голові, синців на спині та сідницях не виявила.
Одразу після суду ми телефоном зв’язались із Мирославом Кувалдіним. Він назвав «несерйозною» версію про те, що Звенигородський став свідком кримінально-фінансових «розбірок» навколо фестивалю. За словами Мирослава, ні Партія Регіонів, ні райдержадміністрація напряму не фінансували фестиваль. «Двадцять тисяч нам виділила облдержадміністрація. Вони й були головним спонсором, — розповів Кувалдін. — А всього фестивальний бюджет склав близько 40 тисяч гривень. Це зовсім невелика сума. Там фінансово зловживати нічим».
Зустрілися ми того дня і зі свідком на ім’я Віталій. Він розповів, що напередодні суду до нього приходила адвокат Віки Санжарівець. І запитувала, чи може він підтвердити, що був поряд із дівчиною у ніч із 27 на 28 серпня. Ось що повідомив Віталій: «Скажу вам те, що і їй сказав. Так, я знайомий з Вікою. 28 серпня рано-вранці я поїхав на рибалку. Це було в п’ять ранку, може раніше, точно не пам’ятаю. Біля магазину «Княгиня Ольга» я побачив Віку. Вона була заплакана і чимось схвильована. Я спитав у неї, що трапилось. Вона не відповіла і я сів на велосипед і поїхав далі. Все, більше нічого не було. На тому фестивалі я теж був, але пішов додому ще в десять вечора».
Море припущень і мінімум доказів
Не беручи на себе роль «видатних правозахисників» чи «авторів кращих журналістських розслідувань», ми спробували вислухати думки з приводу цієї кримінальної справи, висловлені професійними експертами, людьми, які десятиліттями працювали у правоохоронних органах. За коментарем «ЕХО» звернулось до колишнього начальника Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ Олександра Письмака та колишнього прокурора району Григорія Потетія. Обидва співрозмовники одразу наголосили, що не візьмуться робити однозначних висновків, не ознайомившись із усіма матеріалами кримінальної справи. Але зазначили, що одних лише зізнань підозрюваної може виявитись замало для винесення звинувачувального вироку. При морі припущень і мінімумі доказів суддя може виправдати Віку Санжарівець.
