Сімдесят років поспіль ця дата нагадує нам про трагічну сторінку в історії нашого народу. Щороку Україна вшановує пам'ять своїх синів і дочок, полеглих під час цієї страшної війни.
Традиційно мітинг розпочався формуванням біля районної державної адміністрації колони, яка попрямувала до Вічного вогню.
«Цього дня, — каже Олександр Ісип, — у всіх містах і селах України на таких місцях Слави збираються люди, щоб передати пам'ять поколінь про страшну Велику Вітчизняну війну. Наші батьки та діди відстояли державу задля того, щоб сьогодні ми стояли на своїй власній землі у мирі і злагоді».
Юрій Тагадюк зазначив: «22 червня 1941 року фашистська Німеччина і її союзники віроломно напали на Радянський Союз. Цього дня, на світанку, ворожі літаки бомбардували наші аеродроми, залізничні мости, мирні міста і села, сіючи смерть і руїни. Гірка правда цієї війни ніколи не залишить нас. Саме тому вона і досі для багатьох не закінчилась. Для фронтовиків війна у спогадах, ранах і нагородах. Для нас — у вічній пам'яті. Ідуть роки, а вона не забувається».
Поділився спогадами і ветеран Великої Вітчизняної війни Володимир Чуйков: «Цього дня фашистська Німеччина порушила пакт про ненапад і вторглася на територію Радянського Союзу. Це повідомлення приголомшило всіх. Тисячі літаків та танків звалились на країну. Наш народ заплатив гігантські ціну за перемогу. Він визволив нас від фашистської коричневої чуми. Війну не можна забувати. Про неї потрібно пам'ятати і передавати цю пам'ять своїм дітям».
Учасники мітингу хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих у Великій Вітчизняній війні. Далі поклали квіти до братських могил. Під пісню Андрія Уткіна «Журавлі» мітинг, присвячений сімдесятій річниці початку війни, завершився.