Ні для кого не секрет, що при реєстрації автомобіля серед інших документів в МРЕВ вимагають пред'явити і квитанцію про сплату до пенсійного фонду збору, що становить 3% від вартості покупки. Що, взагалі то, не така вже і мала сума.
Ця вимога, на перший погляд, має законні підстави, оскільки грунтується на п.п. 12 і 14 ухвали Кабміна № 1740 від 03.11.1998 р. «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій». Але це тільки на перший погляд.
Хто продав?
У відповідності з ч. 2 п. 1 ст. 92 Конституції України, система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України. А згідно ст. 17 Закону України «Про системи оподаткування» сплата податків і зборів проводиться в порядку, встановленому цим законом і іншими законами України, які, зокрема, визначають платників зборів і порядок їх сплати.
Так, відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 22 жовтня 1998 року платниками цього збору є юридичні і фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів. Закон України «Про системи оподаткування» не містить положень, що при відчуженні автомобілів платником збору стає фізична особа, що купляє автомобіль, тобто його покупець. Та подібного положення і не могло бути у вищезазначеному законі, оскільки відповідно до ст. 128 Цивільного Кодексу УРСР, що діяла у той час, відчужувачем майна за договором купівлі-продажу є продавець, а набувальником (набувачем), природно, покупець. Аналогічні поняття є і в нинішньому ГК України. Тобто поняття відчуження майна і придбання майна (набування майна), як говорять в Одесі, дві великі різниці, і вони жодним чином не можуть ототожнюватися.
Право на відмову
Таким чином, Кабінет Міністрів України затвердив своєю ухвалою «Порядок сплати збору на обов'язкове державне страхування по окремих видах господарських операцій» всупереч чинному законодавству, визначивши платником збору не продавців, а покупців легкових автомобілів. (Знаючі люди говорять, що ця ухвала була пролобійована автоділерами, що побажали перекласти сплату 3-процентного збору з своїх плечей на плечі, а вірніше, на кишені покупців.)
Але оскільки право визначати платників податків і зборів Кабміну не дано, затверджений ними «Порядок сплати збору на обов'язкове державне страхування по окремих видах господарських операцій» може застосовуватися тільки в тій частині, яка не суперечить закону. А в частині покладання обов'язку сплати збору до пенсійного фонду на покупців автомобілів він неправомочний.
Тому громадяни, які придбали автомобіль, мають законне право відмовитися від сплати вищезгаданого збору, а якщо в цьому випадку працівники МРЕВ відмовляться зареєструвати автомобіль, вони можуть звертатися до суду і вимагати відшкодування морального і матеріального збитку.
Дотримуючись правила
Звичайно, перемогти нашу бюрократичну машину достатньо непросто, але при великому бажанні зробити це цілком реально. Покупець, не охочий витрачати зайві гроші, перш за все, повинен письмово заявити начальнику МРЕВ, що він відмовляється платити 3-процентний збір до Пенсійного фонду, оскільки це незаконно. А якщо йому все-таки відмовлять в реєстрації без оплати цього збору, знову ж таки слід письмово попередити, що це рішення буде оскаржене в суді.
У цьому випадку доведеться сплатити незаконний збір, а потім протягом одного місяця подати в суд позовну заяву на стягнення з пенсійного фонду необгрунтовано одержаних ним грошей. Крім того, слід пред'явити позов начальнику МРЕВ на відшкодування морального збитку, розмір якого потрібно обгрунтувати (що краще зробити за допомогою адвоката), але остаточно визначати розмір морального збитку буде вже суд.
Правда, перш ніж віддавати працівникам МРЕВ квитанцію про сплату 3-процентного збору, з неї потрібно обов'язково зняти ксерокопію, яка згодом послужить підтвердженням сплати цього збору і стане підставою для звернення до суду.
У принципі, такі позови задовольняються на 100%. При умові, звичайно, що вони правильно складені і дотримані всі вищеперелічені формальності.
Не можна не відзначити, що позови по даній категорії справ більш-менш активно подавалися в 1998—99 роках і всі були виграні. Але після цього наступило багаторічне затишшя. І ось зараз, знову увірувавши у те, що можна добиватися дотримання законів, автовласники стали відсуджувати незаконно утримані з них засоби. Поки таких позовів подається порівняно небагато, але всі вони задовольняються. При умові, знову ж таки підкреслимо, дотримання всіх формальностей. І хоча 3% від вартості автомобіля — сума порівняльно невелика, справа тут навіть не стільки в грошах, скільки у тому, що наші співгромадяни все активніше прагнуть відстоювати свої законні права. Незалежно від того, наскільки вони порушені.
