Тема цієї редакційної кілька разів змінювалась, у залежності від зміни ситуації в державі. Точніше, від зміни авторського бачення цієї ситуації. Адже політика «ЕХО» така, що дозволяє максимально широко висвітлювати власні суб’єктивні судження лише в редакційних статтях. У всіх інших ми намагаємося, при можливості, не нав’язувати читачам свою точку зору. Адже журналіст повинен працювати за принципом «Що бачу, про те й співаю» або «Що у розумного в голові, те в журналіста на язиці». Ну, а редакційна колонка дає можливість висвітлити суб’єктивну точку зору на ту чи іншу подію. Можливо, й помилкову точку. Адже всі ми люди, усі помиляємось і ніхто з нас, смертних, не володіє монополією на істину.
Кілька місяців тому, одразу після буремних лютневих подій, стрілянини на Майдані, втечі Януковича та анексії Криму, виникла думка написати щось про масонську змову і роль у ній Володимира Путіна. Адже автор, як вважав, так і вважає, що в Україні йде дуже велика й дуже чужа гра. Стаття щодо цього вже з’являлась у тижневику. І після неї чимало друзів і товаришів почали ставитись до автора більш насторожено. Мовляв, і Євромайдан не підтримує, і в Києві не був, на барикадах не стояв, і до слогана «Слава Україні! Героям слава!» якось не так ставиться. Щось не те з чоловіком. Може, продався, може, перефарбувався. А, може, просто помиляється. Але — не наш, не за революцію.
Так, автор, як людина, котра не за сало вчилася на історичному факультеті тоді ще педінституту, негативно ставиться до всякого роду революцій. За винятком, хіба що науково-технічних. А з віком усе більше і більше стаєш прихильником еволюційного шляху розвитку. Тим більше, що ті події, які відбулися в Україні, навіть не є революцією у прямому сенсі цього слова. А чим є? Процитую президента Чехії Мілоша Земана. Він — людина, котра керує європейською державою, що не претендує на статус світового гравця, може дозволити собі висловлюватись прямо. Так от, чех сказав: «Україні потрібно мати сильного лідера, у жодному випадку не одного з тих ґангстерів, які досі були при владі, нехай навіть це була жінка з ангельською посмішкою і гарною косою». На думку президента Чехії, ніхто не може допомогти Україні, навіть Європейський Союз, тому що ця допомога «осяде в кишенях олігархів і навіть не дістанеться пересічним громадянам». З його слів, суттю нинішньої української революції є те, що «проти одних ґангстерів воюють інші ґангстери». Ну, й у чому чех помиляється?
Ну, й чия це гра, друзі-товариші? Ваша? Це ви в Женеві вирішуєте, куди, як і з ким іти Україні? Тоді ваше прізвище — Керрі. Або Лавров. Або Ештон. А моє — Філоненко. І я бачу, що в цій великій грі грають мною. Грають навіть не як пішаком, а пилом на чиїхось чоботах. «Втішає» лише, що всі інші сорок із гаком мільйонів земляків теж є отією пилюкою. А колишній президент був, у кращому випадку, пішаком, якого чиясь уміла рука пересувала по шахівниці. А потім, без тіні сумніву та вагань, пожертвувала ним.
Хто грає в ту гру? Неможливо сказати однозначно. Адже кухонна геополітика є справою невдячною і майже марною. Деякі знайомі із впевненістю, достойною кращого застосування, говорять, що то — масонська змова. Можливо. Можливо, і є на світі могутні масони, яких ніхто не бачив, та всі про них знають. Як бандерівці. Як «зелені чоловічки». Нам сказали — ми проковтнули. Але ж, якщо всерйоз вірити в масонську змову, то виходить, що Володимир Путін теж «в дєлє». «Ні, не може бути», — запевняв автора знайомий прихильник теорії змов. І дав почитати передрук із якогось ресурсу. Там мова йшла про те, що Майдан, революція, повалення Януковича є справою рук тих же масонів. І якийсь російський політтехнолог на прізвище Коваль прогнозував, що ті кляті змовники зроблять із Україною. Ви не повірите. Росіянин пише, що масони вимагатимуть федералізації, розділять Україну на Галичину, Малоросію й ще якусь трясцю. І цим її остаточно знищать. А я слухаю виступи Лаврова, Путіна і чую ідентичні побажання. Так Путін — масон? І все було домовлено? І про Майдан, і про Крим, і про федералізацію. А нам залишається разом із футбольними фанатами горлати: «Путін — х… ло! Ла-ла-ла-ла!».
