Славна історією ця місцевість. У кінці 1943 року звідси радянські війська йшли форсувати Дніпро на славнозвісному Переволочанському плацдармі. Долею випадку, саме тут триста років тому були взяті в полон залишки шведських військ після все-світньо відомої Полтавської битви.
У 1943 році на підступах до села точилися бої не на життя, а на смерть, адже Гітлер оголосив Дніпро Південним валом, який мусив зупинити просування радянських військ на Захід. До Славутича були стягнуті найдобірніші і найвишколеніші есесівські дивізії «Адольф Гітлер», «Велика Німеччина» та «Мертва голова». Аби уявити оте пекло, досить сказати, що на цьому клаптикові землі загинуло тоді понад сім тисяч радянських солдатів і офіцерів. Не всіх поховали належно. Для багатьох могилою стали окопи: коли бомба чи снаряд потрапляли в ціль, земля сама засипала вбитих. Очевидно, так трапилось і з цим воїном, рештки якого знайшли на околиці села Світлогірське.
Про те, що воїн — наш, а не ворожий, засвідчили радянська каска, десятизарядна гвинтівка і кинджал, що збереглися, а також протигаз, на якому видно номер і серію виготовлення. На жаль, медальйона при воїнові не було. Цілком імовірно, що він перетворився на порох або просто загубився. Були випадки, говорять учасники бойових дій, коли дехто з бійців категорично відмовлявся носити медальйон при собі, побоюючись, аби він не накликав біду.
Одне слово, загиблий воїн так і лишився безіменним. Але тепер його останки покоїтимуться в Братській могилі, до підніжжя якої вдячні світлогірці завжди кладуть квіти.
