«Людина не повинна знати про минуле, шукати в ньому силу.
Це дає їй переконання і ідеї, несумісні з покорою владі»
І.Єфремов «Час бика»
Сподобалася редакційна в одному з номерів «Ехо» про метаморфози нашої свідомості та про те, що для вирішення проблем потрібно «Ротшільда з’їсти». Дійсно, метаморфозів з нашими мізками останнім часом хоч відбавляй. І «вражені» ними не лише пересічні громадяни, а й ті, хто вважає себе елітою. Взяти хоча б мовну тему. «Вдарилися» «нацпатріоти» і опозиція у голодування. Звісно, мова — одна з ознак нації, але це при умові, що будуть існувати носії цієї мови, та ще й на власній землі. А от цього якраз ніхто і не хоче бачити, як і того, скільки нас залишилося та який демографічний прогноз.
У свій час мене навчали: «Нация есть исторически сложившаяся устойчивая общность людей, возникшая на базе общности языка, территории, экономической жизни и психического склада, проявляющегося в общности культуры. … ни один из указанных признаков, взятый в отдельности, недостаточен для определения нации». Пізніше довідався, що це визначення нації дав Сталін. Із нього витікає, що з мовою, але без землі, нації немає. Якщо ми знищуватимемо чи «розмиватимемо» національну культуру, як це роблять самі її працівники, то також нацією перестанемо бути. Але це «совітське» визначення нації, а де тепер інше знайти? Сталін — «ворог», І.Даль — «російський шовініст», а «БСЭ» — «імперська книга». Зараз енциклопедичних словників Ф. Брокгауза та І. Єфрона понадрукували. Відкриваю, читаю: «Нація (лат.) — сукупність індивідів, пов’язаних усвідомленням своєї єдності, спільності походження, мови, вірувань та солідарністю соціальних і економічних інтересів сьогодення». Про територію і культуру ні слова, виходить не обов’язкові вони. А щодо «солидарности интересов», то це взагалі на якусь «банду» схоже.
Розповідала одна жіночка, яка стала жертвою шахраїв. Зайшли до неї два молодика купити молока, дали гроші, банку і кришку, але ментальний інстинкт змусив її міняти кришку на банці і доки вовтузилася, сперечалася за ту кляту кришку, інший встиг украсти в хаті її пенсію і дорогу ікону.
Щось подібне і з мовою відбувається. Доки «воюватимуть» за неї, ні землі, ні українців не стане.
От бачили ви, аби голодували «нацпатріоти» через те, що йде геноцид народу, що завтра українці будуть без землі. Не бачили і не побачите. А от мова чи червоний «прапір», то да, спрацьовує миттєво. І на ум нам не прийде, що нас лохотронять.
І як тут знову не згадати Сталіна. У листі членам політбюро ЦК КП (б)України він пояснював: «Несомненно, что украинский пролетариат будет украинизироваться… Но это процесс длительный… Пытаться заменить этот стихийный процесс насильственной украинизацией пролетариата сверху, значит проводить утопическую и вредную политику, способную вызвать в неукраинских слоях шовинизм», а далі пояснював з чого потрібно починати українізацію: «… руководящая верхушка на Украине (партийная и иная) должна стать украинской. Я за то, чтобы состав Секретариата и ПБ ЦК КП(б) У, а также советскую верхушку усилить украинскими элементами». (Т. 8. с. 151.)
