Жінка з дитинства захоплювалась квітами, любов до них їй прищепила ще бабуся. Витримці Таїсії Федорівни можна тільки позаздрити, адже це захоплення потребує чимало зусиль.
— Встаючи о пів на п`яту ранку, я відразу починаю займатися улюбленою справою: чи-то пересадити якусь рослинку, чи-то підкопати або ж прополоти. Усе це займає багато мого часу, а точніше — увесь! Та як по правді, то дуже важко, але це того варте! — говорить жінка з посмішкою.
І справді, озираючись навкруги, розумієш, що тебе оточують лише квіти. Це і троянди різного кольору та сорту, і піони, у тому числі і дерево-піон, це тюльпани, бульденеж, бузок, жасмин, ромашки, лілії, гвоздика. І захоплює не тільки кількість видів, а і розмаїття їхніх кольорів. У садочку є і колоновидні дерева, такі як яблуня та груша, не обійшлося і без винограду і полуниці.
— Чи займаєтесь ви продажем своїх квітів?
— Ні, ні за що. Краще нести їх з базару, ніж на базар. Я ж займаюся цим не для прибутку, а для себе. Це захоплення для душі! Але якщо хтось попросить дати квітів на День народження або на випускний, то я ніколи не відмовляю.
— Тобто, ви їх просто даруєте, не беручи за них ні гроша?!
— Саме так. Мені ж не шкода поділитися цією красою з іншими! Але знаєте, бувають такі неприємні моменти, коли квіти, які вирощую за подвір`ям, можуть зірвати просто так і на цьому ж місці покинути. Таких людей я не розумію. А ще одного разу трапилась така прикрість: коли мене не було вдома, хтось викопав деякі квіти прямо у моєму дворі. Довго жалкувала, адже це не по-людськи!
Зазначила Таїсія Колісник і те, що користується спеціальною літературою, але все одно вважає, що краще спитатися порад у людей. Від них можна почути набагато кориснішу інформацію.
— Коли потрапляю на базар, то купую собі не абищо, а саме квіти. Адже для мене вони — як діти. Не подумайте, що це єдина радість у моєму житті. Я маю трьох синів та двох онучок. Один син живе аж у Дніпропетровську, але частенько приїздить погостювати. Люблю реакцію, коли вони приїздять до мене: фотографуються усюди. Зазвичай, біля троянд, бо їх у мене все ж найбільше.
Зараз жінка на пенсії, тому часу задля своєї улюбленої справи у неї вдосталь. Але зазначила, що любить ще й куховарити.
— Часто печу торти, пироги, і для себе, і для гостей.
А от взимку Таїсія Федорівна полюбляє шити та в`язати. Говорить, що може щось змайструвати і на замовлення, але ж тільки для своїх. Трохи смішно прозвучало з її вуст: «Не люблю в`язати носків». На запитання «чому?», сказала: «Не люблю та й усе!»
Раніше жінка працювала слюсарем, а останні 5 років — художнім фотографом, ким, до речі, і є за освітою. Та про це свідчать і розмальовані господинею ворота та двері у неї вдома, а також малюнки на стінах та на стелі. Розповідає, що інколи запрошують розмальовувати інтер’єри дитсадків та інших приміщень.
Таїсія Колісник — людина щира, доброзичлива, вона побажала нашим читачам завжди займатися тільки улюбленою справою, присвячувати свій вільний час корисним речам, ані ж байдикувати, чи того гірше — мати шкідливі звички.
— Якщо потрібні будуть поради щодо квітів, то звертайтеся, я з радістю допоможу, — сказала на кінець наша співрозмовниця.
Хочеться побажати Таїсії Колісник витримки, натхнення та здоров`я. І нехай її райський куточок дарує радість не тільки близьким та рідним, а й просто перехожим.
Фотки
квіткових чудес
квіткових чудес