Воно-то, можливо, й правда. І Володимир Володимирович цілком заслуговує на подібні епітети. Але ж інші гравці? Чим вони кращі?
Свобода від розуму і партизан Соболєв
Якщо «Путін — х..ло», то як тоді називати отих, які забрали корито в Януковича? До них за два місяці вже запитань виникає на кілька редакційних наперед.
Що це за організація така «Правий сектор», який підміняє собою суд, міліцію та прокуратуру? Звідки в них гроші? І що до цього часу роблять тисячі майданівців, самооборонівців та інших професійних революціонерів. Вони не садять городів, не стоять за станками, не пишуть статей у газетах, не йдуть у армію чи міліцію. А за що ж вони живуть? За чиї гроші? Чи не за наші з вами, чи не за рахунок знеціненої гривні, підняття цін на всі, без винятку, товари та інші «прєлєсті» післяреволюційного буття. Мені й мільйонам інших рекомендують затягувати паски. А я дивлюсь на нероб на Майдані і думаю: «Ви їм скажіть. Нехай ідуть додому і щось корисне роблять». Це, безумовно, стосується і нероб із Слов'янська, Луганська та Донецька.
І кого ж, друзі мої, ви привели до влади? Ніколи не ідеалізував Януковича і його «сім’ю», але ж нинішня гоп-компанія не краща, а, можливо, і гірша. Із жахом дивлюся на виступи «стратєгів-маразматиків» на кшталт бютівця «партизана» Соболєва. Пам’ятаєте його «геніальну» промову про партизанський рейд українських вояків під російським прапором? Порядні люди після такої ганьби стріляються. Або хоча б у відставку йдуть. А цей знову по телевізору виступає. Та при таких місцевих «стратєгах» Путіну воювати з Україною не потрібно. Вона сама розвалиться. А йому буде достатньо прийти і забрати те, що залишилось.
А ви знаєте, який літературний твір одразу пригадуєш, дивлячись на тих, хто рвався й прийшов до влади в Україні: від Києва до Кобеляк. Не знаю, як кому, а мені з голови не йде «Собаче серце» Михайла Булгакова. Шводнери і шарікови йдуть! Перечитайте. Схожість ледве не один до одного. Вони, оті що прийшли, щось лепечуть про люстрацію, боротьбу з корупцією і таке інше. А мені хочеться запитати: «Братва, а гроші де? Уже два місяці, як банда Януковича не грабує Україну, а коштів у бюджетах усіх рівнів як не було, так і немає. А між тим, заводи працюють, податки в казну йдуть. Хто ж зараз грабує?»
Вони, оті що прийшли, називають усіх, хто живе на Сході, сепаратистами і ледве не злочинцями. А хто вам дав право таке казати без рішення суду? Га, вельмишановні? Чому ви миттєво розділяєте українців на сепаратистів і патріотів? Знову «розділяй і володарюй» і «граб награблєноє».
Чому про референдум, який би міг зняти напругу, про справжню децентралізацію влади, яка одна-єдина зможе здолати корупцію, заговорили лише після заворушень на Сході? Та тому, що ніхто цього робити й не збирався. Тому, що не за те чужу кров проливали. А за що? А ви запитайте кобеляцьких «свободівців». Вони краще за мене знають. Один посаду отримав, двоє — на підході, інші в черзі стоять. Де ж тільки тих посад на всіх швондерів набрати?
Знаю, що все вище написане дуже багатьом не сподобається. Можливо, втрачу ще кількох товаришів, багатьох читачів. Але то — не страшно. Страшніше, що ми втрачаємо Україну. І якщо не почнемо питати з сьогоднішньої влади за кожен її крок, за кожну дію, то втратимо. І не кажіть потім, що вас на попереджали.
