Учень Бутенківської школи Максим Ткаченко разом з батьком на мотоциклі «Ямаха» проїхав від рідного села до Севастополя.
Шістнадцятирічний Максим Ткаченко захоплюється мотоциклетним спортом уже шість років. Уперше він сів за кермо, коли йому ледве виповнилось десять років. То був скутер «Хонда». Хлопчик миттєво освоїв премудрості їзди на двох колесах. І навіть зізнається, що через рік, потайки від батька, залюбки долав маршрут від Бутенок до найближчих сіл. Батько Юрій Ткаченко спочатку забороняв сину самостійно подорожувати. «Я то бачив, що він уміє і любить їздити,?— розповідає Юрій. — Але ж прав на водіння немає, то й нічого особливо рисачити».
Здати на права можна лише у Царичанці
А ось коли Максиму виповнилось шістнадцять, у нього та його батьків виникла нова проблема. Підробляючи влітку, хлопець назбирав грошей на придбання більш серйозної мототехніки. За допомогою батьків він зміг купити мотоцикл «Ямаха-Віраго». Це класичний чопер, тобто техніка для подорожей на великі відстані — з об’ємом двигуна 400 «кубиків» і потужністю 40 кінських сил. Здавалось — катайся, не хочу. Повноліття досяг, техніка є — простори України відкриті для подорожей. Та виявилось, що отримати посвідчення водія категорії «А» є досить проблемним питанням для Кобеляцького району. «Почали ми шукати школу, де б вчили на мотоцикліста,?— згадує батько.?— І знайшли її аж у Царичанці. Це — сусідня Дніпропетровська область. Думали їздити туди гуртом, разом із кількома односельцями, щоб дешевше було». Але в силу різних причин, кількість бажаючих навчатись у Царичанці почала стрімко зменшуватись. У результаті залишився один Максим. Врешті-решт він успішно закінчив школу і отримав водійське посвідчення.
Об’їхати на чопері Україну
Минулої осені Ткаченки у Кобеляках познайомились із вже знаменитим українським мотомандрівником Валерієм Кришнем. Як відомо, житель Світлогірського на своєму байку здійснив навколосвітню подорож. І приїхав у Кобеляки, щоб провести виставку власних фоторобіт, поділитися, так би мовити, із земляками враженнями.
Дізнавшись, що Ткаченки теж захоплюються мотоциклами, Кришень погодився їх підтримувати. «Валера, взагалі, дуже класний хлопець, нормальний, компанійський і абсолютно без «понтів»,?— захоплюються своїм новим другом Ткаченки. Юрій продовжує: «Були ми колись разом на зльоті байкерів. Мені, до речі, подібні заходи дуже не подобаються. В основному там якраз «понти» присутні: у кого крутіший байк чи музика на ньому. Так всі оті «круті» Валерку оточили і слухали, роззявивши рота».
Валерій розповів Ткаченкам, що мріє створити громадську організацію мотоциклістів під назвою «Мрії здійснюються». І пропагувати за допомогою неї мотоциклетний спорт й здоровий спосіб життя. Бутенківці й собі вирішили створити щось подібне у Кобеляцькому районі. Але, дізнавшись про величезну кількість бюрократичної тяганини при створенні подібних громадських організацій, втілення у життя цієї ідеї доки що облишили і Кришень, і Ткаченки.
Натомість молодший Ткаченко, за порадою Валерія, вирішив об’їхати на своєму байку всю Україну. Цього, до речі, у його віці не робив жоден мотоцикліст. Для початку Максим і його батько вирішили поїхати у Крим. І днями повернулись із цієї подорожі. За три дні Ткаченки подолали відстань із Бутенок до Севастополя і назад. За їх словами, мандрівкою вони залишились дуже задоволені. Жодного разу не підвели ні байк, ні власне здоров’я. Найтяжче довелось не в гірському Криму, а у Запоріжжі та Мелітополі. Байкери потрапили у страшенну зливу, і міські вулиці їм довелось у буквальному сенсі перепливати.
Дієву підтримку при організації подорожі надав директор Бутенківської школи Григорій Журавель.
На мопеді — до Мурманська
Максим Ткаченко, розповідаючи про свої пригоди, дуже просив не рекламувати його особисто. Він казав: «Пишіть не про мене, а про те, що мотоциклетним спортом можуть займатися всі — і молоді, і старі, і багаті, і бідні».
Дійсно, як у середовищі самих байкерів, так і серед звичайних обивателів побутує міф про те, що подорожі на мотоциклі є розвагою для обраних. Під обранністю мається на увазі передусім матеріальні статки людини. «Харлей Девідсон» за 25 «штук» доларів, дорогий бензин, запчастини, брендовий одяг — ніби без всього цього неможливо подорожувати Україною та світом.
Ткаченки намагаються зламати цей стереотип. І надихнути своїм прикладом інших — не багатих і не знаменитих українців. А з цим — «висмикнути» з вулиць, із барів та дискотек, від комп’ютерів якомога більше молоді. І долучити їх до здорового способу життя. Сам Максим Ткаченко не вживає алкоголю, не палить, крім мотоциклетного спорту займається ще й боксом.
Черговий проект Ткаченків — осідлати скутер «Ліфан» та менш потужну «Ямаху» і доїхати на них до Мурманська. Юрій говорить: «Ми хочемо довести й собі, й іншим, що й на недорогій та малопотужній техніці можна долати тисячі кілометрів. І бути при цьому щасливим». Максим просив опублікувати номер його мобільного для подальших контактів із кобеляцькими байкерами. Телефонуйте за номером (099)922-73-19.
з подорожі