На зустріч із губернатором приходить не дуже багато відвідувачів. В основному це керівники агроформувань та районних установ. Прийом проводиться у кабінеті голови райдержадміністрації. Туди відвідувачів заводять по одному. За кілька хвилин вони виходять. Так триває хвилин двадцять, потім до кабінету запрошують представників преси.
Олександр Удовіченко приймає відвідувачів за столом. По ліву руку від нього сидять голова РДА Сергій Шовкопляс, голова районної ради Володимир Левицький та депутат обласної ради Григорій Перерва. Вони разом із губернатором вислуховують звернення і, у разі потреби, його коментують чи додають щось від себе.
Послідовно один за одним заходять колишній та нинішній керівники одного з районних агроформувань. Обидва скаржаться на невиконання судових рішень. Перший нарікає, що у нього нібито рейдерським способом забрали агрофірму, інший запевняє, що правда на його боці. Губернатор обом обіцяє розібратись у ситуації.
Доки чекають на чергового відвідувача, Сергій Шовкопляс заводить мову про новозбудований центр зайнятості. Його урочисто відкрили ще на День Незалежності. Але перебратися туди працівники центру не можуть і досі — немає відповідних актів облУКБ. Удовіченко обіцяє посприяти і в цьому.
На прийом приходить літня жінка-пенсіонерка, колишній медпрацівник. Заходить до кабінету, спочатку не хоче сідати, потім звертається до губернатора.
— Допоможіть мені, у мене хата тече і стіна падає. У мене ж і криша тече, і все, я нічого не можу зробити сама! — говорить жінка.
— Я можу вам надати тисячу гривень фінансової допомоги, — пропонує губернатор. Жінка дякує, виходить.
У паузі, що виникає, чиновники починають обговорювати актуальні проблеми. Зокрема, Олександр Удовіченко згадує про центр культури і дозвілля, який реконструюють уже впродовж кількох років.
— Ми його включаєм у перелік на той рік? — уточнює він, — Ну все — будемо робить.
Сергій Шовкопляс нагадує про інший довгобуд — школу у Великому Кобелячку.
— Та там уже дітей немає у тій школі! — різко говорить губернатор, — і що там добудовувати — стіни?!
— Там 90 дітей є, на той рік планується 128, — парирує Сергій Шовкопляс, — і там не стіни, вікна вже вставлені, дах, газ — усе є.
Губернатору за кілька хвилин приносять папери по школі, він їх вивчає, потім киває головою: «Добре, на наступний рік включаємо у перелік».
Доки у приймальні чекають на чергових відвідувачів, Олександр Удовіченко погоджується поспілкуватися із пресою.
— На прийом записалося всього 12 чоловік. Це підтвердження того, що місцева влад добре працює? Чи, навпаки, показник недовіри до влади?
— Я думаю, що це не є показником, з якого можна робити якісь висновки.
— Сьогодні ви дізналися щось нове про Новосанжарський район? Відкрили якісь питання, які потребують вирішення на обласному рівні?
— Нового чогось особливо немає. Є дві-три позиції, які потребують вирішення на обласному чи навіть державному рівні. Центр дозвілля — раз, школа, про яку ми щойно говорили — два. Щодо цієї школи, ми повинні планувати у майбутньому робити з неї освітній центр, до якого підвозитимуться діти з навколишніх сіл. Тільки тоді є сенс її доробляти. Якщо район у цьому впевнений, то область буде допомагати.
— Усі проблеми, про які Ви сьогодні почули, можна вирішити?
— Те, що стосується якихось юридичних питань, суперечок, то їх вирішення — компетенція судів. Як ми на них можемо вплинути?
— На фоні інших районів Новосан–жарський — більш чи менш проблемний?
— Історично так склалося, що район фінансово більш стабільний, ніж інші території. Це і видобуток вуглеводнів, який дає серйозні відрахування у соціальну сферу, і розвиток сільгосппідприємств.
— Наскільки область готова до продажу землі?
— Що значить — готова чи не готова? Однозначно на це питання відповісти неможливо. Сьогодні ми не маємо юридичної бази під це діло на державному рівні. Зрозуміло, що багато людей захочуть продати землю. По-перше, потрібно відпрацювати прозорий механізм оцінки землі, щоб ці люди у підсумку не виявилися обдуреними. По-друге, держава повинна контролювати цей процес і бути першим гравцем на ринку землі. Сьогодні цим займаються Уряд, Президент. Сподіваємося, що такий механізм вийде прозорим і зрозумілим.
— Чи є у Новосанжарському районі приклади відродження тваринництва, залучення під це інвестицій?
— По області є, по вашому району немає. 19 об’єктів будують по області — і молочні, і свинокомплекси. Санжар я поки тут не бачу. Справа в тому, що ваші керівники агроформувань не дійшли до того, щоб отримувати прибуток не лише з рослинництва, а й з тваринництва. Зараз же ринкові умови праці, ми не можемо когось змусити цим займатися насильно.
— Чи може влада вплинути на регулювання цін на молоко?
— Ми намагаємося цим займатися. Але у ринкових умовах ми не можемо диктувати якісь цінові речі. Ціна складається в умовах попиту-пропозиції. Ми працюємо над тим, щоб підвищити якість зданого молока. У Семенівському районі є молочний кооператив, який працює на ринку. При такій формі зникає ланка перекупщика і є прямий контакт між «дядьком» та переробним підприємством. Ми намагаємося досягти такої прозорої схеми, бо багато грошей осідає саме у кишенях таких перекупників.
Крім цього, зараз не працює дотаційний механізм, коли людині доплачували за кілограм зданого молока 20–30 копійок. На 2012 рік ми намагатимемось через міністерство добитися, щоб на Полтавську область ця дотаційна схема задіяла.
Після спілкування з пресою Олександр Удовіченко продовжив прийом громадян, але вже за зачиненими дверима.
