У Кобеляках воно пройшло на Центральному пляжі. Через неполадки зі світлом його початок затримався на півтори години. Та під час цього періоду ніхто з присутніх не нудьгував. Діти катались на атракціонах-гірках та «клянчили» у дорослих надувні кульки і солодку вату. А дехто з дорослих, уже вдосталь насвяткувавшись, солодко спав на лаві.
Спочатку з невеликою концертною програмою виступили учасники шоу «Я вмію співати». Один із них вибрав свій репертуар не у відповідності зі святом. Він заспівав пісню Михайла Круга «Владимирский централ». Чоловіки, що стояли неподалік з кухлями пива, зауважили: «Оце капєц. Трошки не в тєму пісню вибрав». А декілька чоловіків на підпитку біля імпровізованої сцени сприйняли її «на ура». Уже після концерту до автора цієї статті підійшов чоловік, який представився Ігорем. Він побажав висловитися з приводу побаченого. «Перше, що хотів би відмітити, це те, що півтори години не було світла. Коли воно з’явилось, то звучання музики було нікудишнім. Останньою краплею мого терпіння було те, що в купальську ніч зі сцени зазвучала пісня «Владимирский централ». Від цього я взагалі був у шоці. Ми з сім’єю розвернулись і пішли. А так хотілося цього дня гарно відпочити разом. Я так розумію, за організацію свята відповідав завідуючий відділом культури. Шкода, Проскура не розуміє, що таким чином він паплюжить українські народні традиції. Чи, можливо, він просто не розуміє їхнього значення?»
На щастя, ситуацію виправили працівники Центру культури і дозвілля, які продовжили свято. Вони показали театралізовану постановку з усіма купальськими традиціями. Майстерність художніх колективів та окремих виконавців, яскраві барви національних костюмів та народних обрядів зробили цей вечір гарним та пізнавальним для багатьох кобелячан. На задньому плані сцени стояла імпровізована українська хата. Неподалік від неї — деревце, прикрашене стрічками, яке називають Мареною. Біля нього лялька Ярило у вишиваній сорочці, навколо якого учасники концерту водили хороводи. Під час усього дійства співали найрізноманітніших за змістом сучасних та купальських пісень. Та несподівано зіпсувалась погода і почався дощ. Більшість глядачів почали тікати з пляжу. Дехто заховався під мостом, а дехто залишився під дощем. Та купальське свято продовжилось.
Головна особливість цієї ночі — багаття, вогонь якого очищає від усього лихого, як насланого іншими, так і того, що народжується в душі самої людини. Під час свята навколо цього багаття відбувались традиційні ігрища. Зокрема, на ньому спалювали Ярила. Марену ж топили у воді одразу після настання сутінків. Пізно вночі дівчата починали ворожбу. Вони пускали на воду вінки із запаленими свічками і співали. А спосіб ворожби простий. Якщо вінок плив рівно і свічка не гасла, то це був знак, що дівчина скоро піде заміж, якщо крутився на місці — ще дівуватиме. Коли вінок запливав далеко і там приставав до берега, в той бік дівчині і заміж йти.
Більшість опитаних автором людей взагалі не пам’ятають та не розуміють значення цього прадавнього свята. Давня традиція перетворюється на звичайнісіньку собі розвагу та черговий привід для масових ігрищ — безсумнівно, веселих, але ж духовно порожніх. Уже мало хто вірить у магічну силу вогню та у фантастичну квітку папороті…
