Народилася вона 18 квітня 1927 року в селі Шершнівка Лубенського району. Закінчила всього три класи сільської школи, потім – війна. Марію, разом з іншими однолітками, забрали до Німеччини, де дівчина працювала у хазяїна (бауера, як їх називали). Коли їх звільнили радянські війська, Марія Данилівна потрапила до діючої армії. Прослужила там близько року, згодом – демобілізувалася, повернулася до рідної домівки. Далі був нелегкий 1947 рік, коли в Україні вирував голодомор. Нелегко було родині Марії Данилівни пережити ці часи – батько помер до війни, підростав ще менший брат. Тож Марія була змушена завербуватися на роботу в Ростов - на шахту. Фізично тяжко було працювати під землею, качати вагони та не легше і морально - щоразу, перед спуском під землю, прощатися з білим світом. І так – цілий рік. Потім повернулася додому. В рідному селі познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – Володимиром Івановичем, який працював спочатку секретарем сільської ради, згодом – начальником пошти. Одружилися. Чоловік був інвалідом війни – без ноги. Тож дружині треба було йому в усьому допомагати – і хату будувати, і щось по господарству робити. У 1952 році у подружжя народилася донька Катерина. Вона – не єдина дитина була в родині. Ще у Марії Данилівни та Володимира Івановича був син (але помер маленьким) та менша донька (теж по хворобі пішла із життя у 27 років). Марія Данилівна спочатку працювала у школі техпрацівником, потім – на різних роботах у місцевому колгоспі, а до виходу на пенсію – листоношею.
Донька Катерина навчалася в Люботинському залізничному училищі, по закінченні якого отримала направлення на роботу в село Давидівку – черговою по станції (згодом стала начальником залізничної станції у Грабарівці). У 1971 році Катерина вийшла заміж за давидівчанина Михайла Литвиненка (нинішнього сільського голову Давидівки). Нині вони вже мають двох дітей – сина й доньку, та внука.
У 1990 році у Марії Данилівни помер чоловік. Деякий час жінка жила сама. А років 12 тому вирішила перебратися ближче до доньки – переїхала у Давидівку. Зараз проживає в цьому селі з Петром Литвиненком. Петро Іванович допомагає Марії Данилівні в усьому. Так разом і коротають відміряні їм долею роки…
