У Новосанжарському районі молоко у людей приймають по-різному. Одні збирачі намагаються дотримуватися ветеринарних та санітарних норм. Інші про них уперто забувають.
До нашої редакції звернулися жителі Нехворощі. Вони нарікали на одного із збирачів молока. При цьому нарікань було кілька. По-перше, місце прийому, до якого мали приносити молоко, було не дуже схожим на ті пункти, про які ми у свій час писали. Замість добротної жерстяної чи металевої споруди — перехняблена дерев’яна бесідка. Та й до неї молоковоз, як правило, не доїжджає. Зупиняється він просто на узбіччі дороги, там же й відбувається процес прийому молока. Беруть молоко, м’яко кажучи, по не дуже високій ціні. За словами нехворощан, спочатку було 2,00, потім ціна впала до 1,80 за літр. Мало того, збирач ще й розраховується нерегулярно. Іноді грошей за молоко доводиться чекати тиждень, іноді більше. Останнє нарікання стосувалося того способу, за допомогою якого збирач іноді вимірювала жирність молока.
— Вона бере, палець у банку засуне і дивиться. Лишається жир на пальці, значить молоко хороше! А що ж це за аналіз такий?! — дивуються і обурюються водночас селяни.
Про те, наскільки правильно приймають молоко у Нехворощі зокрема та у районі в цілому, ми вирішили дізнатись у начальника управління ветеринарної медицини у Новосанжарському районі Зої Ащеулової.
Зоя Анатоліївна вислухала усі зауваження з приводу роботи приймачів. І дала щодо цього своїх коментарі.
Щодо приймання молока у старих дерев’яних будках, то із цим ветеринарна служба намагається активно боротися. 2-го квітня була велика нарада збирачів молока у райдержадміністрації. Під час її проведення приймальникам дали доручення знести по селах усі абияк встановлені дерев’яні будки, а на їх місці поставити нормальні сучасні пункти для прийому молока. На виконання дали термін до 1-го червня. Минув місяць, однак не всі збирачі використали його для усунення недоліків. І дерев’яні будки продовжують прикрашати деякі села.
Знають у ветслужбі і про збирання молока, як вони висловлюються, «із землі». Таких збирачів, як правило, ловлять «на гарячому», а потім карають, накладаючи штраф.
— Буквально сьогодні у нас був спільний рейд разом із представниками ветеринарної міліції. Наші працівники об’їхали села Суха Маячка, Оборона Рад, Ленінове, Маячка, Шедієве, Лівенське, — розповідає Зоя Ащеулова. — Під час рейду виявили порушення у 5-и приймальників молока. У 4-х з них вилучили ветеринарні свідоцтва і тепер, доки їм їх не повернуть, вони не мають права приймати молоко.
Утім, за словами начальника управління, навіть такі рейди не можу забезпечити порядку при прийманні молока.
— Не можна біля кожного збирача поставити сторожа! Доки ми біля них — вони усе роблять за правилами, як тільки нас немає — порушують! — пояснює Зоя Анатоліївна. — Головне, що самі здавачі провокують ці порушення. Людям просто не хочеться далеко йти до молочного пункту, їм зручніше здати молоко просто під двором — із землі.
Щодо затримок при розрахункові за молоко, то в управлінні пояснили, що ветеринарна служба, взагалі-то, не повинна контролювати фінансову сторону взаємовідносин між селянами і збирачами. Але, не дивлячись на це, свої важелі впливу на них у представників ветеринарної медицини є.
— Щоб ми натиснули ці важелі, нам повинен хтось повідомити про ці затримки із виплатами. Робити це повинні сільські голови. Але з них лише одиниці телефонують до управління і розповідають про проблеми людей, — констатує Зоя Ащеулова.
Щодо вимірювання жирності молока, то не всі приймачі доплачують за якісне і справді жирне молоко. У Новосанжарському районі така практика є тільки у представників «Білоцерківської агропромислової групи», які збирають молоко у третині сіл району. Якщо молоко за жирністю перевищує базисний показник, то здавачу платять за нього по вищому тарифу. І чим жирніше молоко, тим більше отримує селянин. Але такі умови пропонують далеко не всі збирачі.
Завершуємо нашу розмову із керівником управління роздумами над тим, чому ж селяни вперто погоджуються здавати трудом зароблене молоко навіть за копійки.
— Не знаю! — зізнається Зоя Ащеулова. — Ми для них — завжди вороги. А збирачі — завжди хороші. Хоч за копійки приймають їхнє золоте молоко, а все одно вони — хороші! І у більшості ситуацій здавачі молока на боці приймальників!
Дійсно, ситуація справді нелогічна. Як не знижують ціни приймальники, а люди все одно здають їм молоко за копійки. Причина, можливо, криється у тому, що селяни за довгі роки вже прилаштувалися до таких умов співпраці і живуть із збирачами у своєрідному симбіозі. Селянам потрібні гроші — збирачі їм платять, але не дуже багато. Збирачам потрібне молоко — селяни його здають, щоправда, не дуже якісне. Збирачі знижують ціну — селяни доливають воду. Збирачі не платять за жирність — селяни збирають з молока усю сметану. Так триватиме доти, доки у справу по-серйозному не втрутиться держава і не почне контролювати дотримання стабільної ціни на молоко з одного боку і якості молока з іншого. Але поки що збирачі і здавачі продовжують свій дивний симбіоз. Триватиме він доти, доки справжнє молоко повністю не замінять штучним. Або у селі не помре остання корова…
