Люди зібралися на місці щорічного освячення близько десятої години ранку. Усіх їх із великим християнським святом привітав благочинний Новосанжарського району отець Дарій. Після привітання він розпочав службу, яка тривала близько півгодини. По її закінченні священнослужитель обійшов по колу усіх новосанжарців, які прийшли на освячення з великими та маленькими баночками. Усіх їх отець Дарій щедро кропив водою. Декому видавалося мало і священик без вагань додавав добавки — вода із кропила летіла, як із водоспаду. Проте люди були задоволені.
Після процедури освячення більша частина чималого людського гурту подалася берегом Ворскли до вирубаної у льоду ополонки. Ну, вирубаної — це гучно сказано. Тому що за ніч її знову затягло досить міцним льодом. І перший хрещенський морж мав шанс добре набити лоба, перш ніж дістатись до води. Кілька хвилин панувала невизначеність — невже цього року ніхто не буде купатися? Нарешті, молодий хлопець взяв у рятувальників весло від човна і тильною стороною розбив лід, утворивши в ньому невеличке віконечко води. А потім швидко роздягнувся і першим шубовснув в ополонку. Як і годиться, тричі занурився із головою і виліз під захоплені вигуки глядачів. Як ми оперативно з’ясували, сміливим відкривачем цьогорічної купелі став 19‑річний новосанжарець Роман Горбань. Приклад хлопця одразу наслідували близько десятка бажаючих скупатися. Вони занурювалися у воду один за одним здіймаючи бризки та викликаючи захват у замерзлих спостерігачів. Одна з бабусь-глядачів ще й коментувала купання кожного «моржа».
— О, цей молоденький! Давай-давай, пірнай і вискакуй швидше!
— Ой, цей дядько в ополонку, мабуть, не пролізе!
— Ето ужас якийсь!
А на запитання одного з молодших глядачів, чому ж вона не підтримає моржів власним прикладом і не полізе купатись, жінка, не задумуючись відповіла:
— Синок, якби мені зараз було двадцять років, то я б вже давно була там!
Тим часом біля ополонки змінювали один одного нові моржі. Один чоловік, вискакуючи з води, так заповзято вигукнув: «Полтававодоканал!», що навіть не помітив, як поранив об лід щоку. Інший чоловік, готуючись зайти у воду, пояснював товаришеві:
— Коли стоїш босий коло полонки — всі гріхи через лід виходять!
Деякі новосанжарці, які не ризикували купатися в мороз, обмежувалися вмиванням обличчя та вмочанням у воду рук. Таким чином і вони відчували себе причетними до великого свята очищення та освячення. А ще, заряджалися позитивним настроєм на цілий день, а, можливо, і рік — до наступного Водохреща.
