21 лютого в Кобеляках біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбувся траурний мітинг, на якому вшанували пам’ять загиблих у збройних протистояннях на Майдані.
Інформація про те, що в місті має відбутися мітинг, з’явилася у соціальних мережах напередодні. І багато кобелячан одразу ж схвально відгукнулись на це повідомлення. Дехто навіть цікавився, чи акція буде «мирною», і запитував, чи брати з собою якісь піротехнічні засоби.
21 лютого, 12:00. До пам’ятника Тарасу Шевченку масово сходяться люди. Хтось несе в руках державний прапор, із пов’язаною на ньому жалобною чорною стрічкою, хтось — квіти. Партійної символіки зовсім мало. Декілька чоловіків біля підніжжя пам’ятника розставляють принесені кобелячанами лампадки і запалюють їх. Ще там можна побачити фото загиблих активістів під час збройних сутичок у столиці. Загалом у центрі міста збирається понад триста людей. Більшість із них вітаються словами «Слава Україні!». На що у відповідь чується «Героям слава!».
Через деякий час на мітинг приходить група молодих людей. Вони тримають у руках синьо-жовті кульки та державні прапори. На обличчях декого з них також можна побачити державну символіку.
Через дорогу за мітингом спостерігають декілька правоохоронців на чолі з виконуючим обов’язки начальника Кобеляцького райвідділу Володимиром Голтвянським.
Траурний мітинг розпочинається під Гімн України. Після чого отці Василь Сверлович та Михайло Куцик проводять панахиду за загиблими в збройних протистояннях.
Ведучий мітингу Дмитро Омельяненко оголошує, що всі бажаючі можуть пожертвувати якісь кошти на допомогу учасникам Майдану в Києві або сім’ям загиблих і показує на скриньку, куди потрібно вкидати гроші. Одразу ж кобелячани підходять до неї та вишиковуються в довгу чергу. Хтось кидає двісті гривень, хтось — п’ятсот, а хто — десять. Зрештою, в скриньці нараховують 12 тисяч 540 гривень. Дмитро Омельяненко обіцяє передати зібрані кошти за призначенням.
Далі для виступу починають запрошувати всіх бажаючих. Керівник районної організації партії «УДАР» та депутат районної ради Ганна Кабак спершу дякує всім жителям району за матеріальну та моральну допомогу учасникам Майдану. Вона стверджує, що наші земляки неодноразово передавали гроші, їжу та навіть власні вірші. Також додала, що в столиці присутні і кобелячани, які поїхали туди працювати волонтерами. Ще Ганна Кабак у своєму виступі заявляє про те, що багатьох людей, які їздять до Києва, залякують.
— Хочу запитати в пана Голтвянського, чому наш дільничний протягом двох останніх місяців так активно цікавиться, де я буваю. На моє запитання, для чого йому ця інформація, міліціонер відповідає, що від нього це вимагає керівництво. Чому я повинна звітуватися, чи я їжджу до Києва, чи ні? Я не під слідством! — каже вона. — Ще я знаю, що прізвища всіх людей, які були на Майдані, існують у ваших списках. Щоправда, не знаю, для чого. Може, щоб пізніше нас нагородити орденами? — каже з посмішкою активістка. — Але хочу вас запевнити, що ми їздили, їздимо та будемо їздити до Києва!
Далі Ганна Кабак розповідає, що після зібрання з частиною депутатського корпусу райради було прийняте спільне рішення написати звернення до голови Юрія Тагадюка. У ньому йдеться про скликання позачергової сесії районної ради. Та додає, що для цього потрібно зібрати хоча б дев’ятнадцять підписів народних обранців.
— На цій сесії ми обов’язково піднімемо питання про вихід із Партії Регіонів усіх депутатів районної ради або ж про саморозпуск, — додала Ганна Кабак.
Учасники мітингу приймають резолюцію і вимогу до народних обранців негайно скликати позачергову сесію. Присутні на траурі депутати районної ради, у тому числі і регіонал Микола Сердюк, одразу ставлять свої підписи під відповідним зверненням.
Раптом із натовпу Іван Терновий витягує співробітника апарату райдержадміністрації Анатолія Кучеренка. І говорить, що саме він відправляв автобуси з кобеляцькими бюджетниками на провладний мітинг у Києві. Люди починають скандувати «Ганьба!». Хтось із натовпу вигукує: «На коліна його!». Хто кричить: «Під суд!». Ще дехто просить назвати поіменно кожного, хто був причетний до відправлення людей на провладні мітинги. Та Ганна Кабак одразу ж зупиняє всіх. І просить вести себе більш стримано. Тому Анатолія Кучеренка відпускають.
Далі до присутніх говорить перший заступник голови районної ради Василь Мирошнеченко. Він досить активно виступає проти дій чинної влади. Називає «регіоналів» «перефарбованими комуністами», тим самим пропонує заборонити на території району ці дві партії. Ще один депутат районної ради Микола Жук запевняє всіх, що (цитуємо — ред.): «Революція в Кобеляках буде культурною. Ми не будемо трощити вікна в адміністрації!»
— Та чого ж? А може й будемо! — вигукує одна жінка похилого віку.
А Володимир Стрюк у своєму виступі спершу пропонує вшанувати хвилиною мовчання пам’ять про загиблих активістів. А далі просить керівництво міста та району піти у відставку. Володимир Білоусько пропонує всім членам Партії Регіонів скласти партійні квитки та вибачитись перед усім народом. До речі, усі подібні заклики присутні вітають, аплодують та час від часу вигукують «Ганьба!» або «Банду — геть!».
Після виступів усіх бажаючих депутати районної ради очолюють колону з учасників мітингу і вирушають до адміністративної будівлі, у якій розташовані районні адміністрація та рада. Вони мають на меті передати Юрію Тагадюку вимогу про скликання позачергової сесії.
Підійшовши до парадних дверей, мітингувальники виявляють, що ті замкнуті на ключ. Декілька депутатів починають стукати в двері. Та до них ніхто не виходить.
— Подивіться, у робочий час депутатів на роботу не пускають! — вигукнув один із народних обранців.
Тим часом декілька депутатів та учасників мітингу забігають у двір районної ради, де знаходиться ще один вхід. Якраз перед їх появою чоловік похилого віку намагається закрити і ті двері, але мітингувальники не дають цього зробити і заходять у приміщення. Після цього вони розблоковують і парадний вхід.
Та трощити двері і вікна в приміщенні ніхто не став. Усередину будівлі заходить лише частина депутатів. Одразу ж вони прямують до кабінету Юрія Тагадюка. Та, як виявилось, його на робочому місці не було. Двері кабінету були зачинені.
Натомість у коридорі знаходився голова райдержадміністрації Анатолій Таранушич. Анатолій Олексійович виходить на ґанок і виступає перед учасниками мітингу. Він запрошує всіх бажаючих зайти всередину будівлі і додає, що міліції там немає.
Голова РДА говорить, що він відмежовується від подій у Києві та дій чинної влади. Зокрема заявляє, що напередодні прийняв рішення вийти з лав Партії Регіонів. І додає, що про це він оголосив вранці на нараді сільгоспвиробників району. Та дехто ще пропонує привселюдно спалити партійний квиток і портрет чинного на той момент президента.
Далі учасники мітингу знову повертаються до пам’ятника Тарасу Шевченку. Домовляються про подальші дії. Спочатку пропонують зібратися через декілька годин. Та зрештою вирішують провести наступний мітинг за декілька днів, у неділю.