Юрій Коцегуб, 28-річний житель Нових Санжар, цікавиться етнологією і краєзнавством ще змалку. Він поділився з «ЕХО» цікавими відомими та маловідомими фактами з історії Новосанжарщини.
Ще з початкових класів школи хлопець цікавився історією. Але потім це захоплення перейшло в більш вузькопрофільне: захоплення етнографією і краєзнавством. Хлопець говорить, що то все хутір Писаренки, куди він приїздив до бабусі з дідусем. Де око милувала природа, а дід часто співав українських пісень. Хлопцю запали в душу злагода і спокій, що вкупі з невмирущими українськими піснями навіки закарбувалися в його пам’яті. Тож серце Юрія потягнулося до знань про рідний край, його історію. І взагалі хлопець говорить:
— Не маючи інтересів — загубишся, не пізнавши життя. Потрібно обов’язково чимось захоплюватися.
Щоправда, хлопець відзначає, що серед ровесників, як не прикро, на улюблені теми співрозмовника не знайти. Серед молоді мало хто цікавиться історією свого краю.
У свою чергу хлопець поділився цікавими фактами з історії Новосанжарського району. Ми пропонуємо вам десять — на наш погляд найбільш цікавих:
1. Новосанжарські мешканці історично були вільним народом. Лише 2-5 відсотків від всього населення тодішнього району складали кріпаки. Всі інші були козаками і селянами. Які самі платили податки за свою землю і господарювали на ній.
2. Переволочанський торгівельний шлях проходив через Нові Санжари. Він був одним із важливих маршрутів перевезення необхідних товарів.
3. Під Новими Санжарами існують підземні ходи. Хлопець припускає, що під селищем є ходи. Подейкують, що вхід знаходиться на місці, де сьогодні знаходиться пожежна частина. Раніше там була церква, яку, як відомо, ставили на найвищому місці. Ця версія цілком може відповідати правді. Адже за часів нападів татаро-монголів люди ховалися саме в такі підземні тунельні сховки. До того ж, цю версію підтверджують і люди, які сьогодні є мешканцями Нових Санжар. Вони помічали, що на місцях деяких будівель відчуваються пустоти. Та сміливців, як захотіли б дослідити підземелля, поки що не знайшлося.
4. Нові Санжари згадуються в роботах відомого дослідника Боплана. А саме у історичних джерелах у 1636 році, де вже згадується населений пункт Санжарів Новий.
5. Легендарного козака Івана Сірка було заарештовано на території Нових Санжар. У один із приїздів Сірка в Нові Санжари по справах його тут і заарештували, надягши кайдани, як зазначають численні історичні джерела. Донька ж Сірка одружилася та оселилася на території Нових Санжар. Тож цілком можливо, що нащадки кошового отамана є на нашій землі і сьогодні.
6. Відомий вчений Володимир Вернадський жив на території Нових Санжар. Але невеликий час. З метою дослідження для своїх наукових праць по природознавству. До речі, в честь цього видатного науковця названа одна з вулиць селища.
7. Незвичайний вид ковили росте у Вовчих горах. Цей вид трави відрізняється від інших типів цього виду тим, що росте тільки на землі, яка ніколи не оралася. Така рослина росте лише в заповідних зонах, подібних до Асканії-Нової. Невеличкі острівці такої краси можна зустріти таким чином і в нас.
8. Ще над Вовчими горами частенько бачили НЛО. Юрій говорить, що очевидці цього явища розповідали, як спостерігали за такими аномальними явищами.
9. У Нових Санжарах є поклади блакитної глини, яка славиться незвичайними лікувальними та косметичними властивостями. І хоч цей факт відомий і раніше, навіть, збиралися тут налагодити видобування цього потрібного матеріалу, та, як бачимо, це лишилося лише в проекті.
10. Нестор Махно міг вбити Лева Троцького у селі Руденківка під час громадянської війни в 20-х роках. А саме під час чергового Полтавського рейду Махно був близький до здійснення палкого бажання — вбити Троцького. На станції Санжари махновці наскочили на потяг із Троцьким та делегацією членів Комінтерну. І лише випадковість врятувала життя партійних вождів.
Такими цікавими фактами поділився з нами Юрій. Цікаво було. Правда? А скільки ми ще не знаємо про свій край, свій рід? І часто-густо ми живемо, як дерево без коріння, без племені та роду. То часу нема, то не до того… А історія вона тут, поряд, зовсім близько. Щоб її почути, варто виділити трохи часу і прислухатись, запитати в бабусі чи мами, прочитати, щоб наше історичне начало стало зрозумілим для самих себе.