Он де, мабуть, собака зарита. Керівна верхівка повинна стати українською. А Сталін на національному питанні «собаку з’їв» і кар’єру зробив. Саме завдяки статті про національне питання його помітив Ленін, а не тому що він, мовляв, був євреєм, як чомусь вважають «нацпатріоти». І якщо вже він їм ворог, то тим паче його вивчати потрібно. Ніхто не задумається, чому він на параді Перемоги в сорок п’ятому році сказав: «… Вековая борьба славянских народов за свое существование окончилась победой… Три года назад Гитлер всенародно заявил, что в его задачи входит расчленение Советского Союза…». У кожне слово вдумайтесь. Чиє завдання виконали? Перемогу «просвистіли», ще й обпльовуємо, а з 91-го розпочався конкретний процес закабалення українців. «Нацпатріоти» думали, що боряться за незалежність, а насправді реалізовували чийсь план знищення СРСР — оплоту слов’янської єдності. От попався мені «Кобзар» видання початку п’ятдесятих років і, виявляється, там до «Гайдамаків» є Тарасова передмова, а в ній, зокрема, таке «… як згадаєш, що ми одної матері діти, що всі ми слов’яни. Серце болить, а розказувати треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялися, нехай братаються знову з своїми ворогами. Нехай житом пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря Слов’янська земля». Дивно? Шановні вчителі української літератури, ви це знали? А учням говорили? Немає часу і «годин», гофманівського «Малюка Цахеса» вивчаєте. Знайдіть старого «Кобзаря» і почитайте. Про таке вам «нацпатріоіти» не скажуть, швидше «Кобзарі» поспалюють. Правда, можуть сказати, що то Сталін «Кобзаря» так відредагував. Тоді покопайтеся в архівах, встановіть істину і нам скажете. Сталін, говорять, «редакторів» історії заставляв ліс пиляти, аби руки не свербіли її переписувати. І мало хто знає, що саме при ньому пам’ятник Тарасу в Каневі встановили. Відкрийте «Кобзаря» і порахуйте, кого найчастіше згадує Тарас як ворогів українського народу. Виявиться, що не москалів, не ляхів і жидів, а … панів. «Нацпатріоти» ж чомусь згадують одних москалів. А як визнаєш очевидне, коли самі панство розвели, термін возвеличили і вітанням зробили. Хіба це не глумління над Тарасовим «Заповітом»?
Незалежність — це фікція. Зараз усі від усіх залежні. У результаті нашої «назалежності» українці скоро лишаться останнього — рідної землі. Та врешті-решт нехай кожен сам собі чесно відповість на запитання: в якій країні світу українці живуть найгірше? Здогадалися? Тут вам «нацпатріоти» зразу ґвалт знімуть: ковбаси «совєцької» захотілося, черг. Щодо черг, то зайдіть в Ощадбанк. А щодо ковбаси, то таки так, тільки не лише ковбаси… з м’яса, а й пісень українських народних, вистав, фільмів. Ви зараз їх чуєте чи бачите по телевізору, радіо? Чи може споглядаєте на «фестах»? Тільки й того, що українською кривляються. А колись дивились на телебаченні, в кіно і театрах, тільки жоден «нацпатріот» цього не визнає, заперечувати буде. Зараз вони до російських фільмів синхронний переклад роблять, грошей у бюджеті багато. Як на мене, то нехай такий пан, що не розуміє російської, бере і за власний рахунок наймає перекладача. Або нехай ті фільми взагалі не крутять, нехай свої дивляться, ті, що у вільній Україні зняли. Пройшлася б опозиція разом з «нацпатріотами», йдучи на голодування, по головній вулиці столиці, Хрещатику, голови б угору задерли та очі розплющили. За радянських часів можна було читати «Варенична», «Універмаг», «Морозиво», а зараз — «Бістро», «Маркет», «Pepsi» і т. п. (за точність не ручаюся), я про суть. І почепили ті вивіски не «регіони», а ще «помаранчеві». Тож, потрібно спочатку відповісти на питання, що і кому дала «незалежність» і зрозумієте, хто і для чого її влаштовував.
Колись писав, що влада надає допомогу при народженні, аби без рабів не залишитися. Помилявся, один знайомий просвітив: «Бери глибше. Зацікавлені ладні у десять разів більше заплатити, аби у мізки вселити ідею про те, що народження дитини — це різновид бізнесу, заробіток на прожиття. Це головне». Усе є товаром, «так у всьому світі». От що виходить, пани, вибачайте, майбутні біороботи. А може не такі вже й майбутні. Ідеї і мізки — це головне. І не факт, що «бытие определяет сознание». Мабуть, лукавив класик. Не міг не знати, що буває і навпаки: «сознание определяет бытие». Головне, вірно свідомість запрограмувати, «метаморфози» під контроль взяти.
А щодо поради «з’їсти Ротшильда», то не під силу нам, подавимося. Туземці з’їли, бо були не обтяжені «метаморфозами», газет не читали, телевізора не дивилися і релігії свої мали, або взагалі ніяких не сповідували. По простому: дійсно незалежними були ні від кого, крім бога істинного, читай — природи і всесвіту.
Р.S.: Я не за те, аби ідеалізувати минуле, але нічого його й паплюжити, як це зараз роблять. Відомо ж: хто володіє минулим, той володіє майбутнім. І якщо хтось минуле спотворює, то виникає питання: до якого ж майбутнього нас тепер поведуть? Хоча, хто не сліпий, той бачить.
